Ухвала суду № 46952912, 15.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 756/913/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Тітов М.Ю.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8415/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Кравець В.А., Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Ошедшій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернулась у січні 2015 року.

Зазначала, що вона є власником нежитлових приміщень №115 загальною площею 118,90 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. 24.11.2014 року вона мала намір здійснити відчуження вказаного майна шляхом укладання нотаріально посвідченого договору, але при підготовці документів отримала від нотаріуса інформацію про те, що вищевказане нерухоме майно, згідно відомостей з єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перебуває під обтяженням у вигляді арешту, зареєстрованого 30.10.2012 року за №13181590 на підставі постанови від 30.10.2012 року про накладення арешту старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м.Києві ПолунінаЮ.С., по кримінальній справі №05-25600 порушеній у 2012 році. Оскільки вказана заборона порушує її права як власника, просила звільнити з під арешту належне їй нежитлове приміщення та усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зобов'язання ДП «Інформаційний центр» вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідного запису.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Звільнено з-під арешту, накладеного постановою Старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Полуніним В.О. №12/2-15487 від 30.10.12, по кримінальній справі №05-25600, порушеної 30.12.11 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, нежилі приміщення №115, загальною площею 118,90 кв.м, а саме 22-й поверх приміщення з №1 по №3, площею 27,40 кв.м, 23-й поверх приміщення №4 площею 91,50 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та які на праві власності належать ОСОБА_4

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 24.11.2011 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, позивачем придбано у приватну власність групу нежилих приміщень №115, загальною площею 118,90 кв.м, а саме 22-й поверх приміщення з №1 по №3, площею 27,40 кв.м, 23-й поверх приміщення №4, площею 91,50 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно витягу про державну реєстрацію вказані нежилі приміщення належать позивачу на праві приватної власності.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Полуніним В.О. №12/2-15487 від 30.10.12, по кримінальній справі №05-25600, порушеної 30.12.11 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, накладено арешт на зазначені нежилі приміщення.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2014 ОСОБА_9, ОСОБА_10 було виправдано за обвинуваченнями у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 ККУкраїни, ч. 1 ст. 357 КК України, арешт накладений на спірне нежиле приміщення скасовано.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2014 скасовано виправдувальний вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2014 та постановлено вирок, яким визнано винними та засуджено ОСОБА_9, за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 357, 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В грудні 2012 року позивач зверталась до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про ухвалення судового рішення про скасування арешту на нележне їй майно.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.12.2014 клопотання про скасування арешту повернуто ОСОБА_4 та зазначено, що скасування заходів забезпечення кримінального провадження в порядку виконання вироку, про яке йдеться у клопотанні, може відбутись лише тоді, коли вони не були скасовані судом при ухвалені виправдувального вироку. Однак у даному випадку судом постановлено обвинувальний вирок, а отже це питання може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

Так само в порядку цивільного судочинства підлягає розгляду питання про скасування арешту на нежитлове приміщення №115, загальною площею 118,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 так як, відповідно до вимог ч. 12 ст. 100 КПК України, розділу 4 про «Речові докази і документи», спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач є власником цього нежилого приміщення, не є стороною у кримінальній справі, наявність арешту обмежує його право власності на приміщення, а тому воно підлягає звільненню з під арешту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вимоги особи що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Позивач не є особою, відносно якої порушено кримінальну справу, не є підозрюваною, обвинуваченою та учасником кримінального процесу, тому позбавлена права оскаржувати дії слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Право власності на майно позивача було порушено діями старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Полуніним В.О. при накладенні арешту на майно, що належить позивачу.

З огляду на викладене, висновок суду про наявність підстав для звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою Старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Полуніним В.О. №12/2-15487 від 30.10.12, відповідає встановленим обставинам справи та вищенаведеним вимогам Закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що питання про скасування арешту майна вирішується виключно в порядку кримінального процесуального Закону, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, у Постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2012 року, у справі про звільнення майна з-під арешту, вказано, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Оскільки позивач не є учасником кримінального процесу, зазначений спір є цивільно-правовим і відповідно до ст. 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів також відхиляє посилання в апеляційній скарзі на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2014 року, яким встановлено юридичний факт, зокрема, що ОСОБА_3 на праві власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме нежилі приміщення №115 загальною площею 118,90 кв.м, а саме 22-й поверх приміщення з №1 по №3 площею 27,40 кв.м, 23-й поверх приміщення №4 площею 91,50 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як на підставу відсутності у позивача права власності на вказані нежилі приміщення, оскільки предметом судового розгляду в даному провадженні є порушення прав позивача під час накладення арешту на майно, що відбулося у жовтні 2012 році, та належало їй на праві власності.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: