Ухвала суду № 46952798, 09.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 липня 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

за участю секретаря Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та грошової компенсації, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2015 року,

у с т а н о в и в :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (уточненим під час розгляду справи) до ПАТ «КБ «Надра» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та грошової компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 13 лютого 2009 року позивач працював у відповідача на посаді радника Відділу бізнес-коучингу центру коучингу та супроводження Управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом. При цьому, наказом № 79-п від 12 лютого 2009 року позивача було звільнено з роботи, однак, при звільненні відповідач не провів з позивачем розрахунку в повному обсязі, а саме позивачу не було виплачено додаткову заробітну плату, як компенсацію за роботу у вихідні дні у грудні 2008 року та у січні 2009 року, до виконання якої позивач спеціально був залучений. ОСОБА_2 вказує, що відповідно до розпоряджень № 549 від 25 грудня 2008 року та № 3 від 6 січня 2009 року він виконував роботу у ПАТ «КБ «Надра» у вихідні дні - 27, 28 грудня 2008 року, 17, 18, 24 та 25 січня 2009 року. При цьому, ані під час роботи, ані при звільненні позивача 30 січня 2009 року відповідач за роботу у вихідні дні, як це передбачено ст. 107 КЗпП України з позивачем не розрахувався. У зв'язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за роботу у неробочі (вихідні) дні у сумі - 1 855,38 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року

____________

Справа № 761/2451/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/7277/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

по 6 квітня 2015 року в сумі 238 254,01 грн. та компенсацію частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою з березня 2009 року по січень 2015 року у сумі 872,02 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за роботу у неробочі (вихідні) дні у розмірі 1 855,38 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 6 квітня 2015 року - 238 254,01 грн. та компенсацію частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою з березня 2009 року по січень 2015 року - 872,02 грн., а всього стягнуто - 240 981,41 грн. без вирахування податків та обов'язкових платежів. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження його роботи у вихідні дні, а тому суд безпідставно стягнув зазначену суму грошової компенсації.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «КБ «Надра» -

Мазуренко О.П. подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_6 у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2015 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, щоз 31 серпня 2007 року ОСОБА_2 працював у ПАТ «КБ «Надра» на різних посадах, а 13 лютого 2009 року був звільнений з посади радника Відділу бізнес-коучингу центру коучингу та супроводження Управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом, що підтверджується копією заяви позивача про звільнення за власним бажанням від 13 лютого 2009 року та довідкою позивача № 459 від 30 січня 2015 року (том 1 а.с. 8, 175).

Як вбачається з матеріалів справи 25 грудня 2008 року письмовим розпорядженням віце-президента банку № 549 від 25 грудня 2008 року «Про впровадження нового продукту та проведення семінарів для співробітників банку» передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону» і проведення в зв'язку з цим з 27 по 30 грудня 2008 року семінарів по даному продукту для співробітників банку Департаментом управління персоналом та Департаментом змін та інновацій роздрібної мережі ВАТ КБ «Надра». Пунктом 1.1 розпорядження зобов'язано начальників МРУ, директорів РУ прийняти співробітників Управління розвитку персоналу та Центру ефективності роботи ребрендових площадок продажу з 27 по 30 грудня 2008 року. Пунктом 1.2 розпорядження зобов'язано направити співробітників на семінари з 27 по 29 грудня 2008 року згідно зі списками (том 1 а.с. 15-16).

Відповідно до письмового розпорядження № 3 від 6 січня 2009 року «Про впровадження нового продукту на площадках продажу» передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» з 12 по 28 січня 2009 року. В зв'язку з цим пунктом 1.1 розпорядження передбачено обов'язок направити співробітників згідно з додатком № 1, а пунктом 2.1 розпорядження передбачено прийняти співробітників Управління розвитку персоналу та Центру ефективності роботи ребрендованих площадок продажу (том 1 а.с. 23-24).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 приймав участь у проведенні семінарів в Запорізькому управлінні як на виконання розпорядження № 549 від 25 грудня 2008 року на період з 27 по 30 грудня 2008 року, так і згідно з розпорядженням № 3 від 6 січня 2009 року на період з 12 по 28 січня 2009 року, що підтверджується відповідними графіками проведення вказаних семінарів на цей період (том 1 а.с. 17-22, 25-28).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач направлявся та перебував у відрядженні на підставі зазначених розпоряджень, а також виконував передбачені ними заходи у визначений період, зокрема у вихідні дні. Також суд дійшов висновку, що відповідачем на день звільнення позивача не було виплачено компенсацію за роботу у вихідні дні, а тому вона підлягає стягненню з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 разом із середнім заробітком за час затримки розрахунку та компенсацією частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з відомостями поточного звіту за операціями по рахунку позивача з 1 грудня 2008 року по 30 січня 2009 року ВАТ КБ «Надра» саме у грудні 2008 року та у січні 2009 року, тобто на час виконання заходів, передбачених розпорядженням № 549, з цільовим призначенням «кошти на відрядження» зараховано, а ОСОБА_2 знято грошові кошти з банкоматів в м. Запоріжжя (том 1 а.с. 29-30), що також підтверджується довідкою від 17 лютого 2015 року про зняття коштів з картки позивача (том 1 а.с. 190).

Зарахування таких коштів відповідає змісту та меті розпоряджень № 549 та № 3. Кошти на відрядження були зараховані відповідачем на рахунок позивача напередодні направлення останнього до визначених в розпорядженнях місць проведення заходів, проведення яких передбачалось згаданими розпорядженнями в інших регіонах.

Відповідно до п. 1.3.1 діючих в ПАТ КБ «Надра» локальних «Правил оформлення службових відряджень та обліку витрат на відрядження» в системі ВАТ КБ «Надра», працівники банку можуть направлятись у службові відрядження з наступною метою: а) для вирішення виробничих питань: перевірка роботи структурних підрозділів Банку; поїздка по виробничих питаннях; участь у нарадах, конференціях, отримання та надання інформаційно-консультативних послуг; б) з метою навчання у виробничих потребах; в) з інших питань, пов'язаних із діяльністю банку.

Пунктами 4.1., 4.3. вказаних правил передбачено, що відрядженому працівникові перед виїздом у відрядження надається грошовий аванс у межах суми на оплату проїзду, наймання жилого приміщення добові. Аванс у готівковій або безготівковій формі (при використанні особистої пластикової картки) або витратний ліміт (при використанні корпоративної пластикової картки) виплачується або встановлюється, щонайменше, за один день до початку відрядження.

Висновком від 20 листопада 2009 року «Про результати розслідування щодо можливого порушення чинного законодавства та встановлений в банку внутрішніх правил з боку звільнених працівників управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом та інших працівників банку» встановлено, що окремі працівники управління персоналом ВАТ КБ «Надра» залучалися на роботи у вихідні дні для проведення тренінгів та занять з працівниками регіональних мереж Банку та грошова компенсація за роботу у вихідні дні працівникам не виплачувалась.

Таким чином, судом було вірно встановлено, що 27, 28 грудня 2008 року, 17, 18, 24, 25 січня 2009 року були неробочими днями та саме у вказані дні позивач виконував трудові обов'язки по участі у проведенні семінарів в Запорізькій філії відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата за роботу у неробочі дні входить до структури заробітної плати, а саме до додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Розмір оплати за роботу у неробочі дні визначений ст. 107 КЗпП України та передбачає, що робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» структуру заробітної плати складає додаткова заробітна плата, і є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Вказані суми є видом додаткового заробітку, підтверджується рішенням Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці».

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Компенсація (оплата) роботи у вихідні дні є законодавчою гарантією прав працівника за роботу у вихідні дні (ст. 107 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з пояснень сторін, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, ПАТ «КБ «Надра» до теперішнього часу не провело розрахунку із позивачем за його роботу у зазначені вихідні дні.

Також відповідно до положень ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Частиною 6 статті 95 КЗпП України визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

При цьому, стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач при звільненні позивача 13 лютого 2009 року та до сьогоднішнього часу не виплатив позивачу компенсацію за роботу останнього у вихідні дні - 27, 28 грудня 2008 року та 17, 18, 24, 25 січня 2009 року

При цьому розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем по невиплаченій заробітній платі та середньому заробітку за час затримки розрахунку є вірним і обґрунтовано взятий до уваги судом першої інстанції, оскільки його проведено у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що відповідачем, як роботодавцем ОСОБА_2, було порушено вимоги чинного трудового законодавства щодо розрахунку з працівником під час звільнення, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за роботу у вихідні дні, середнього заробітку за час затримки розрахунку з 13 лютого 2009 року по 6 квітня 2015 року та компенсації частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою з березня 2009 року по січень 2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також вірно вирішено питання про стягнення з відповідача на користь держави судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

Доводи апелянта з приводу того, що табелі виходу на роботу працівників ВАТ КБ «Надра» за грудень 2008 та січень 2009 року не підтверджують виконання позивачем робіт у вихідний день, є безпідставними та спростовуються іншими доказами по справі.

Крім того, зазначені табелі доводять, що відповідач не виконував вимоги щодо обліку виконуваних позивачем робіт та не здійснював їх оплату.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Г.М. Кирилюк

М.М. Панченко