Рішення № 46947459, 09.07.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/717/15-ц

Провадження № 2/750/828/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді Лямзіної Н.Ю.

із секретарем - Латенко О.В., Панасюк Т.М.,

за участі позивача, передставника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди, суд-

в с т а н о в и в:

27.01.2015 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 2859 грн. 22 коп., компенсації втрати частини заробітку в звязку з порушенням строків його виплати за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення, скасування наказу №2015/1-94145 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» моральної шкоди в сумі 10000 грн. 00 коп..

Позов обґрунтувала тим, що починаючи із 11 січня 2014 року і по 19 січня 2015 року працювала у ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаді директора відділення «Пятницьке» у м.Чернігові. 16 січня 2015 року вона була звільнення з посади на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням. При звільненні їй видали трудову книжку та наказ про звільнення. Натомість при повному розрахунку позивачка помітила, що з її заробітної плати за січень 2015 року було утримано 2859 гривень 22 коп. В наслідок цього в ПАТ КБ «ПриватБанк» перед нею утворилася заборгованість в сумі 2859,22 грн., яку виплатити їй відмовилися у зв'язку з тим, що позивачем не погашена заборгованість перед банком (за нанесені збитки банку).

Позивач та представник позивача в судовому засідання позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ОСОБА_1 працювала в ПАТ КБ «ПриватБанк» та була звільнена з посади керівника віділення «П'ятницьке» Чернігівського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі наказу № Э.CN-УВ-2015-13-п від 16.01.2015 р. згідно зі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). (а.с. 26).

При звільненні сума коштів, належних працівникові, була перехована на рахунок кредитної карти «Універсальна». Після утримання податків та зборів, дана суму склала 5627грн. 11 коп., що підтверджується розрахунковим листком за січень 2015 року.( а.с.27-28) Надходження суми коштів при остаточному розрахунку на карту позивачки підтверджується випискою по рахунку. (а.с.29).

Згідно зі ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до статті 115 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з виписки по рахунку за січень 2015 року заробітна плата була зарахована на картку ОСОБА_1 17.01.2015 року в сумі 5627 грн.11 коп.

Суд приходить до висновку, що трудові відносини між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 припинилися з дати здійснення остаточного повного розрахунку тобто 17.01.2015 року.

Списання коштів з картки позивачки в сумі 2859 грн. 22 коп. відбулося 19.01.2015 року, отже дані правовідносини регулюються цивільним законодавством та угодою між сторонами, оскільки причиною списання коштів вказанії в виписці по рахунку зазначено «автоматичне погашення простроченої заборгованості».

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана;2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

06.01.2015 року було видано наказ № ZAKL-2015/1-94145 відповідно до якого ОСОБА_1 було оголошено догану за грубе порушення інструкції по роботі в ЄКБ ПК Промінь, що виразилось у безпідставній зміні прізвища та імені клієнта банку 02.09.2014 і потягло заподіяння матеріальної шкоди банку на суму 1475,44 доларів США. З вказаним наказом позивачка ознайомилася особисто, щодо матеріальної відповідальності у вигляді 1475, 44 долари США не погодилася, оскільки така відповідальність суперечить ст. 134 КЗпП України.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.8. укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 трудового договору №6503581 від 11.01.2014 року, працівник зобовязаний сумлінно виконувати свої трудові обов'язки, знати і виконувати вимоги діючого законодавства, також внутрішніх нормативних документів «Банку».

Порушення з боку ОСОБА_1 полягало у тому, що 02.09.2014 р. нею були внесені зміни в дані клієнта ОСОБА_2 без достатніх на те підстав, тобто без належного документального підтвердження таких змін. Порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності було дотримано, у ОСОБА_1 було відібрано пояснення та ознайомлено її з наказом під підпис, оскільки позивачкою було порушено Інструкцію по роботі ЄКБ ПК Промінь, яка відноситься до внутрішніх нормативних документів «Банку» відтак відсутні підстави для скасування наказу про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідальність за завдану моральну шкоду відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Тобто, відповідальність наступає лише в разі наявності всіх вище названих чотирьох складових.

Так судом не було встановлено шкідливий результат для позивача, не встановлено наявність спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем, тобто відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями (винними, а не будь-якими) відповідача за завданою шкодою. Позивачем не доведена вина відповідача. Тому суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 10 000, 00 гривень моральної шкоди безпідставна та не підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи, та виходячи з аналізу зазначених норм закону, судом не виявлено порушень з боку відповідача під час розрахунку при звільненні та притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності.

Інші зазначені порушення, на які посилалася позивачка, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи відсутність підстав для стягнення заробітної плати та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11,60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати, скасування наказу та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Ю. Лямзіна