Ухвала суду № 46935151, 14.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/421/15-ц 14.07.2015 14.07.2015 14.07.2015

Провадження №22-ц/784/1653/15

Головуючий у 1 інстанції Муругов В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Ухвала

Іменем України

14 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце слухання справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 2 червня 2015 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення банківських вкладів,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) про повернення коштів за договорами банківського вкладу.

В обгрунтування позову позивач вказував, що 20 лютого 2013 року уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозит) «Стандарт» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 6228,28 дол. США строком до 25 лютого 2014 року з виплатою 10,5 % річних. Двічі його поповнював (22 лютого 2013 року на 100 дол. США, а 26 лютого 2014 року на 250 дол. США), тому остаточна сума вкладу становила 6578,28 дол. США. По закінченню його строку отримав проценти та продовжив дію договору ще на такий же строк, тобто до 25 лютого 2015 року.

По закінченню строку договору йому виплатили проценти, але сам вклад не повернули.

Крім того, 20 лютого 2013 року він уклав з відповідачем й інший договір строкового банківського вкладу (депозит) «Стандарт» на 370 днів, але в національній валюті на суму 48480 грн. строком до 25 лютого 2014 року з виплатою 22 % річних.

Цей вклад він також неодноразово поповнював, тому остаточна сума вкладу становила 52287 грн. Строк дії договору також продовжував до 25 лютого 2015 року.

По закінченню строку цього договору, йому також повернули проценти, а вклад не повернули і на час звернення до суду. Його заяви від 3 та 23 березня 2015 року про повернення вкладів залишилися без реагування.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивач просив повернути йому банківський вклад в іноземній валюті в сумі 6578,28 дол. США разом із нарахованими процентами станом на 3 березня 2015 року в сумі 45,18 дол. США, а також банківський вклад в національній валюті в сумі 52287 грн. за договором від 20 лютого 2013 року

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 2 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з відповідача на його користь:

- за договором від 20 лютого 2013 року строкового банківського вкладу (депозит) «Стандарт» на 370 днів в іноземній валюті - 6623,46 дол. США, що еквівалентно 139622,54 грн., із яких: 6578,28 дол. США - сума вкладу, а 45,18 дол. США проценти станом на 3 березня 2015 року;

- за договором від 20 лютого 2013 року строкового банківського вкладу (депозит) «Стандарт» на 370 днів в національній валюті - 52287 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обовязки відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За змістом ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 20 лютого 2013 року ОСОБА_2 уклав з Банком договір строкового банківського вкладу (депозит) «Стандарт» на 370 днів в іноземній валюті в сумі 6228,28 дол. США строком до 25 лютого 2014 року з виплатою 10,5 % річних. Двічі його поповнював (22 лютого 2013 року на 100 дол. США, а 26 лютого 2014 року на 250 дол. США), тому остаточна сума вкладу становила 6578,28 дол. США. По закінченню його строку отримав проценти та продовжив дію договору ще на такий же строк, тобто до 25 лютого 2015 року.

Умовами договору (п. 4.1 ) передбачено, що Банк також відкриває на імя вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу № 2620.2.009137.003, куди може перерахувати нараховані проценти за збереження вкладу та вклад по закінченню строку його дії.

25 лютого 2015 року закінчився строк вказаного договору, позивачу повернуто тільки проценти. 3 березня 2015 року сума вкладу 6578,28 дол. США та залишок нарахованих процентів станом на 3 березня 2015 року в сумі 45,18 дол. США перераховані на поточний рахунок позивача, що підтверджується банківськими виписками по рахункам, з якого позивач не може отримати кошти, тому 24 березня 2015 року звернувся до суду із зазначеним позовом.

Крім того, 20 лютого 2013 року позивач уклав з відповідачем й інший договір строкового банківського вкладу (депозит) «Стандарт» на 370 днів, але в національній валюті на суму 48480 грн. строком до 25 лютого 2014 року з виплатою 22 % річних.

Цей вклад він також неодноразово поповнював, в звязку з чим остаточна сума вкладу становила 52287 грн. Строк дії договору він продовжував до 25 лютого 2015 року.

По закінченню строку цього договору, позивачу повернули проценти, а вклад не повернуто й на час звернення його до суду.

Його заяви від 3 та 23 березня 2015 року про повернення вкладів залишилися без реагування (а.с. 3, 22).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заборгованість Банку перед позивачем станом на 3 березня 2015 року підтверджується виписками з особових рахунків по Банку (а.с. 61-64), а тому правомірно стягнув наявну заборгованість по вкладу в національній валюті, а також і в іноземній валюті разом із залишком нарахованих процентів, зазначивши її еквівалент в національній валюті за курсом НБУ станом на 2 червня 2015 року: 1 дол. США = 21,08 грн.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він повністю виконав умови договорів банківських вкладів, перерахувавши вклади на поточні рахунки вкладника у цьому ж банку, не впливають на правильність висновків суду, які узгоджуються з вищезазначеними вимогами закону. До того ж, за змістом ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням викладеного, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 2 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: