Ухвала суду № 46925434, 16.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5264/15-к Провадження №11-кп/773/284/15 Головуючий у 1 інстанції:Ясельський І. В. Категорія: ч.2 ст.190 КК України Доповідач: Лозовський А. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лозовського А.О.,

суддів - Бешти Г.Б., Пазюка О.С.,

при секретарі - Білоусі І.Л.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2015 року яким,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сокіл Рожищенського району Волинської області, зареєстрований АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має малолітнього сина, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2013 року за ч.2 ст.190 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, звільнений ухвалою Маневицького районного суду від 02 червня 2014 року на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію у 2014 році», -

засуджений за ч.2 ст.190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту його затримання, а саме з 23 березня 2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди .

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень матеріальної шкоди.

Також частково задоволено цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_4 4000 (чотири тисячі) гривень матеріальної шкоди та 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень моральної шкоди.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 в серпні 2014 року, знаходячись в дворі будинку № 8 по пр.Молоді в м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_5 неправдивої інформації про те, що він має намір продати талони на дизельне паливо в кількості 50 літрів за ціною 500 грн. та під приводом необхідності попередньої оплати за вказаний товар повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 500 грн., які потерпілий добровільно передав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, 14.12.2014 року, близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 8 по пр.Молоді в м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_6 неправдивої інформації про те, що він має намір продати талони на бензин марки «А-92» в кількості 100 літрів за ціною 1200 грн. та під приводом необхідності попередньої оплати за вказаний товар повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 1200 грн., які потерпілий добровільно передав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Також 30.12.2014 року близько 10 год. 40 хв. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 8 по пр.Молоді в м.Луцьку, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_3 неправдивої інформації про те, що він має намір продати талони на дизельне паливо в кількості 500 літрів за ціною 7500 грн. та під приводом необхідності попередньої оплати за вказаний товар повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 7500 грн., які потерпілий добровільно передав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, 27.01.2015 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні Волинської обласної філармонії, що за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 46, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_7 неправдивої інформації про те, що він має намір продати талони на бензин марки «А-95» в кількості 100 літрів за ціною 1500 грн. та під приводом необхідності попередньої оплати за вказаний товар, повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 1500 грн., які потерпілий добровільно передав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Також 27.01.2015 року близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 8 по пр.Молоді в м.Луцьку, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_8 неправдивої інформації про те, що він має намір продати талони на дизельне паливо в кількості 400 літрів за ціною 4500 грн. та під приводом необхідності попередньої оплати за вказаний товар повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 4500 грн., які потерпілий добровільно передав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, 05.02.2015 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись поблизу Волинського обласного навчально-курсового комбінату, що по пр.Волі, 53 в м.Луцьку, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразився у повідомленні потерпілому ОСОБА_4 неправдивої інформації про те, що він допоможе швидше вступити до автомобільної школи Волинського обласного навчально-курсового комбінату, отримати водійське посвідчення за грошову винагороду в сумі 4000 грн. та під приводом необхідності попередньої оплати за вказані послуги повторно заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 4000 грн., які потерпілий добровільно передав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації своїх дій, вважає вирок суду в частині призначення покарання надто суворим. Посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що він є інвалідом ІІ групи довічно, стоїть на обліку у психіатричній лікарні, має на утриманні малолітнього сина, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Також зазначає, що в справі не проводилась психіатрична експертиза, у зв'язку з чим просить її призначити. Зазначає, що не відшкодував завданих збитків, оскільки не мав можливості. Просить вирок суду змінити, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, також не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання надто суворим. Посилається на те, що судом не враховано, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має малолітню дитину яка потребує його догляду. Просить вирок суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав обставини правопорушення та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які апеляції підтримали,прокурора, який апеляційні скарги заперечив, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.2 ст.190 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.

Твердження обвинуваченого та його захисника в апеляційних скаргах про призначення надто суворого покарання ОСОБА_1 є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а саме те, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, за місцем відбуття покарання характеризується посередньо, одружений, думку потерпілих які не наполягали на призначенні суворого покарання.

Однак, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, вчинив злочин через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Хоча обвинувачений і є інвалідом ІІ групи та має малолітнього сина, однак це не зменшує ступінь його вини і не дає підстав для пом'якшення йому покарання.

Також є необґрунтованим прохання обвинуваченого про призначення судово-психіатричної експертизи, оскільки вона була проведена під час досудового розслідування.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника які наведені в апеляційних скаргах, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: