Ухвала суду № 46933897, 16.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/2788/14 Головуючий у І інстанції Клочко В.М.Провадження № 22-ц/780/3957/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 16.07.2015

У Х В А Л А

іменем України

16 липня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 5 травня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, яку мотивував тим, що на виконанні у відділі ДВС Сквирського районного управління юстиції перебуває рішення Сквирського районного суду Київської області від 6 листопада 2013 року про виселення його та його матері ОСОБА_4 і двох братів ОСОБА_5, ОСОБА_2 із будинку № 40 по вул.Червона Площа у м.Сквира Київської області без надання іншого жилого приміщення.

Посилався, що у липні 2014 року його мати і він зверталися до Сквирського районного суду Київської області із заявою про відстрочку виконання вказаного рішення з інших підстав, проте у задоволенні заяви їм було відмовлено. В даний час через зміну обставин в їх сімї він звертається із заявою про відстрочку виконання судового рішення з інших підстав. Вказує, що, отримавши 19 листопада 2014 року повідомлення із ДВС про виселення в примусовому порядку у його мами стався гіпертонічний криз, нервовий зрив, вони викликали швидку медичну допомогу, однак мама відмовилася покидати будинок. Він дуже турбується за маму і боїться її втратити, а тому вважає, що за таких обставин примусове виселення з будинку матиме трагічні наслідки. У звязку із наведеним, просив відстрочити виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 6 листопада 2013 року про їх виселення із будинку № 40 по вул.Червона Площа у м.Сквира Київської області без надання іншого жилого приміщення на період проходження медичного обстеження та лікування до закінчення опалювального сезону.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 5 травня 2015 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу мотивує тим, що вироком Сквирського районного суду Київської області від 4 березня 2015 року ОСОБА_6 було засуджено за ч.3 ст.190 КК України за шахрайські дії, направлені на заволодіння грошовими коштами та будинком по вул.Червона Площа 40 у м.Сквира, який був збільшений у вартості коштами і зусиллями потерпілих, якими є вони. На вирок подана скарга і кримінальна справа буде розглядатися в апеляційному суді Київської області. Саме тому він звернувся до суду із заявою про зупинення провадження в даній справі, поскільки на його думку цивільна справа нерозривно повязана із кримінальною, бо стягувачку можна буде визнати недобросовісним набувачем даного майна. Вважає, що суд неправомірно розглянув дану заяву не у відповідності з вимогами цивліьного процесуального закону. Крім того, суд не врахував, що його мати ОСОБА_4 хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ступеню, що стверджується медичною довідкою і що у свою чергу є підставою для відстрочки.

Заявник ОСОБА_2, а також інші учасники ОСОБА_4 і ОСОБА_2 належним чином повідомлені про час розгляду справи, до суду не зявилися, ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справи, не надавши докази про поважність причин неявки, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відділ ДВС Сквирського РУЮ подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник стягувача ОСОБА_7 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставнясть та намагання заявника затягнути виконання рішення, яке не виконується вже більше року, що порушує права стягувача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення, суд обгрунтовував свої висновки тим, що заявник не надав суду доказів, які б доводили наявність вийняткових обставин, що утруднюють виконання рішення і дають підстави для відстрочки його виконання.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання судового рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у вийняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Судом встановлено, що рішенням Сквирського районного суду Київської області 13 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2014 року, задоволено позов власниці будинку ОСОБА_7 та виселено ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_2 із належного їй будинку № 40 по вул.Червона Площа у м.Сквира Київської області без надання іншого жилого приміщення.

На підставі вказаного рішення Сквирським районним судом Київської області 13 березня 2014 року видано лист № 2-376/450/2013, який перебуває на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції Київської області.

Виконавчі провадження № 42643237 та № 42643427 щодо виселення ОСОБА_4 і ОСОБА_2 відкриті постановою головного державного виконавця від 24 березня 2014 року і боржникам запропоновано самостійно виконати рішення у строк до 16 квітня 2014 року, проте рішення ними в добровільному порядку не виконане.

Також судом встановлено, що заявник не надав доказів про наявність вийняткових обставин, що утруднюють виконання рішення і дають підстави для відстрочки його виконання.

За таких обставин суд вірно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду у зупиненні провадження в даній справі до набрання законної сили вироком Сквирського районного суду Київської області від 4 березня 2015 року, яким ОСОБА_6було засуджено за ч.3 ст.190 КК України за шахрайські дії, направлені на заволодіння грошовими коштами та будинком по вул.Червона Площа 40 у м.Сквира, який був збільшений у вартості коштами і зусиллями потерпілих (боржників у виконавчому провадженні), бо дана справа на думку заявника нерозривно повязана із кримінальною, зокрема стягувачку ОСОБА_7 можна буде визнати недобросовісним набувачем даного майна.

Суд першої інстанції своєю ухвалою вірно відмовив у зупиненні провадження за заявою ОСОБА_3 з огляду на відсутність до цього законних підстав. В даному випадку має місце заява про відстрочку виконання судового рішення, тобто заява, повязана із вирішенням судом процесуальних питань, повязаних із виконанням судового рішення, яка не залежить від вирішення іншої справи, бо рішення набрало законної сили і є чинним.

Посилання апелянта на неврахування судом, що його мати ОСОБА_4 хворіє на гіпертонічну хворобу ІІ ступеню, що стверджується медичною довідкою і що у свою чергу є підставою для відстрочки необгрунтовані. Суд першої інстанції вірно не взяв дану довідку до уваги та прийшов до висновку, що наявність гіпертонічної хвороби не є вийнятковим випадком, в тому числі з урахуванням того, що боржниця не перебуває на стаціонарному чи амбулаторному лікування.

Крім того, відхиляючи апеляційну скаргу, колегія вважає за необхідне вказати на наступне, ОСОБА_2 подав заяву, де просив відстрочити виконання рішення на період проходження медичного обстеження і лікування матері та до закінчення опалювального сезону 2014-2015 років, який закінчився у квітні 2015 року.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності вийняткових обставин для відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 5 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: