Постанова № 4694826, 18.03.2009, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "18" березня 2009 р. Справа № 17/96/9/4

м. Чернігів «18 »березня 2009 року

Суддя Кушнір І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Пищолка А.Г.

Представника Позивача: Мозирко В.О. -головний держподатінспектор, дов.№694/9/32-132 від 18.02.09р.;

Представника Відповідача: ОСОБА_1. -представник, довіреність б/н від 04.11.06р.

матеріали справи №17/96/9/4

За ПОЗОВОМ: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області

14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11

До ВІДПОВІДАЧА: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

15550, Чернігівський район, АДРЕСА_1

Про стягнення 1700 грн. штрафних санкцій

СУТЬ СПОРУ:

Регіональним управлінням ДААК ДПА в Чернігівській області пред'явлено позов до СПД -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 1700 грн. штрафу за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, накладеного рішенням Позивача про застосування фінансових санкцій №250366/22/21/254 від 06.11.2006р. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору,

В зв'язку з реорганізацією Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у Чернігівській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007р. №58 „Про реорганізацію Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів” та наказом ДПА України №43 від 31.01.2007р. „Про зміни в організаційній структурі органів ДПС”, на підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України Позивач просить здійснити процесуальне правонаступництво.

Відповідно до ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України: „У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив”.

Згідно ч.1 ст.56 Господарського кодексу України.

«Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.»

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.59 Господарського кодексу України:

«Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.»

Згідно ч.ч.1,2 ст.104 Цивільного кодексу України:

«Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.»

Згідно ч.ч.1,2 ст.108 Цивільного кодексу України:

«Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.»

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що перетворення юридичної особи є одним з способів її реорганізації, суд вважає за необхідне замінити первинного Позивача: Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Чернігівській області його правонаступником: Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що перевірка проводилась з порушенням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 18.03.09р. представником Відповідача надане письмове клопотання Відповідача про зупинення розгляду даної справи, на підставі п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України, до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги СПД ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.09р. по справі №18/108, якою скасовано постанову господарського суду Чернігівської області від 19.04.07р. та відмовлено у позові СПД ОСОБА_2 до Регіонального управління про скасування вищевказаного рішення Регіонального управління №250366/22/21/254 від 06.11.2006р., яка зареєстрована в господарському суді Чернігівської області 17.03.09р.

До клопотання додана копія касаційної скарги з відміткою про одержання даної скарги господарським судом Чернігівської області 17.03.09р.

Згідно п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України:

«Суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.»

Суд доходить висновку, що клопотання Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, згідно ст.ст.254,255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.09р. на даний момент набрала законної сили і є обов`язковою для застосування і виконання.

По-друге, суд відмічає, що в порушення ч.1 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач подав касаційну скаргу не безпосередньо до суду касаційної інстанції, а до господарського суду Чернігівської області

Доказів прийняття Вищим адміністративним судом України касаційної скарги до провадження та витребування в порядку, передбаченому ч.2 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, справи №18/108 з господарського суду Чернігівської області Відповідачем суду не надано.

Разом з тим, в разі встановлення за результатами перегляду Вищим адміністративним судом України вищевказаної справи №18/108 незаконності та необґрунтованості вищевказаного рішення Регіонального управління №250366/22/21/254 від 06.11.2006р. з наступним його скасуванням, СПД ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися з заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами відповідно до глави 4 Розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши надані письмові докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2006р. працівниками РУ ДААК ДПА України в Чернігівській області та ОДПА була проведена перевірка магазину, який розташований за адресою: Чернігівський район,АДРЕСА_2, та який належить СПД -фізичній особі ОСОБА_2

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.10.06р. №25220087/2320.

Як вбачається з акту, в ході перевірки виявлено зберігання та реалізацію алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного збору з візуальними ознаками фальсифікації, а саме: 7 пляшок горілки „Пшенична”, дата розливу 20.09.06р., виробник ЗАТ „Люботинський завод Продтовари” по ціні 7 грн. за пляшку. На момент проведення перевірки накладні на отримання алкогольних напоїв відсутні.

Перевірка проводилась в присутності продавця ОСОБА_3., яка підписала акт перевірки без зауважень.

Як вказано в акті перевірки, вбачаються ознаки порушення, передбаченого ч.2 ст.7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, п.20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з наданого Позивачем акту №303-10-06 від 30.10.2006р. експертизи двох з вищевказаних марок акцизного збору, проведеної за письмовою заявою продавця ОСОБА_3. від 19.10.2006р. Управлінням по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок та документів суворої звітності Міністерства фінансів України, відібрані марки є підробленими.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі -Закон №481), в редакції, чинній на момент перевірки:

“Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.”

Згідно ч.2 ст.7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15 вересня 1995 року N329/95-ВР (далі Закон №329) ), в редакції, чинній на момент перевірки:

“Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.

Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.”

Згідно ч.4 п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N567 (далі Положення) ), в редакції, чинній на момент перевірки:

“Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.”

Згідно абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481, за порушення норм даного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Відповідно п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.:

“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

- акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”

Відповідно до п.6 даного Порядку:

«6. Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності -заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником)органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.»

На підставі вищевказаного акту перевірки, Позивачем прийнято рішення №250366/22/21/254 від 06.11.2006р. про застосування до Відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, яке було направлено рекомендованим листом та отримане Відповідачем 24.11.06р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №1193351.

Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

11.12.06р. Відповідачем була направлена скарга Позивачу щодо скасування вищезазначеного рішення про застосування штрафних санкцій.

Згідно відповіді Позивача від 25.01.07р. №450/21-0417 рішення про застосування штрафних санкцій є правомірним та залишено без змін.

Дане рішення було оскаржене Відповідачем до суду.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 19.04.07р. по справі №18/108 позов СПД ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 06.11.2006р. № 250366/22/21/254 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.09р. скасовано постанову господарського суду Чернігівської області від 19.04.07р. по справі за позовом СПД ОСОБА_2 до РУ ДААК ДПА в Чернігівській області про скасування рішення, та постановлено нову постанову, якою в задоволенні позову СПД ОСОБА_2 до РУ ДААК ДПА в Чернігівській області про скасування рішення відмовлено.

Таким чином, рішення №250366/22/21/254 від 06.11.2006р. про застосування до Відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору на даний момент є чинним.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України:

“Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.”

На підставі викладеного, судом не приймаються заперечення Відповідача, оскільки вони вже були об`єктом дослідження по справі №18/108.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р., який набрав чинності з 01.01.04р.:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”

Згідно ст.238 Господарського кодексу України:

“За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.”

Згідно абз.3 ч.1 ст.239 даного Кодексу:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

· адміністративно-господарський штраф.»

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.241 вищевказаного Кодексу:

“Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.”

Штрафні санкції за порушення норм Закону №481 за своєю правовою природою є вищевказаними адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України:

“Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.”

Як вбачається з акту перевірки, порушення Відповідачем чинного законодавства скоєне 19.10.06р., рішення винесено Позивачем 06.11.06р., з позовом Позивач звернувся 05.03.07р., тобто Позивачем не порушено вищевказані строки, передбачені ст.250 Господарського кодексу України ні при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, ні при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій згідно вищевказаного рішення.

Згідно ч.5 ст.17 Закону №481 у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п.10, 11 Порядку, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до державного бюджету.

В зв'язку з несплатою Відповідачем добровільно суми штрафних санкцій в розмірі 1700 грн., Позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (15550, Чернігівський район, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (р/р31115106700522, код платежу 21081100, код ЄДРПОУ 22826386, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592, одержувач -Держбюджет Чернігівського району) 1700 грн. штрафних санкцій.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя І.В. Кушнір