Вирок № 46939045, 16.06.2015, Пирятинський районний суд Полтавської області

№ 544/1466/14-к

Пров. № 1-кп/544/2/2015

В И Р О К

іменем України

16 червня 2015 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Сімонової С.Г.,

за участі секретаря Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду на вул. Леніна, 41 кримінальне провадження, унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 120131802900000052, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, освіта середня спеціальна, одруженого, інваліда 3-ї групи, раніше не судимого

якому органами досудового розслідування висунуто підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

із участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурорів Ходатенка Д.М., Цирфи К.А., Драпака А.О., Чубика Я.О., Кармазіної В.П., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілої адвоката Жайворонка І.В., із боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого адвоката Ждана В.В.,

У С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 31 січня 2013 року близько 17 години 30 хвилин, керуючи транспортним засобом Mercedec-Benz Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 на 153 кілометрі автодороги Київ-Харків в напрямку Києва, перевозячи пасажирів, під час складних погодних умов, не врахував дорожньої обстановки під час вибору безпечної швидкості руху, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, що призвело до втрати контролю над автомобілем та виїзду на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з транспортним засобом Volvo державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом Шмітц державний номерний знак НОМЕР_3 який рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_6 У результаті вказаної дорожньо-транспортної приходи пасажири автомобіля Mercedec-Benz Vito реєстраційний номер НОМЕР_1:

ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді забитих ран обличчя, перелому другого пальця лівої кисті, субарахноїдального крововиливу правої скроневої ділянки головного мозку та верхньої поверхні мозочку, крововиливів в шлуночки головного мозку, перелому кісток основи черепу, перелому лівої ключиці, перелому груднини, розриву міжхребцевого зчленіння на кордоні шийного та грудного відділів хребта, розривів печінки, переломів 2-4 ребер зліва та 1-7 ребер зліва, переломів 2-6 ребер справа та 1-7 ребер справа, розривів селезінки,чисельних саден, кровопідтіків тіла, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх спричинення, від яких помер 31 січня 2013 року.

ОСОБА_8, отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран лобно-скроневої ділянки праворуч, на обличчі ліворуч, вдавленого скалкового перелому лобної та скроневої кісток праворуч, крововиливу під тверду мозкову оболонку лобної, скроневої, тім'яної долей лівої півкулі з розповсюдженням на передню і середню черепно-мозкові ямки зліва, крововиливів під м'яку мозкову оболонку по конвекситальній поверхні лобної, скроневої, тім'яної долей лівої півкулі, по конвекситальній поверхні лобної та скроневої долей правої півкулі з розповсюдженням на базальну поверхню скроневої долі, вогнища деструкції з дрібними крововиливами в товщі лобної та скроневої долей правої півкуль, в товщі лобної, скроневої, тім'яної долей лівої півкулі, вогнища деструкції у речовині стовбуру головного мозку, крововиливів в міжхребетні м'язи 5-8-го міжреберній праворуч від середньо-пахвинної лінії до біляхребтової, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя як в момент спричинення, так і за наслідками, та від яких помер 28 квітня 2013 року.

Потерпілий ОСОБА_9, отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку тяжкого ступеню та переломом основи черепу з краніолицьовою травмою, субдуральною гематомою правої потиличної ділянки, переломом верхньої щелепи по Ле-Фор 3 зі зміщенням уламків, переломом нижньої щелепи справа, полігемосинуситу, травматичного САК, застійного диску правого зорового нерву, пара- орбітальних гематом з крововиливами в білкові оболонки очей, перелому кісток носу та травматичного шоку, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) не визнав, використавши своє право, передбачене ст. 63 Конституції України, від давання показань відмовився, у останньому слові просив суд його виправдати.

Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини кримінального провадження, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, щодо якого йому висунуто підозру органами досудового розслідування, повністю доведена в судовому засіданні показаннями потерпілих, свідків та дослідженими письмовими доказами кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_2 дав показання суду про те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка сталася 31 січня 2013 року на автошляху Київ-Харків загинув його син ОСОБА_7 Просить обрати для обвинуваченого якнайсуворіше покарання, ураховуючи поведінку обвинуваченого до нього як потерпілого, так як матеріальну та моральну шкоду обвинувачений не відшкодував потерпілому зовсім, навіть вибачення не попросив.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні в своїх показаннях повідомила, що 31.01.2013 її син ОСОБА_8, знаходився в якості пасажира в мікроавтобусі, яким керував обвинувачений ОСОБА_1, у результаті зіткнення мікроавтобуса з іншим автомобілем син отримав тяжкі ушкодження, після яких знаходився в комі, незважаючи на лікування, помер помер 28 квітня 2013 року в Полтавській обласній клінічні лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Через деякий час ОСОБА_10, пасажир мікроавтобуса, розповідала потерпілій про обставини скоєння ДТП, за яких водій їхнього автомобіля розпочавши обгін, не впорався з керуванням, унаслідок чого транспортний засіб занесло та сталося зіткнення з вантажівкою, яка рухалася назустріч. На даний час обвинувачений відшкодував потерпілій 10 000 гривень.

Просить обрати для обвинуваченого максимально можливе найсуворіше покарання через його неправильну поведінку по відношенню до неї як потерпілої.

Потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся у належний спосіб, у заяві на адресу суду потерпілий просив розглянути кримінальне провадження в його відсутності та обрати покарання обвинуваченому, не пов'язане з позбавленням волі та позбавленням права керування транспортними засобами (т. 2 а.с. 115).

Свідок ОСОБА_11- інспектор дорожньо-патрульної служби ( далі ДПС) у судовому засіданні дав показання, що 31 січня 2013 року увечері після повідомлення про те, що на автодорозі Київ - Харків поблизу м. Пирятина Полтавської області сталася ДТП, виїхав зі ОСОБА_12 (інспектором ДПС) до місця пригоди, де по прибуттю побачив, що одна ділянка дороги була на реконструкції, а на другій з двохстороннім рухом сталася ДТП, за участю вантажівки Volvo та мікроавтобуса Mercedec-Benz Vito. На місці ДТП працювала слідчо-оперативна група. Його завданням було здійснення розпорядчо-регулювальні дії на місці ДТП, чим він і в подальшому займався. Також, свідок повідомив, що в той день були складні погодні умови.

Свідок ОСОБА_12 - інспектор ДПС у судовому засіданні в своїх показаннях повідомив, що 31 січня 2013року у вечірній час прибув з ОСОБА_11 на місце ДТП, яка сталася за участі мікроавтобуса Mercedec-Benz Vito та вантажівки Volvo, огородивши місце аварії, почали здійснювати розпорядчо-регулювальні дії. Свідок також пояснив, що транспортний засіб, на якому він разом з ОСОБА_11 приїхав на місце вказаного ДТП, внести зміни у слідові картину ДТП не міг, так як службовий автомобіль був залишений на смузі руху, що була на реконструкції і по якій не здійснювався рух транспортних засобів перед ДТП. Зі слів свідка в той день були складні дорожні умови та ожеледиця.

Свідок ОСОБА_13 - командир взводу ДПС у судовому засіданні дав показання про те, що увечері 31 січня 2013 року разом із своїм заступником прибув на місце ДТП, що сталася на автодорозі Київ-Харків поблизу м. Пирятина Полтавської області за участю автомобіля Mercedec-Benz Vito та вантажівки Volvo. На автодорозі Київ-Харків з двухстороннім рухом стояв автомобіль Mercedec-Benz Vito, що їхав, вочевидь, з боку Харкова, а вантажівка Volvo, яка рухалася з боку Києва, знаходилася в кюветі. На думку свідка, водій мікроавтобуса, здійснюючи обгін, не переконався у безпечності маневру та допустив зіткнення з вантажівкою, яка рухалася в зустрічному напрямі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 (заступник командира взводу ДПС) у своїх показаннях повідомив, що виїздив на ДТП, яка сталася в Пирятинському районі Полтавської області на автошляху Київ-Харків за участю мікроавтобуса Mercedec-Benz Vito та вантажним автомобілем Volvo, унаслідок якого останній з'їхав у кювет, а мікроавтобус залишився на проїжджій частині. За показами свідка автомобіль, на якому він прибув до місця ДТП, змінити його слідову картину не міг, так як зупинився на смузі руху, що була на реконструкції. Також свідок повідомив, що в той день ішов сніг, чим було спричинено частковий сніговий накат.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дав показання про те, що в темний час доби 31.01.2013 їхав з Києва на вантажному автомобілі, на якому були одягненні універсальні шини, як для літніх так і для зимових погодних умов, із швидкістю близько 40-45 км/год. Була сильна ожеледиця, мороз, йшов невеликий сніг, розподільчої смуги видно не було, погодні умови були складні. Поблизу м. Пирятина Полтавської області, здійснюючи обгін, на смугу зустрічного руху йому назустріч, різко виїхав мікроавтобус. За даних обставин потерпілий зробив все, що зміг: натиснув на гальма та скерував рух автомобіля праворуч, але все ж транспортні засоби зіткнулися. Удар в автомобіль ОСОБА_6 припав на область лівої передньої фари та лівої частини бампера, мікроавтобус отримав пошкодження збоку. Під час зіткнення обидва автомобілі рухалися, а від руху автомобіля Мерседес зостався слід на дорозі. Свідок також повідомив, що для нього було очевидно те, що водій мікроавтобуса здійснював обгін. Відразу на місці ДТП свідок говорив з обвинуваченим, який усвідомлював, що дана ДТП сталася саме з його вини, обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_15 - водій слідчо-оперативної групи в своїх показаннях у судовому засіданні повідомив, що 31.01.2013 виїхав на місце ДТП у якості водія слідчо-оперативної групи. На місці ДТП побачив, що вантажній автомобіль з'їхав у кювет в напрямку м. Пирятина, а автомобіль Мерседес стояв на проїжджій частині в напрямку м. Києва. Погодні умови були складні, ожеледиця.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні дав показання, що 31.01.2013 він в якості слідчого виїхав на місце ДТП у складі слідчо-оперативної групи, роботу якої організовував прокурор Пирятинського району Висоцький Е.М. та який наголошував на необхідності зафіксувати всі сліди дорожньо-транспортної пригоди, що і було зроблено у схемі огляду місця події. Вантажний автомобіль знаходився на правому узбіччі у напрямку руху м. Харкова, а інший транспортний засіб знаходився на смузі руху у напрямку м. Києва. Місце аварії було позначено дорожніми фішками та відповідним дорожнім знаком. Смуга руху у напрямку Києва була перекрита працівниками ДАІ. На той час були складні погодні умови, йшов сніг, у результаті чого розподільчу смугу було видно частково. Дорожнє покриття було мокре.

Свідок ОСОБА_17 повідомив суду, що 31.01.2013 увечері прибув на місце ДТП у складі слідчо-оперативної групи, до якої також входили слідчий ОСОБА_22. та старший дільничний ОСОБА_18 Його завданням було займатися опитуванням свідків, оглядом місця події він не займався. Місце аварії знаходилося на автодорозі Київ-Харків неподалік м. Пирятина та було перекрито працівниками ДАІ таким чином, що рух був можливий лише по частині дороги в напрямку м. Харкова. На місці ДТП з правого боку у напрямку м. Києва був автомобіль Мерседес з пошкодженою лівою стороною, та з лівого боку вантажній автомобіль з яким відбулося зіткнення. На проїжджій частині дороги було видно чіткий об'ємний слід від протектора шин автомобіля Мерседес. Погодні умови були складі, дорога місцями була вкрита снігом.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 допитані як свідки в судовому засіданні дали показання про те, що були запрошені в якості понятих працівниками міліції при огляді місця ДТП, яка трапилась 31.01.2013 на автошляху Київ-Харків на території Пирятинського району Полтавської області, дані, занесені до протоколу огляду місця ДТП та схем відповідають тим даним, які були встановлені при огляді.

Свідок ОСОБА_19 також підтвердив, що осип скла та пластмаси знаходилась на правій стороні руху транспорту з м. Києва в сторону м. Харкова.

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схем до нього вбачається, що 31 січня 2013 року на 153 км автодороги Київ-Харків на території Пирятинського району Полтавської області сталася ДТП за участі мікроавтобуса Mercedec-Benz Vito та вантажівки Volvo, при цьому гальмівний шлях автомобіля Volvo починається з межі узбіччя та смуги руху в напрямку м. Харькова і закінчується в кюветі, а зафіксований гальмівний шлях автомобіля Mercedec-Benz Vito починається на його смузі руху в напрямку м. Києва та закінчується на зустрічній полосі руху, тобто, полосі руху вантажівки Volvo, розсип уламків частин автомобіля знаходиться переважно також на полосі руху автомобіля Volvo (т. 2 а.с. 95-100).

Наявність у діях водія ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, причинний зв'язок між цими порушеннями та подією ДТП і настанням смерті потерпілих та спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження підтверджені також висновками експертів.

Відповідно до підсумків висновку експерта № 016 від 01.02.2013 смерть ОСОБА_7 настала від політравми - інших травм із залученням декількох ділянок тіла, характерних для ДТП і таких, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті (т. 2 а.с.109).

У підсумках висновку експерта № 027 від 05.02.2013 указано, що виявлені у ОСОБА_21 тілесні ушкодження виникли внаслідок ДТП (т. 2 а.с. 119).

Аналогічний підсумок про зв'язок тілесних ушкоджень з ДТП зроблено експертом у висновку №077 відносно потерпілого ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 121).

Згідно висновку експерта № 475 від 28.04.2013 причиною смерті ОСОБА_21 стала відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа та крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку (т. 2 а.с. 122-123).

Із протоколу слідчого експерименту від 18.07.2013, проведеного з участю свідка ОСОБА_6, слідує, що вказані ним обставини зіткнення транспортних засобів відповідають обставинам, зафіксованим при огляді місця ДТП (а.с. 130-132). Та обставина, що слідчий експеримент проводився в інших погодних умовах та при змінених у результаті реконструкції автошляху розмірах, на думку суду, не вплинула на результати проведення експерименту, оскільки в ході його не перевірялись умови видимості чи інші обставини, а тільки механізм зіткнення транспортних засобів.

Згідно висновку №542/543 від 01.07.2014 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи зіткнення автомобілів Mercedec-Benz Vito та Volvo з напівпричепом знаходилося на смузі руху автомобіля Volvo в місці закінчення сліду бокового юзу коліс автомобіля Mercedec-Benz Vito в районі розташування осипу уламків частин автомобілів. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Mercedec-Benz Vito ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди (т. 2 а.с. 154-160).

Суд погоджується з думкою сторони захисту, підтриманою і представником потерпілої ОСОБА_3 адвокатом Жайворонком І. В., про недопустимість у відповідності до ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) висновків автотехнічної експертизи № 75 від 31.10.2013 (т. 2 а.с. 146- 153), №104/105 комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (т. 2 а.с. 154-160) та слідчого експерименту (т. 2 а.с. 138-140), оскільки при проведенні автотехнічної експертизи були використані показання обвинуваченого ОСОБА_1 в якості свідка, а при проведенні вказаного слідчого експерименту обвинувачений брав участь як свідок.

Дії підсудного ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб та заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Згідно з п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК скоєний обвинуваченим ОСОБА_1 злочин є тяжким.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає часткове добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_3

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Ураховується також особа обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є інвалідом 3-ї групи, до кримінальної відповідальності притягається вперше, раніше порушень Правил дорожнього руху не допускав.

Суд приймає до уваги також думку потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які наполягають на призначенні найсуворішого покарання обвинуваченому, разом з тим, думку потерпілого ОСОБА_9, який прохав обрати обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

На підставі викладеного, ураховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини скоєного злочину, особу винного, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 286 КК, проте, не вбачає підстав для обрання мінімального строку позбавлення волі та застосування відстрочки виконання вироку чи обрання більш м'якого покарання.

Старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Полтавської області на досудовому слідстві заявлено позов в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського та Пирятинської центральної районної лікарні про стягнення з обвинуваченого витрати на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_9 від злочину в сумі 53921 грн. 65 коп.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав, обґрунтовуючи його обставинами, зазначеними у своїй позовній заяві.

Відповідно до частини 3 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) цивільний позов інтересах держави пред'являється прокурором.

Як передбачено приписами ст. 1206 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Потерпілий ОСОБА_9 знаходився на лікуванні у реанімаційному відділені Пирятинської центральної районної лікарні 6 днів, з 31.01.2013 по 06.02.2013. За цей час на його лікування Пирятинською ЦРЛ було витрачено 7562 гривні 82 копійки згідно довідки-розрахунку № 786 від 13.06.2014.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_9 знаходився на лікуванні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського 20 днів, у реанімаційному відділені з 06.02.2013 по 07.02.2013, з 19.02.2013 по 20.02.2013 та в нейрохірургічному відділенні цієї лікарні з 07.02.2013 по 19.02.2013 та з 20.02.2013 по 26.02.2013. За цей час на його лікування Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М.В. Скліфосовського було витрачено 4747 гривень 40 копійок згідно довідки-розрахунку № 04-04/1340 від 04.06.2014.

