Ухвала суду № 46924537, 16.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9398/15-ц Провадження № 22-ц/772/2188/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Зайцева А.Ю., Жданкіна В.В.

при секретарі : Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 червня 2015 року у цій справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із цим позовом, мотивуючи його тим, що 14.05.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/035-43/60224, згідно якого банк надав кредит в сумі 130000 доларів США по 14.05.2018 року зі сплатою 13% річних, а ОСОБА_4 зобовязалась повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, згідно умов договору. 14.05.2008 року між цим же банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки в забезпечення виконання по кредитному договору. 16.01.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/035-43/60224 від 14.05.2008 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом складає 10% річних на період з 14.01.2009 року до 16.01.2010 року, а з 17.01.2010 року відсоткова ставка за користування кредиту складає 13% річних. 28.05.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої фактична сума основної заборгованості за кредитом була збільшена на суму 2 862,76 доларів США. Згоду на внесення змін до кредитного договору щодо зміни процентної ставки та збільшення основної суми заборгованості поручитель ОСОБА_2 не надавала, тому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила визнати припиненим вказаний договір поруки, укладений 14.05.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ, «ОСОБА_3 Аваль» та нею.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 9 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вказаного позову.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що14.05.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, правонаступником усіх прав та обовязків якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/035-43/60224, згідно якого банк надав кредит у сумі 130000 доларів США по 14.05.2018 року зі сплатою 13% річних, а ОСОБА_4 зобовязалась повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, згідно умов договору (а.с.5-9).

14.05.2008 року між цим же банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору (а.с.10-11).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель перед банком відповідає по борговим зобовязанням боржника, які виникають з умов кредитного договору, а саме повернути кредит в розмірі 130000 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі строки та випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Згідно п. 1.3 договору поруки сторони договору встановлюють, що зобовязання поручителя перед банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та кредитним договором не потребують.

Згідно п. 2.1 сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

16.01.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/035-43/60224 від 14.05.2008 року, згідно якої відсоткова ставка за користування кредитом складає 10% річних на період з 14.01.2009 року до 16.01.2010 року, а з 17.01.2010 року відсоткова ставка за користування кредиту складає 13% річних (а.с.12-13).

28.05.2009 року між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої фактична сума основної заборгованості за кредитом була збільшена на суму 2862,76 доларів США (а.с.14-16).

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 553 555, 559, 654 ЦК України та врахувавши правову позицію ВСУ, висловлену у постанові від 18 червня 2012 (справа 6-73цс12), дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки вказаними вище додатковими угодами фактично було змінено та збільшено забезпечене порукою кредитне зобовязання без належного повідомлення про це поручителя та, відповідно, без його згоди на це, вимоги про що визначені ч. 1 ст. 559 ЦК України. Пунктом 1.3 вказаної додаткової угоди, укладеної між банком та позичальником, узгоджено, що з 28 травня 2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами. Крім того, даним пунктом передбачено зміну строку погашення заборгованості.

У п. 22 постанови Пленуму № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ВССУ надав розяснення про те, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом, однак не дають підстав для висновку про незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення.

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України вказану апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 червня 2015 року залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» відхилити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.В. Ковальчук

Судді : А.Ю. Зайцев

ОСОБА_5