Рішення № 46950998, 18.05.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/15895/14-ц

пр. № 2/759/2381/15

18 травня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Яцевич В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного договору страхування, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 та просила визнати недійсним договір страхування у вигляді страхового полісу №АС/9917955 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» і ОСОБА_1 10.04.2014р., посилаючись на те, що 10.07.2014р. біля 17 години 50 хвилин в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 3, сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю наступних трансопортних засобів: 1) Renault Fluence, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2; 2) Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3; 3) Scoda Октавія, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4 Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_1, у зв'язку з чим він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпроАП постановою Святошинського районного суду м.Києва від 29.07.2014 року по справі № 759/12171/14-п. При цьому ОСОБА_1 надав до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» договір страхування у вигляді страхового полісу №АС/9917955 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» і ним 10.04.2014р. для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування. Але, згідно інформації, наявної у ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та МТСБУ, бланк даного Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9917955 не використаний, страховий платіж за вищевказаний страховий поліс до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» не надходив, звіт про оформлення страхового полісу агентом ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» не надано. У зв'язку із наведеним, а також тим, що ОСОБА_1 не надав будь-яких підтверджуючих документів про сплату страхового платежу, просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 202, 203, 215, 216, 983, 988 ЦК України, ст.ст. 8, 16, 18 Закону України «Про страхування».

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлялись належним чином, представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач та третя особа причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності учасників процесу на підставі матеріалів, що є в справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 10.07.2014 року біля 17 години 50 хвилин ОСОБА_5 керуючи автомобілем "Опель", д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Кільцева дорога в м. Києві, під час зміни напрямку руху, не переконався, що даний маневр буде безпечним, що призвело до зіткнення з автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який в свою чергу відкинуло на автомобіль "Шкода", д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5, у зв'язку з чим він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпроАП постановою Святошинського районного суду м.Києва (а.с. 38 - копія постанови суду).

14.07.2014р. ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» із заявою про повідомлення про настання події (а.с. 37 - копія заяви), для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування.

Як вказував представник позивача в позовній заяві, згідно інформації, наявної у ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та МТСБУ, бланк даного Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9917955 не використаний, страховий платіж за вищевказаний страховий поліс до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» не надходив, звіт про оформлення страхового полісу агентом ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» не надано, в підтвердження чого надав суду витяг із автоматизованої централізованої бази даних МТСБУ (а.с. 39 - копія витягу).

У зв'язку із наведеним, а також тим, що ОСОБА_1 не надав будь-яких підтверджуючих документів про сплату страхового платежу, представник позивача просив визнати недійсним договір страхування у вигляді страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» і ОСОБА_1 10.04.2014р.

Відмовляючи в позові, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 2 ст.18 Закону України «Про страхування», факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно зі ст. 988 ЦК України, договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках встановлених законом.

Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, що його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 981 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається в письмовій формі та може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст.998 ЦК України, договір страхування є нікчемним або визнається недійсним, у випадках, встановлених нормами Цивільного кодексу України. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку.

У відповідності до ст.983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

В даному спірному випадку в матеріалах справи є страховий поліс №АС/9917955 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що відповідно до правил частини 2 ст.18 Закону України «Про страхування» підтверджує факт укладення договору страхування.

При цьому, у вказаному вище страховому полісі зазначено про те, що договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії, а саме: з 00 годин 00 хвилин 11.04.2014р. до 10.04.2015р. включно, що відповідає правилам бланкетної норми ст.983 ЦК України.

Також, страховий поліс містить зазначення про те, що страховий платіж в сумі 620 грн. 52 коп. сплачений 10.04.2014р.в 15 годин 00 хвилин, що є доказом сплати цієї суми страхувальником і надання про оплату страхового платежу додаткових письмових доказів законом не вимагається.

Таким чином, страховий поліс №АС/9917955 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів містить усі обов'язкові дані згідно ст. 16 Закону України «Про страхування», а тому посилання представника позивача на те, що в даному страховому полісі відсутні відомості про вид платіжного документу, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтовані на вимогах закону.

Що стосується витягу із автоматизованої централізованої бази даних МТСБУ, наданого позивачем, то даний документ не може бути визнаний судом належним і допустимим доказом відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки він наданий самим позивачем і відсутність в централізованій базі МТСБУ даних відомостей про використання бланку, не надходження до ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» страхового платежу, а також не отримання страховиком звіту про оформлення страхового полісу агентом ПАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» само по собі не може бути правовою підставою для визнання договору страхування недійсним, оскільки внесення відомостей про використання номерних страхових бланків до централізованої бази даних МТСБУ, передача платежу страховим агентом страховій компанії, а також надання звіту є лише технічними питаннями працівників страхових компаній.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними і допустимими доказами, не ґрунтовані на матеріальному законі, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 18 Закону України «Про страхування», ст.ст. 203, 215, 216, 224, 981, 982, 983, 998 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169ч.4, 212-215, 223-228 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного договору страхування - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ В.В. МАКАРЕНКО