Потерпілий ОСОБА_21 знаходився на лікуванні у реанімаційному відділені Пирятинської центральної районної лікарні 9 днів, з 31.01.2013 по 09.02.2013. За цей час на його лікування Пирятинською ЦРЛ було витрачено 11879 гривень згідно довідкою-розрахунком № 786 від 13.06.2014.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_21 знаходився на лікуванні у відділені анестезіології та інтенсивної терапії Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського 79 днів, з 09.02.2013 по 28.04.2013. За цей час на його лікування Полтавською обласною клінічною лікарнею ім. М.В. Скліфосовського було витрачено 29732 гривні 43 копійки згідно довідки-розрахунку № 04-04/1351 від 05.06.2014.

При таких обставинах суд уважає, що позов прокурора в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_9 від злочину в сумі 53921 гривні 65 копійок є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Потерпілим ОСОБА_2 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення з нього моральної шкоди у сумі 300000 гривень.

Свою позовну заяву потерпілий обґрунтовує, тим, що смерть сина спричинила йому тривалі душевні переживання та порушення звичайного укладу життя, у зв'язку з чим йому доводиться прикладати великі зусилля для нормалізації життя. Крім цього, пережите горе негативно відобразилося на його нервовій системі, стані здоров'я та можливості продовжувати активне громадське життя, що призвело до неврівноваженості, роздратованості та душевного спокою.

У судовому засіданні потерпілий свої вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені у своїй позовній заяві.

При вирішенні питання цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно приписів ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо близьких родичів..

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як передбачено п. 9 постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку зі скоєнням обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), і розмір такої шкоди суд, ураховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає у розмірі 100000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні становлять 2460 грн (комплексна судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза №542/543 від 01.07.2014), що підтверджується атом здачі- приймання (т. 3 а.с. 115) та 3640,8 грн (комплексна судова експертиза відео-, звукозапису, фототехнічна, трасологічна та автотехнічна №14367/14368/117/1859 від 27.02.2015), що підтверджується супровідним листом (т. 3 а.с. 17).

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2014 року обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком два місяці, до 26 липня 2014 року, строк дії якого закінчився.

Прокурор просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Проте, суд уважає за можливе, ураховуючи позитивну репутацію обвинуваченого та його стан здоров'я, обрати запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили у виді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому залишати своє житло цілодобово, ураховуючи призначене покарання.

Речові докази суду не надавалися.

Керуючись ст. ст. 373, 374, КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, із застосуванням електронних засобів контролю і закріплення їх на тілі підозрюваного.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк дії вказаної ухвали наступні обов'язки :

1) не відлучатися з АДРЕСА_1 без дозволу суду ;

2) прибувати до суду за першою вимогою;

3) носити електронний засіб контролю.

Вирок про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Прилуцькому МВ УМВС України в Чернігівській області.

Строк дії вироку в частині запобіжного заходу обраховувати з 09 години 17 червня 2015 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Позов старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Полтавської області задовольнити.

Cтягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 16.02.1999, на користь держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, р/р 35420201031527 в ГУДКСУ у Полтавській області, ЗКПО 01999106, МФО 831019, витрати на стаціонарне лікування в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_21, у кримінальному проваджені, унесеному до ЄРДР за № 120131802900000052 за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, в сумі 34 479 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) гривень 83 копійки.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 16.02.1999, на користь держави в особі Пирятинської центральної районної лікарні, р/р 35411005001654 в УДК в Пирятинському районі, ЗКПО 01999460, МФО 831019, витрати на стаціонарне лікування в Пирятинській центральній районній лікарні потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_21, у кримінальному проваджені, унесеному до ЄРДР за № 120131802900000052 за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, в сумі 19441 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна) гривня 82 копійки.

Позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 16.02.1999, на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень, у решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 16.02.1999 витрати на залучення експерта для проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №542/543 від 01.07.2014 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) гривень та комплексної судової експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної, трасологічної та авто технічної №14367/14368/117/1859 від 27.02.2015 у розмірі 3640 (три тисячі шістсот сорок) гривень 80 коп у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР за № 120131802900000052 за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, на користь держави в УДКСУ у Пирятинському районі, код установи банку 831019, код ЄДРПОУ 37958534, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, розрахунковий рахунок 31118115700379, код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження».

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження також мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Головуючий: