Рішення № 46951525, 02.07.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13179/15-ц

Провадження №2/761/5704/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Іовенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка», треті особи: Генеральний директор Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» ОСОБА_2, Заступник генерального директора з загальних питань та безпеки Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» ОСОБА_3, юрисконсульт Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» ОСОБА_4, начальник відділу кадрів Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» ОСОБА_5 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, одночасне покладення на генерального директора ДП Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» за незаконним наказом якого проведено звільнення, зобов'язання відшкодувати підприємству шкоду, заподіяну оплатою вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 52-К від 7.04.2015 р. щодо звільнення з посади головного бухгалтера ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка», поновити на посаді головного бухгалтера підприємства, скасувати запис «Звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України» в трудовій книжці; стягнути з відповідача на користь позивача 5 177,50 грн. як відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08.04.2015 р. по 06.05.2015 р., 30 000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення; одночасно покласти на посадову особу відповідача - генерального директора державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка» ОСОБА_2 за незаконним наказом якого № 52-квід 07.04.2015 р. вчиненого з порушенням закону, підзаконного акту, правил застосування дисциплінарних стягнень, проведено незаконне звільнення позивача, матеріальну шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу з 08.04.2015 р. по 06.05.2015 р. шляхом відшкодування (перерахування) на користь державного підприємства 5 177,50 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що з 10.07.2013 р. вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера та 07.04.2015 р. була незаконно звільнена за систематичне невиконання обов'язків головного бухгалтера або правилами трудового розпорядку. Приймаючи оспорюваний наказ відповідач не обґрунтував в чому полягає систематичне невиконання без поважних причин обов'язків , а повторно наклав дисциплінарне стягнення, за яке позивача вже було притягнуто до відповідальності, як свідчить наказами № 61-К від 24.02.2014 р., 340/2-к від 27.11.2014 р., що є недопустимим та незаконним. Також приймаючи наказ про звільнення роботодавцем всупереч вимогам чинного трудового законодавства України не забажав відібрати пояснення. Ознайомили з наказом лише 08.04.2015 р. та провели відповідний розрахунок також 08.04.2015 р. Фактично позивача було звільнено за те, що на адресу відповідача надійшов лист Міністерства культури України від 23.03.2015 р. де зазначено, що Мінкультури надійшло звернення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України щодо не погашення податкового боргу відповідача та проханням розглянути питання про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства. Відповідальність же за повноту сплати податків тощо несе керівник підприємства ОСОБА_2, а н головний бухгалтер. Такими неправомірними діями відповідача позивачу було спричинено і моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях у зв'язку із незаконним звільненням, перебуванням у вимушеному прогулі та необхідністю пояснювати рідним, друзям причини звільнення. Все це призвело до хвилювань, безсоння.

В подальшому ОСОБА_1 збільшила вимоги. Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 52-К від 07.04.2015 р. про звільнення з посади головного бухгалтера; поновити її на посаді головного бухгалтера ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» скасувати запис у трудовій книжці «Звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України»; стягнути з відповідача на користь позивача 53 953,75 грн. як відшкодування майнової шкоди, з яких 13987,5 грн. як відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08.04.2015 р. по 18.06.2015 р., 6 993,75 грн. як відшкодування додаткової заробітної плати у вигляді премій у розмірі 50% від посадового окладу за період з 08.04.2015 р. по 18.06.2015 р., 10 900,00 грн., як відшкодування додаткової заробітної плати у вигляді премій у розмірі 2-х посадових окладів до досягнення 50 річного віку, 16350,00 грн., як відшкодування додаткової заробітної плати у вигляді премій у розмірі 50% від посадових окладів за здачу квартальних звітів до Міністерства культури України в 4 кварталі 2014 року та 1 кварталі 2015 року, 32 700,00 грн.,як відшкодування додаткової заробітної плати у вигляді премій у розмірі 50% від посадових окладів за проведення інвентаризації основних засобів і необоротних матеріальних активів в 2014 р.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн. за незаконне звільнення; одночасно покласти на посадову особу відповідача - генерального директора державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка» ОСОБА_2 за незаконним наказом якого № 52-квід 07.04.2015 р. вчиненого з порушенням закону, підзаконного акту, правил застосування дисциплінарних стягнень, проведено незаконне звільнення позивача, матеріальну шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу з 08.04.2015 р. по 06.05.2015 р. шляхом відшкодування (перерахування) на користь державного підприємства 53 953,75 грн., як відшкодування майнової шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що дійсно ОСОБА_1 було звільнено згідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. 18.02.2014 р. на Підприємстві було видано розпорядження №04 в якому було зазначено, що у зв'язку із перевіркою правильності перерахування розподіленого ПДВ за грудень 2013 року головному бухгалтеру ОСОБА_1 необхідно в термін до 20.02.2014 р. надати бухгалтерську довідку за грудень 2013 р. Згідно доповідної записки від 21.02.2014 р. такої довідки надано не було. За таких обставин 24.02.2014 р. видано наказ № 61-к про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у зв'язку із невиконанням розпорядження № 04. Надати пояснення з цього приводу позивач відмовилась, що було зафіксовано відповідним актом. 04.08.2014 р. відповідачем було отримано лист Міністерства культури України за № 268-17/2 від 28.07.2014 р. щодо граничного терміну подання квартальної звітності. Такий термін для підприємства було встановлено 21.07.2014 р. Станом на 28.07.2014 р. головним бухгалтером ОСОБА_1 така звітність за І квартал 2014 року подана не була. 05.11.2014 р. підприємством знову було отримано лист Міністерства культури України за № 363-17/2 від29.10.2014 р. щодо пропущення терміну одання квартальної фінансової звітності за 9 місяців 2014 року встановлений до 21.10.2014 р. Станом на 29.10.2014 р. звітність подана не була. Генеральний директор звернувся до позивача з проханням надати пояснення і тільки 18.11.2014 р. ОСОБА_1 надано службову записку з поясненнями порушень термінів подачі звітності - суперечки між керівниками підрозділів Міністерства культури України. Наказом № 340-к від 27.11.2014 р. за несвоєчасну подачу звітності за 6 та 9 місяців 2014 року позивачеві було оголошено догану. 27.03.2015 р. відповідачем отримано лист за № 14/7-2/25-15 від 23.03.2015 р. від Міністерства культури України з приводу звернення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України щодо непогашення податкового боргу ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка». За фактами встановлених систематичних порушень, які мали місце з боку головного бухгалтера, враховуючи положення ч. ст. 43-1 КЗпП України, підприємством було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, про що 07.04.2015 р. видано відповідний наказ. З наказом про звільнення позивача ознайомлено 08.04.2015 р., оскільки в день його винесення позивач не було на робочому місці. Від підпису про ознайомлення з наказом позивач відмовилась в присутності працівників відповідача, про що складено відповідний акт. Виплата належних позивачу сум при звільнені відбулось також 08.04.2015 р. Таким чином дії відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для задоволення позову відсутні.

