Ухвала суду № 46940293, 17.07.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 1715/18707/12

17.07.2015 м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі Соломон О.М.,

з участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів - ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до Рівненського міського суду з позовною заявою до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення.

Представник відповідача подав заяву про застосування позовної давності та залишення позовної заяви без розгляду.

В обгрунтування заяви покликається на те, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення направлено на новий судовий розгляд, при цьому в ухвалі зазначено, що судом не наведено причин неврахування доказів, наданих відповідачем на підтвердження пропуску позивачами строку звернення до суду. Зазначає, що позивачами пропущено строк для звернення з адміністративним позовом оскільки про оскаржуване рішення та про реєстрацію права власності на будинок за Релігійною громадою позивачі дізналися у строки, що перевищують 6- місячний строк, просить суд, на підставі ст.99, ст.100 КАС України залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав у повному обсязі подану заяву про залишення позову без розгляду, з підстав, зазначених у ній, просить задоволити заяву.

Представник відповідачів та відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 заперечували проти залишення позову без розгляду. Зазначили, що про порушення їх права, позивачам стало відомо лише після отримання 26 квітня 2012 року зустрічного позову Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору Рівненська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання права власності., а отже строків звернення до суду вони не пропустили.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року у справі № К\800\50779\13 справу направлено на новий судовий розгляд.( а.с.205-207)

Вищим адміністративним судом в ухвалі вказано, що судом першої інстанції при розгляді справи не було наведено причин неврахування доказів, наданих відповідачем на підтвердження пропуску позивачами строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення строку звернення.

Відповідно до ч.5 ст. 277 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення , є обов2язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 № 482 будинок за адресою: м. Рівне вул. Басівкутська 84 передано на баланс Рівненській Святотроїцькій Автокефальній Українській православній церкві. Актом передачі будинку по вул. Басівкутська 84 в м. Рівне від 18.06.1993р., складеним комісією в складі представників ЖЕК-3 та Свято-Троїцької УАПЦ Київського патріархату, зазначений будинок загальною площею 141,7 кв.м. переданий на баланс Свято-Троїцької УАПЦ Київського патріархату. Згідно з Авізо від 18.06.1993р. зазначений будинок безкоштовно передано Свято-Троїцькій УАПЦ Київського патріархату. ( а.с. 6,7,8)

05.11.1997 р. Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» видано реєстраційне посвідчення, яким посвідчено, що вказаний будинок зареєстрований на праві власності за релігійною громадою Свято-Троїцькою Українською Автокефальною Православною Церквою Київського патріархату.( а.с. 9)

Позивачі стверджують, що виконавчий комітет Рівненської міської ради не мав повноважень для передачі спірного будинку на баланс релігійної громади, вважаючи, що внаслідок незаконної передачі будинку з комунальної власності на баланс релігійної громади порушені їх права як членів територіальної громади м. Рівне, тому вони звернулись до суду з даним позовом.

За змістом статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду повинен обчислюватись не лише з моменту, коли особа фактично дізналась про порушення своїх прав, а й з моменту коли така особа повинна була дізнатися про порушення свої прав.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі понад 20 років проживають у спірному будинку.

У своїх додаткових поясненнях до позову позивачі самостійно вказують, що протягом довгого часу намагались приватизувати квартири у будинку за адресою: м. Рівне вул. Басівкутська 84.

Також, в матеріалах справи міститься лист Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.05.2006 № ОП-01-148, за змістом якого можна зробити висновок, що ще в 2006 році позивачка ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявами про приватизацію квартири у будинку за адресою: м. Рівне вул. Басівкутська 84.( а.с. 57)

Окрім іншого, в матеріалах справи міститься довідка про склад сім'ї від 20.10.2002р. відповідно до якої ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 проживали та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, житлово-комунальною організацією, тобто, фактичним утримувачем будинку, зазначено відповідача у справі - Релігійну громаду Української Православної Церкви Київського Патріархату м. Рівне.( а.с. 61)

Також, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2002 року у справі № 2-291/2002 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_10 про дозвіл на приватизацію житла у будинку за адресою: м. Рівне вул. Басівкутська 84. Зазначене рішення містить посилання на рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 №482.( а.с. 36)

Крім того суд звертає увагу, що хоча позивачі у даній справі не були сторонами у справі № 2-291/2002 за позовом ОСОБА_10 про дозвіл на приватизацію житла у будинку за адресою: м. Рівне вул. Басівкутська 84, проте, той факт, що позивачем у зазначеній справі була особа, з якою позивачі довгий час проживають в одному будинку загальною площею 141,7 м.кв., дає підстави вважати, що позивачі були обізнані, щодо змісту вказаного судового рішення.

Зі змісту рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 вересня 2012 року у справі про визнання права власності за будинок за адресою: м. Рівне вул. Басівкутська 84 вбачається, що позивачі проживали у спірному будинку на підставі договору найму та протягом періоду з 1993 року по 1999 рік сплачували Релігійній громаді квартирну плату за користування житлом.( а.с. 18-24)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що про існування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 №482 позивачі повинні були дізнатись задовго до 26.04.2012, як це зазначено у позовній заяві.

Також суд, приймає до уваги і ту обставину, що згідно довідки Рівненського міського суду від 18.02.2013 року ( а.с. 102) слідує, що позивачі звертались із позовною заявою про визнання права власності на майно до Свято- Троїцької УАПЦ 09 квітня 2012 року. З позовом, який розглядається сім"я ОСОБА_6 звернулась до суду 15 жовтня 2012 року, за таких обставин, позивачами теж було пропущено 6- ти місячний строк звернення до суду

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.99, 100 КАС України

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення - залишити без розгляду у звязку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в пяти денний строк апеляційної скарги з дня проголошення ухвали. У випадку неподання апеляційної скарги в пяти денний строк ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Н.Г.Кучина