Постанова № 46953719, 02.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2015 р. Справа № 814/1874/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Біоносенка В.В., суддів Гордієнко Т.О., Лебедєвої Г.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, доДепартамента Державної виконавчої служби Міністерство юстиції України, третя особа за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: ОСОБА_2 від третьої особи: ОСОБА_3Державна судова адміністрація України, проскасування постанови від 24.04.2015р. №22392111,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 24.04.15 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Свої вимоги позивач обґрунтував, по-перше, відсутністю у Законі України «Про виконавче провадження» підстав для повернення виконавчого документа, на які послався державний виконавець, по-друге, затвердження постанови неналежною службовою особою, по-третє, обовязком держави забезпечити виконання судового рішення.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію представник відповідача аргументував тим, що у звязку з набуттям чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» він позбавлений компетенції виконувати судові рішення та виконавчі документи про стягнення коштів з державних органів.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідив матеріали справ, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

19.03.10 Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято постанову по адміністративній справі №2а-3748/09/1470 про стягнення на користь ОСОБА_1 з господарського суду Миколаївської області заборгованості з довічного грошового утримання на загальну суму 93378,42 гривень.

27.04.10 Миколаївським окружним адміністративним судом з цього приводу було видано виконавчий лист на користь ОСОБА_1 (арк.спр.9).

09.07.10 ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду змінено порядок виконання зазначеної постанови, а саме стягнуто 93378,42 гривень на користь ОСОБА_1 з Державної судової адміністрації України.

29.10.10 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №22392111 по стягненню з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 93378,42 гривень (арк.спр.49).

14.07.14 державний виконавець направив 11 платіжних вимог на адресу Державного казначейства України про безспірне списання коштів в сумі 93378,42 гривень з банківських рахунків Державної судової адміністрації України, але зазначені документи залишились без виконання (арк.спр. 109-121).

24.04.15 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у звязку з набуттям чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», неможливістю виконання стягнення, оскільки наявна встановлена заборона на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова затверджена заступником директора Департамента начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (арк.спр.8).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, з 01.01.13 з моменту набрання чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органи державної виконавчої служби позбавлені повноважень щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

При цьому, Закони України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачають виключень для виконання рішень, які були видані або ухвалені до 01.01.13. Вони також повинні виконуватися органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не державним виконавцем.

Відмінність виконання судових рішень, які ухвалені до 01.01.13, від тих, які ухвалені після цієї дати, регламентовані п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.14.

Якщо у разі виконання рішень, ухвалених після 01.01.13, стягувач повинен звертатися з заявою про виконання рішення суду безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (ч.2 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), то у разі виконання рішення суду, ухваленого до набрання чинності цього Закону, стягувач повинен звертатися до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, який в подальшому передає їх до органів казначейства (п.3 розділу ІІ Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.3 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду).

Необхідно розуміти, що відповідно до п.3 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, судові рішення, ухвалені до 01.01.13, подаються до органів державної виконавчої служби не для їх виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а лише для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Під час прийняття цих заяв, їх обліку, інвентаризації, перевірки та подальшої передачі органам казначейства, відповідні органи виконавчої служби діють не у процесуальний спосіб, не в межах виконавчого провадження, не у порядку Законом України «Про виконавче провадження», а у адміністративний спосіб, як уповноважений орган виконавчої влади, відповідно до постанови кабінету Міністрів України №440 від 03.09.14.

Враховуючи викладені вище обставин, суд дійшов висновку, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з 01.01.13 встановлена заборона на звернення стягнення на майно та кошти Державної судової адміністрації України, та проведення щодо неї виконавчих дій органами державної виконавчої служби у межах виконавчого провадження, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, державним виконавцем було правомірно ухвалене рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо повноважень службової особи, яка затвердила спірну постанову від 24.04.15, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_4 має подвійну посаду: заступник директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Як начальнику відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України йому безпосередньо підпорядкований старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, який виніс 24.04.15 спірну постанову (арк.спр.8), що цілком відповідає ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відсутність коштів у боржника не може бути підставою для звільнення від обовязку виконання судового рішення. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Шмалько проти України», право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося.

Разом з тим, у цьому випадку Держава не відмовилась від виконання своїх зобовязань перед позивачем, не заперечує можливість сплати заборгованості відсутністю коштів, а лише змінила Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» процедуру їх стягнення.

З урахуванням викладеного, суд прийшов дійшов висновку, про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Одночасно з цим, суд вважає за необхідне розяснити, що винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє позивача права стягнути з боржника належну йому суму, а лише завершує цю процедуру у формі виконавчого провадження. Для захисту своїх прав по стягненню коштів по виконавчому листу №2а-3748/09/1470, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 27.04.11, позивачу необхідно звернутися до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.14.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Головуючий суддя В. В. Біоносенко

Судді Т.О.Гордієнко

ОСОБА_6

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03.07.15

Головуючий суддя В.В. Біоносенко