Юрисконсульт ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» ОСОБА_4, яка одночасно є представником третьої особи генерального директора «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» також заперечувала щодо задоволення позову. Зазначила, що вчиненні позивачем порушення посадової інструкції головного бухгалтера підприємства дають підстави казати про систематичність порушень, а отже і підстави для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади згідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Інші треті особи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Державному підприємстві «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» та обіймала посаду головного бухгалтера.

Наказом № 52-к від 07.04.2015 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади згідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України з 08 квітня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Приписами п. 3 ст. 40 КЗпП України Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як свідчать матеріали справи 18.02.2014 р. заступником генерального директора з питань виробництва «Національна кіностудія художніх фільмів ім.. О. Довженка» було видано розпорядження про надання інформації для перевірки правильності перерахунку розподіленого ПДВ за грудень 2013 р. та доручено головному бухгалтеру ОСОБА_1 в строк до 20 лютого 2014 р. надати бухгалтерську довідку за грудень 2013 р.

У зв'язку із тим, що розпорядження заступника генерального директора головним бухгалтером виконано не було 24.02.2014 р. ОСОБА_1 було оголошено догану, наказ № 61-к.

Як вбачається з акту від 24.02.2014 р., складеного юристом юридичного відділу підприємства, заступником начальника відділу кадрів та спеціалістом з кадрової роботи відділу кадрів, ОСОБА_1 ознайомлена з наказом № 61-к «Про накладення дисциплінарного стягнення» під розпис. Надавати письмові пояснення з приводу цього наказу відмовилась.

В подальшому, а саме 27.11.2014 року ОСОБА_1 оголошено догану (наказ № 340/2-к від 27.11.2014 р.) у зв'язку із повторним порушенням граничних термінів подання квартальної фінансової звітності до Міністерства культури України за 6 та 9 місяців 2014 р., що було засвідчено у листах Міністерства культури України № 268-17/2 від 28.07.2014 р. та № 363-17/2 від 29.10.2014 р.

Як свідчать пояснення ОСОБА_1 від 18.11.2014 р. порушення граничного терміну подання звітності до Мінкультури України сталися у зв'язку із непорозуміннями між відділами міністерства.

До основних функціональних обов'язків головного бухгалтера ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», згідно до посадової інструкції, відноситься, зокрема, здійснення організації бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства (п.4.1); формування і своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської інформації про діяльність підприємства (п. 4.4.2); забезпечення своєчасності і правильності оформлення документів (п. 4.6.1); забезпечення правильного нарахування і перерахування податків і зборів до державного, регіонального і місцевого бюджетів, страхових внесків до державних соціальних фондів (п. 4.6.2); забезпечення складання балансу і оперативних зведених звітів про доходи та витрати, іншу статистичну звітність, представлення їх в установленому порядку у відповідні органи (п. 4.13).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що дисциплінарні стягнення застосовані до позивача останньою не оскаржувались у встановленому законом порядку.

Працівники, відповідно до ст. 139 КЗпП України, зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

В свою чергу за приписами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Як вже зазначалось 07.04.2015 р. відповідачем винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

З оскаржуваного наказу вбачається, що 27.03.2015 р. до відповідача надійшов черговий лист Міністерства культури України від 23.03.2015 р. за № 14/7-2/25-15 з повідомленням про те, що надійшло звернення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України щодо непогашення податкового боргу ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» та проханням розглянути питання щодо розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства та погашення податкового боргу.

Також як зазначено в наказі, ОСОБА_1 ознайомлено з цим листом. У своїх поясненнях вона вважає себе невинною. При перевірці встановлено, що термін погашення податкового боргу порушені.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.92 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив в п. 22,23, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Як зазначає представник позивача, до ОСОБА_1 фактично двічі застосовано дисциплінарне стягнення за один і той самий проступок та при цьому не взято до уваги, що перша догана оголошена 24.02.2015 р., а отже вона втратила юридичну силу.

Положеннями ст. 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що представником позивача не доведена в судовому засіданні та обставина, що ОСОБА_1 було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за один і той самий проступок, беручі до уваги те, що позивача двічі протягом року було піддано адміністративному стягненню, суд приходить до висновку про відсутність з боку ДП «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» порушень вимог чинного законодавства України під час звільнення головного бухгалтера підприємства.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами, передбаченими ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться к разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи не отримано доказів порушення з боку відповідача прав ОСОБА_1 підстави для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 40,149,151,235,237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: