Рішення № 46926817, 14.07.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/270/15-ц Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.

Категорія 53 Доповідач Павицька Т. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та видачі трудової книжки, добових за час перебування у відрядженні та моральної шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та видачі трудової книжки, добових за час перебування у відрядженні та моральної шкоди. Посилався на те, що 23.05.2014 року його було прийнято на роботу водія ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».На час прийняття на роботу між сторонами був укладений трудовий договір, в якому обумовлювалась заробітна плата та розмір добових 60 грн. В період часу з 04.09.2014 року по 29.10.2014 року він перебував у відрядженні. Повернувшись з рейсу подав відповідачу документи про його перебування у відряджені. З 30.10.2014 року по 08.11.2014 року, він знаходився на лікарняному, а коли вийшов на роботу то його не допустили до роботи. 11.11.2014 року ним була написана заява на звільнення. 24.11.2014 року ним була написана повторна заява на звільнення та пояснювальна записка щодо його відсутності на роботі з 10.11.2014 року. З листа №01/12-14 від 04.12.2014 року він дізнався, що звільнений з роботи наказом №187-ос від 20.11.2014 року та про необхідність зявитися у відділ кадрів ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку по заробітній платі. Після візиту до відповідача розрахунок не був проведений.10.12.2014 року ним було направлено лист до товариства з вимогою видати копію наказу про звільнення, трудову книжку, провести повний розрахунок та надати можливість забрати особисті речі, однак відповідачем дані вимоги не були виконані. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив зобовязати відповідача видати оформлену трудову книжку; стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати за період з 04.09.2014 року по 28.10.2014 року у розмірі 11 399 грн.; добові в розмірі 3 240 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку та видачі трудової книжки в розмірі 14029 грн. 44 коп. та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 6267 грн. 50 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлена за безпідставністю. Стягнуто з ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом № 187-ос від 20 листопада 2014 року ОСОБА_3О звільнений з роботи з 20 листопада 2014 року на підставіст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Належно оформлену трудову книжку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові в день його звільнення (ч.1ст.47 КЗпП).

Відповідно до ч.4ст.235 КЗпПу разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В день звільнення позивач не працював, дані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110- якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівко про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Однак, відповідач лише 04 грудня 2014 року направив позивачу поштове повідомлення про необхідність одержання ним трудової книжки. Зазначене повідомлення отримано позивачем 12 грудня 2014 року.

До отримання поштового повідомлення, 10 грудня 2014 року ОСОБА_2 направив рекомендованим листом відповідачеві заяву, в якій просив видати йому належним чином оформлену трудову книжку. Дану заяву товариством було отримано 30 грудня 2014 року, однак трудову книжку позивач отримав лише 12 травня 2015 року.

Встановивши, вину відповідача у затримці видачі трудової книжки позивачу, суд першої інстанції обгрутовано задовольнив позов у частині стягнення середнього заробітку за час затримики видачі трудової книжки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок затримки видачі трудової книжки позивач відчув моральні страждання, він не міг працевлаштуватись, приходилось прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, виходячи з принципів розумності та справедливості колегія суддів вважає за необхіднезменшити розмір моральної шкоди з 1 000 грн. до 400 грн. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 28 травня 2015 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшити розмір моральної шкоди стягнутої з товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» на користь ОСОБА_2 з 1000 грн. до 400 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бутиоскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді