Рішення № 46919988, 17.07.2015, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №440/522/15-ц

Провадження №2/440/302/2015

17 липня 2015 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Кос І.Б.,

при секретарі - Дутка С.І.

без участі сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом. Просить стягнути на її користь із відповідача ПАТ «УСК «Гарант Авто» страхове відшкодування в сумі 97 714,00 грн., втрати від інфляції в сумі 11 551,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в сумі 1 076,19 грн. та пеню в розмірі 13 380,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.06.2013 року, приблизно о 01 год. 30 хв. на 498 км. + 930 м. автодороги сполученням Київ Чоп в селі Новий Милятин Буського району Львівської області, відбулось зіткнення між автомобілем марки «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем марки «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3. Досудовим розслідуванням встановлено, що причиною вказаного зіткнення стало грубе порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 1.2, 1.5, 1.10, 2.3, 2.9, 11.2, 12.1, 12.4, 12.9, 13.1 Правил дорожнього руху України, що виразилось у перевищенні ним встановленої у населеному пункті швидкості та керуючи транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, не врахував дорожню обстановку і стан автомобіля, втратив контроль над керованістю транспортного засобу, що призвело до виїзду автомобіля на смугу зустрічного руху та зіткнення із автомобілем, яким керувала ОСОБА_3 Внаслідок цього, водій автомобіля марки «ЗАЗ LANOS TF69YO» ОСОБА_2 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_4 від отриманих травм загинули на місці пригоди. Також, пасажир автомобіля марки «MITSUBISHI COLT» ОСОБА_5 та пасажири автомобіля марки «ЗАЗ LANOS TF69YO» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від отриманих травм померли в Буській ЦРЛ, після їх госпіталізації туди. Крім цього, пасажири автомобіля марки «MITSUBISHI COLT» ОСОБА_3 та ОСОБА_8 тримали різного ступеня тілесні ушкодження. Станом на момент вказаної ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 була забезпечена у відповідача ПАТ «УСК «Гарант Авто». Позивачка є матірю загиблого ОСОБА_4 У звязку із цим, позивачка вважає, що відповідач повинен був виплатити їй суму страхового відшкодування у розмірі 97 714,00 грн., яка складається: із 43 848,00 грн. матеріальної шкоди по втраті годувальника; 14 616,00 грн. моральної шкоди; витрат на поховання сина в сумі 4 300,00 грн. та на спорудження надгробного памятника у розмірі 34 950,00 грн. 19.08.2014 року позивачкою було подано до відповідача заяву про виплату страхове відшкодування та долучено необхідні документи. Проте, станом на день подачі цього позову, виплата страхового відшкодування позивачці проведена не була, повідомлення про відмову в цьому чи про надання додаткових документів також від відповідача не надходило. Відтак, позивачка вважає, що відповідач повинен виплатити їй зазначений вище розмір страхового відшкодування на суму 97 714,00 грн., а також втрати від інфляції в сумі 11 551 грн., проценти за користування коштами в сумі 1 076,19 грн. та 13 380,13 грн. пені.Оскільки, на жодні вимоги позивачки відповідач не реагує, що змусило її звернутись до суду із вказаним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, направивши до суду письмове клопотання, у якому просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти заочного вирішення справи не заперечила.

Відповідач ПАТ «УСК «Гарант Авто» явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, а позовних вимог по суті не оспорив.

В силу ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали та зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Нормами статей 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 5 серпня 2013 року Прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні молодшим радником юстиції ОСОБА_9 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013150010000493 від 13.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України у звязку із смертю підозрюваного ОСОБА_2, про що вбачається із матеріалів даної справи (а.с. 8-11).

Із указаної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що 13 червня 2013 року о 01 год. 30 хв. на 498 км. + 930 м. автодороги сполученням Київ Чоп в селі Новий Милятин Буського району Львівської області, відбулось зіткнення між автомобілем марки «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем марки «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення водієм автомобіля «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, а саме: Розділу 1, п.п. 1.2, 1.5, 1.10, 2.3, 2.9, 11.2, 12.1, 12.4, 12.9, 13.1 Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що він, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного спяніння та рухаючись із швидкістю понад 60 км./год., що є перевищенням встановленої у населеному пункті швидкості, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вів автомобіль як найближче до правого краю проїзної частини дороги, втратив контроль над керованістю автомобіля, що призвело до виїзду автомобіля, в стані бокового заносу, на смугу зустрічного руху, створення аварійної обстановки та, як наслідок, до зіткнення із зустрічним автомобілем марки «MITSUBISHI COLT», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення, водій автомобіля марки «ЗАЗ LANOS TF69YO» ОСОБА_2 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_4 від отриманих травм загинули на місці пригоди, а пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_5 від отриманих травм помер у приміщенні Буської ЦРЛ. Крім цього, пасажири автомобіля «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були госпіталізовані до Буської центральної районної лікарні, де від отриманих тілесних ушкоджень померли. Водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримали різного ступеня тілесні ушкодження, з якими були доставлені в Буську центральну районну лікарню.

Відтак, наведене вище процесуальне рішення мотивоване тим, що дана ДТП настала через грубе порушення водієм автомобіля марки «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 п.п. 1.2, 1.5, 1.10, 2.3, 2.9, 11.2, 12.1, 12.4, 12.9, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається із матеріалів справи вказане процесуальне рішення прокурора не оскаржувалось.

За статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно абзацу 1 частини 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 вказаної вище Постанови Пленуму відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

В силу ст. 27.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_4, копія якого є в матеріалах справи, вбачається, що останній помер 13 червня 2013 року, що збігається із датою зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 15).

Як убачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_4, батьками загиблого є: ОСОБА_10 та ОСОБА_1, котра є позивачкою по справі (а.с. 14).

Тобто, судом чітко встановлено наявність родинних звязків загиблого ОСОБА_4 із позивачкою по даній справі ОСОБА_1

Поряд із цим, як убачається із страхового поліса АС № 3852211, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 18, 33), керований ОСОБА_2 транспортний засіб марки «ЗАЗ LANOS TF69YO», реєстраційний номер НОМЕР_1, був належним чином застрахований у страховій компанії ПАТ «УСК «Гарант Авто», що є відповідачем по цій справі.

У відповідності до вимог ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

В силу ст. 27.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Оскільки, позивачкою не доведено факту своєї непрацездатності, в підтвердження чого нею не представлено будь-яких доказів цього, а відтак, суд вважає, що до задоволення шкода, завдана смертю потерпілого його утриманцям, визначена позивачкою у розмірі 43848,00 грн. до задоволення не підлягає.

У відповідності до ст. 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Тому, суд вважає, що до задоволення підлягає шкода, заподіяна смертю сина позивачки у розмірі 13764 грн. (1147х12).

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Згідно положень ст. 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного памятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та предявлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою були понесенні витрати на поховання сина ОСОБА_4 на загальну суму 38 350,00 грн., про що вбачається із товарного чека від 13.06.2013 року на суму 43 00 грн. та рахунку Я №10 від 30.12.2014 року на суму 34 950 грн. (а.с. 19-20). Оскільки, вказана сума перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а тому суд вважає що до задоволення підлягає сума в розмірі 13 764 грн. (1147х12).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 із ПАТ «УСК «Гарант Авто» страхового відшкодування на загальну суму 27 528,00 грн., у тому числі: 13 764,00 грн. моральної шкоди та 13 764,00 грн. витрат на поховання потерпілого.

У відповідності до вимог ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається із матеріалів справи, 19.08.2014 року позивачкою ОСОБА_1 було повідомлено відповідачаПАТ «УСК «Гарант Авто» про дорожньо-транспортну пригоду, а також цього ж дня позивачкою було зареєстровано у відповідача за №20837 заяву про виплату страхового відшкодування та долучено необхідні документи (а.с. 12-13).

Статтею 36.5 цього Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин, суд констатує, що відповідач не виконав свого обовязку по виплаті страхового відшкодування позивачці, котрий у нього виник із 18.11.2014 року, оскільки 90 днів з дня отримання відповідачем заяви про страхове відшкодування закінчились - 17.11.2014 року.

Відтак, суд вважає, що із відповідача на користь позивачки слід стягнути 38 226,02 грн. страхового відшкодування, у тому числі: 27 528,00 грн. шкоди, заподіяної смертю потерпілого, втрати від інфляції в сумі 6 578,62 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 307,71 грн. та пеню в сумі 3 811,69 грн.

Окрім цього, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 382,26 грн.

Ураховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 23, 625, 1167, 1168, 1187, 1193, 1195, 1196, 1197, 1199, 1200, 1201 ЦК України, ст.ст. 6, 22, 27, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 64, 88, 169, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 38 226,02 грн. (тридцять вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 02 копійок).

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) в дохід держави судовий збір в сумі 382,26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 223 ЦПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області, через Буський районний суд, шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії рішення, апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, щойого ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. Б. Кос