Ухвала суду № 46955361, 09.07.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/6890/15-к

Номер провадження 11-сс/775/60/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 липня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого судді Савкової С.В.,

суддів Гладуна В.Р.,

Музиканта С.Л.

при секретарі Старченко А.І.

за участю:

прокурора Глієвого А.О.

представника «Тавр Плюс» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 24 червня 2015 року, якою у кримінальному провадженні № 32015050390000026 за ч.3 ст. 212 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання про арешт рахунків ТОВ «Тавр - Плюс» в ПАТ «Промінвестбанк», -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання начальника другого ВКР СУ ФР ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області про накладення арешту на рахунки ТОВ «Тавр плюс», відкриті 29.01.2013 року в ПАТ «Промінвестбанк» та зобов'язання службових осіб ПАТ «Промінвестбанк» надати письмову інформацію на момент оголошення ухвали суду про залишок грошових коштів на рахунках.

Обгрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя послався на те, що арешт майна може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. В судовому засіданні встановлено, що підозра на час розгляду клопотання не пред'явлена, власником рахунку є не фізична, а юридична - ТОВ «Тавр плюс», доказів подання цивільного позову в рамках кримінального провадження не надано, клопотання слідчого не містить посилань на розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позву, що також суперечить вимогам закону. Крім того, слідчий суддя послався на ч.4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої у разі задоволення клопотання слідчий суддя зобов'язаний застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання службових осіб ПАТ «Промінвестбанк» надати письмову інформацію на момент оголошення ухвали суду про залишок грошових коштів на рахунках ТОВ «Тавр-плюс» в ПАТ «Промінвестбанку», оскільки це є охоронювана законом інформація , доступ до якої визначено КПК України.

На ухвалу слідчого судді прокурор подав апеляцію, в якій просить ухвалу скасувати, та ухвалити нову ухвалу, якою задовольни клопотання начальника другого ВКР СУ ФР ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області. Мотивуючи апеляцію, вказав, що сума ймовірних збитків розрахована при внесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення згідно висновку експертного дослідження при ГУ МВСУ в Донецькій області. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дали свідчення про незаконну діяльність посадових осіб під час реалізації продукції підприємства. Апелянт вважає, що відповідно до ч.1,3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову. Тобто апелянт вважає,що чинне законодавства не передбачає обов'язковість оголошення підозри конкретній особі при вирішенні питання про арешт майна, оскільки передбачається інститут досудового розслідування щодо юридичної особи, як у випадку з ТОВ «Тавр-плюс». Вказує на те,що санкція статті 212 ч.3 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, крім того, слід взяти до уваги, що декілька кримінальних проваджень об'єднані в одне і в об'єднаному кримінальному провадженні присутня правова кваліфікація за ст. ст. 227, 212 ч.1, 212 ч3, 258-5 ч.2 КК України. Вважає, що кримінальне провадження здійснюється стосовно юридичної особи, тому на рахунках можуть бути кошти цієї юридично особи.

В судовому засіданні апеляційного суду:

-прокурор підтримав доводи апеляції;

- представник ТОВ «ТАВР ПЛЮС» заперечувала проти її задовлення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали судового провадження,колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 статті 167 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, і перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Колегія суддів відразу зауважує, що твердження прокурора в апеляції в частині того, що кримінальне провадження здійснюється щодо юридичної особи - ТОВ «Тавр плюс» є хибним, так як метою такого провадження є застосування до юридичної особи заходів кримінально - правового характеру, передбачених ст.96-6 КК України, і проводиться воно тільки після того, як до ЄРДР внесені дані саме щодо юридичної особи. Зміни до цієї норми Закону були внесені Законом № 314-У11 від 23.05.2013 року саме в зв'язку з доповненням Кримінального кодексу України розділом Х1У «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб». Напроти, як вбачається з витягу з ЄРДР, до нього внесені дані стосовно службових осіб ТОВ «Тавр плюс», які умисно ухилились від сплати податків. Тому положення ч.1 та ч.3 ст.170 КПК України в частині можливості арешту майна, яке перебуває у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову в провадженні, що перевіряється, не можуть бути застосовані і в подальшому колегією суддів не розглядаються як неприйнятні.

Відповідно до вимог п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Клопотання слідчого значною мірою не відповідає вимогам цієї норми закону, на що справедливо звернув увагу слідчий суддя.

Так, подане клопотання не містить чітких підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт рахунку, оскільки зазначена мета «відшкодування збитків, які були завдані незаконною діяльністю ТОВ «Тавр Плюс», навіть якщо прийняти, що їх сума становить 3834606грн., передбачає наявність цивільного позову. Дійсна ж його наявність в клопотанні не зазначена. Крім того, твердження про можливість застосування покарання в виді конфіскації майна як підстава накладення арешту на рахунок також не може прийматись до уваги, оскільки кримінальне провадження ведеться стосовно фізичних осіб, в разі визнання яких винними і може бути застосовано покарання в виді конфіскації.

Крім того, слід зазначити, що частиною 3 статті 170 КПК України передбачено накладення арешту не на банківські рахунки підприємств, а на гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді.

Тобто в клопотанні слідчому слід обгрунтовувавати саме розмір грошових коштів на рахунках в банківських установах, на які він просить накласти арешт, та яку із видів заборон - відчужування, розпоряджання чи використовування слід застосувати. З цих же підстав є явно необґрунтоване прохання клопотання слідчого, про зобов'язання службових осіб ПАТ «Банк Восток» надати письмову інформацію на момент оголошення ухвали суду про залишок грошових коштів на рахунку підприємства, так як такі відомості можуть бути отримані виключно в порядку надання тимчасового доступу до речей та документів, процедура отримання якого передбачена главою 15 КПК України.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Зазначені вимоги норм кримінального процесуального закону слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали враховано не було, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали суду апеляційної інстанції у відповідності до п.2 ч. 3 ст. 407 КПК України.

У зв'язку із вищезазначеним, клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги, та в порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК України дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою повернути клопотання слідчому з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Краматорська задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 24 червня 2015 року про відмову в накладенні арешту на рахунок ТОВ «Тавр - Плюс» в ПАТ «Промінвестбанк»- скасувати.

Постановити нову ухвалу апеляційного суду Донецької області, якою клопотання начальника другого ВКР СУ ФР ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області про накладення арешту на рахунки ТОВ «Тавр плюс», відкриті ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» та зобов'язання службових осіб ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» надати письмову інформацію на момент оголошення ухвали суду про залишок грошових коштів на рахунках - повернути слідчому для усунення недоліків в строк протягом сімдесяти двох годин.

Судді: