Ухвала суду № 46952784, 15.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

15 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Панченка М.М., Качана В.Я.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про повернення банківського вкладу, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» Наконечної Альони Вікторівни на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 08 червня 2015 року,

встановила:

В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») на свою користь заборгованість за строковим договором банківського вкладу в сумі 8500 доларів США, що складається з суми основного неповернутого банківського вкладу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 січня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір №SAMDNWFD0070066390000 (вклад «Стандарт»), строком на 366 днів по 27.01.2015 р. включно. За договором позивачу було відкрито банківський рахунок НОМЕР_1, на який було зараховано банківський вклад. Сума банківського вкладу за договором складає 8500 доларів США. Позивач виявив бажання достроково повернути банківський вклад за договором, для чого 12.05.2014 р. особисто з'явився до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Бажана, 36 для подачі відповідної заяви. У відділенні банку йому було відмовлено у видачі банківського вкладу за договором. 24.06.2014 р. він письмово звернувся до відповідача з вимогою про видачу банківського вкладу, проте банківський вклад йому повернуто не було.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 08 червня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070066390000 від 27 січня 2014 року у сумі 8500 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої доводи мотивує тим, що здійснений позивачем вклад був розміщений у відокремленому підрозділі ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованому в АР Крим. У відповідності до положень ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія АР Крим визначена як тимчасово окупована територія України. З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників, Правлінням НБУ було прийнято Постанову від 6 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя».

Окупаційна влада з травня 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «ПриватБанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк». У зв'язку з цим відповідач не мав доступ до свого майна, договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. З цих причин відповідач також не мав можливості здійснювати банківську діяльність на окупованій території.

Зазначає, що з метою гарантування вкладів, розміщених в українських банках на території півострова, окупаційною владою запроваджено механізм виплат по вкладам, зокрема і по вкладам, що були здійснені у ПАТ КБ «ПриватБанк», за рахунок конфіскованого (націоналізованого) майна, що належало відповідачу. Відповідальною особою призначено Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», яка замінила відповідача за всіма зобов'язаннями, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі.

Крім цього, наданий суду для огляду оригінал квитанції про внесення коштів є неналежної якості, а тому з неї неможливо достовірно встановити суму внеску. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів внесення стягуваної суми на депозитний рахунок, а також не доведено наявності вказаних коштів на рахунку позивача на момент розгляду справи судом. Факт знаходження спірних коштів на рахунку позивача не досліджувався та не встановлювався, що є порушенням норм процесуального права.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Кахраманов Р.Н. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 27 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №SAMDNWFD0070066390000 (вклад «Стандарт»), відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 8500 доларів США на строк 366 днів по 27.01.2015 р. включно.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту того, що позивач передав відповідачу вклад в сумі 8500 доларів США для розміщення на депозитному вкладі «Стандарт», проте відповідач не виконав належним чином свого зобов'язання щодо повернення позивачу суми вкладу на його вимогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з положенням ч.ч. 1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід»ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Доводи апеляційної скарги щодо розміщення вкладу у відокремленому підрозділі ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованому в АР Крим, та прийняття ряду нормативних актів, якими, зокрема, вирішено припинити діяльність на території півострова філій ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають відхиленню, оскільки договір було укладено між позивачем та юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження якої є м. Дніпропетровськ.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З огляду на зазначені вимоги законодавства, доводи апеляційної скарги щодо розміщення вкладу у відокремленому підрозділі ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованому у АР Крим, та прийняття рішення про припинення діяльності на території півострова філій ПАТ КБ «ПриватБанк», відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки договір укладено між позивачем та юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження якої є м. Дніпропетровськ. Припинення діяльності відокремленого підрозділу само по собі не дає підстав для невиконання особою взятих зобов'язань відповідно до умов договору.

Твердження апеляційної скарги про запровадження окупаційною владою механізму виплат по вкладам відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання, передбаченого договором банківського вкладу, а посилання на зміну сторони у зобов'язанні є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Посилання в апеляційній скарги на неналежну якість оригіналу квитанції про внесенні кошти були спростовані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Заперечень після огляду оригіналу квитанції представник відповідача не висловив.

Посилання відповідача на судові акти окупаційної влади, зокрема судові рішення про захист інтересів вкладників не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки не надано доказів на підтвердження виконання зобов'язань за вкладом позивача державою окупантом, а відтак є порушене право, яке підлягає захисту.

Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не убачається.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» Наконечної Альони Вікторівни відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/9228/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.