Вирок № 46951539, 16.07.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18344/15-к

Провадження №1-кп/761/910/2015

В И Р О К

іменем України

16 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Радуцької Л.В.

секретаря судового засідання Цуцкірідзе К.С.

за участю прокурора Рябенка Г.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду м. Києва кримінальне провадження № 420 141 103 300 000 58 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Карапчів Вижницького району Чернівецької області, громадянина України, з вищою освітою, який одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працює заступником військового комісара Київського обласного військового комісаріату, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 410 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та перебуваючи на посаді заступника військового комісара Київського обласного військового комісаріату (далі Київського ОВК) у військовому званні «майор», на якого відповідно до вимог ст.ст. 58-59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та посадових обов'язків, затверджених Київським обласним військовим комісаром, покладається обов'язок дотримуватися вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів, у порушення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»; п.п. 1.1, 1.3, 1.5 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59; п.п. 1, 2, 6 «Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2003 року № 440; п.п. 2.11, 2.12 «Положення про ведення касових операції у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, 01 вересня 2014 року подав до фінансової служби Київського обласного військового комісаріату (м. Київ, вул. Артема, 59) посвідчення про відрядження за № 270 від 29 серпня 2014 року, а також складений власноручно звіт про використання коштів, виданих на відрядження або підзвіт, до якого вніс неправдиві відомості про знаходження в період з 30 серпня по 02 вересня 2014 року у службовому відрядженні в зоні проведення бойових дій у м. Дебальцево Донецької області, де на підставі поданих указаних завідомо підроблених документів службові особи фінансового відділу Київського ОВК, будучи введеними в оману діями ОСОБА_1, виписали розрахункову відомість № 103 за вересень 2014 року на підставі якої через касу Київського ОВК, цього ж дня отримав грошові кошти в сумі 2 922 гривні, тим самим заволодів іншим військовим майном шляхом обману та ним розпорядився на власний розсуд, спричинивши збитки державі в особі Київського ОВК на вказану суму, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року), тобто заволодіння військовослужбовцем іншого військового майна шляхом шахрайства.

Він же, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом, 01 вересня 2014 року у приміщенні службового кабінету Київського військового комісаріату (м. Київ, вул. Артема, 59) підробив інший офіційний документ, який видається чи посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою його використання, а саме дав вказівку своєму підлеглому - начальнику фінансової служби Київського ОВК ОСОБА_3 заповнити на підставі підробленого посвідчення про відрядження № 270 звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, запевнивши останнього у достовірності даних, зазначених у цьому посвідченні, а після того як ОСОБА_3 заповнив вказаний звіт, до якого вніс в графу «ЄДРПОУ» запис (07910662), Київський ОВК, у графу «ПІБ» ОСОБА_1, у графу «призначення попереднього авансу» запис (кошти на відрядження), у графу «звіт «Затверджено у сумі» запис «дев'яносто гривень 00 коп», у графу «керівник» запис (п-к ОСОБА_8), в графу «Витрата» запис (90.00) та на зворотній стороні в графах «№ з/п, дата документа, кому, за що і на підставі якого документа заплачено, Сума грн.коп» запис (1, 29.08.2014, посв. про відрядження № 270, добові 3х30, 90.00), особисто виконав у графі «підпис підзвітної особи» підпис та запис (01.09), тим самим ОСОБА_1 засвідчив власним підписом документ, у якому містились завідомо неправдиві відомості про його знаходження у службовому відрядженні в місці проведення бойових дій в м. Дебальцево Донецької області протягом 3-х діб, у період з 30 серпня по 02 вересня 2014 року, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року), тобто підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою його використання.

Він же, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом, 01 вересня 2014 року, у своєму службовому кабінету, розташованому у приміщенні Київського ОВК (м. Київ, вул. Артема, 59) подав начальнику фінансової служби Київського ОВК, підроблене посвідчення про відрядження за № 270 від 29 серпня 2014 року, а також складений власноручно звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у який внесено неправдиві відомості, про його знаходження у період з 30 серпня по 02 вересня 2014 року у службовому відрядженні в зоні проведення бойових дій у м. Дебальцево, Донецької області, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року), тобто використання завідомо підробленого документу.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості від 15 червня 2015 року, укладена між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України Королем І.В. та ОСОБА_1, із змісту якої вбачається, що в угоді зазначено формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, обов'язки обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення іншою особою, узгоджене покарання ОСОБА_1, згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

У відповідності зі ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 410 КК України, стверджував, що повністю розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз'яснені судом.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду.

Захисник просив затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіривши угоду про визнання винуватості, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що умови угоди не суперечать вимогам кримінально-процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи сторін та інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, укладення угоди було добровільним, узгоджене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, в тому числі обґрунтованість і підстави застосування ст. 69 КК України при визначенні покарання за ч. 1 ст. 410 КК України.

Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Крім того, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно відшкодував завдані збитки.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України Королем І.В. та ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд

з а с у д и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 червня 2015 року у кримінальному провадженні № 420 141 103 300 000 58, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України Королем І.В. та підозрюваним ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 410 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року) у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року) у виді штрафу на користь держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень;

- за ч. 1 ст. 410 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України у виді службового обмеження строком на 2 роки з відрахуванням в дохід держави двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження строком на 2 роки з відрахуванням в дохід держави двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя