Постанова № 46919872, 16.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд.унікальний № 311/1329/15п Суддя в 1-й інст. - Сидоренко Ю.В.

Справа № 33 /778/ 296/15 Суддя в 2-й інст. - Незола І.М.

Категорія - ст. 130, ч.1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Незола І.М., за участю правопорушника ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 за ст. 130, ч.1 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою судді Василівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2015 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130, ч.1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами строком на 1 рік 06 місяців.

З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 20 березня 2015 року о 12 годині 18 хвилин на 297-му км автодороги Харків-Сімферополь керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( звужені зіниці, які не регують на свтло, повільність мови, почервоніння очей, неадекватна поведінка), від проходження медичного огляду відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В своїй скарзі на цю постанову ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з судовим рішенням, посилаючись на те, що при розгляді його справи були порушені його процесуальні права, в тому числі право на захист, просить постанову судді скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення правопорушника ОСОБА_1 та доводи його представника, які підтримали скаргу, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, грунтуються на матеріалах адміністративної справи, які були ретельно досліджені в судовому засіданні, належним чином оцінені в судовому рішенні і об'єктивно підтверджуються доказами, які сумнівів не викликають, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення від 20.03.2015 року ( а.с.1), складеним інспектором ДАІ ОСОБА_3, письмовими поясненнями двох свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для встановлення наявності або відсутності в нього алкогольного або наркотичного стану ( а.с. 2), тощо.

Доводи ОСОБА_1 в його скарзі про те, що він за станом здоров'я не був присутнім в судовому засіданні, про що 10.06.2015 року надав суду заяву про відкладення розгляду справи, не можуть бути принятими до уваги з огляду на наступне.

Так, в матеріалах адміністративної справи дійсно є заява ОСОБА_1 про відкладення її розгляду внаслідок його хвороби, проте з цієї заяви вбачається, що вона була подана до канцелярії суду особисто ОСОБА_1 і не напередодні, а саме в день розгляду справи або вже після її розгляду, оскільки заява надійшла і була зареєстрована належним чином саме 11.06.2015 року, при цьому час її подання і реєстрації в заяві не зазначений ( а.с. 33), до цієї заяви ним долучена довідка, з якої вбачається, що 10.06.2015 року він звертався до медичного закладу для огляду лікарем-терапевтом, який діагнозував в нього хронічний панкреатит в стадії загострення ( а.с.34), проте жодних даних про те, що він за станом здоров'я не міг бути присутнім наступного дня в судовому засіданні чи протребує лікування, стаціонарного чи амбулаторного, яке перешкоджає його участі в судовому засіданні, ця довідка не містить, як і даних про те, що він був звільнений від роботи шляхом видачі лікарняного листка, отже, з огляду на строки притягнення особи до адміністративної відповідальності суддя не мала достатніх підстав для чергового відкладення розгляду даної справи.

Не відповідають дійсності також і доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист внаслідок неповідомлення його захисника про день і час розгляду справи, оскільки ці ствердження в повній мірі спростовуються матеріалами справи, в яких міститься розписка адвоката ОСОБА_2 про отримання ним 10.06.2015 року повідомлення про виклик в судове засідання 11.06.2015 року ( а.с. 32). Це повідомлення отримано ним особисто в приміщенні суду і з огляду на це доводи ОСОБА_1 про те, що адвокат не мав змоги своєчасно повідомити суддю про свою зайнятість наступного дня в іншому судовому процесі, виглядають вкрай непереконливо.

Не відповідають дійсності також і посилання ОСОБА_1 в його апеляції на те, що суддею не було розглянуто його клопотання про призначення в справі судово-почеркознавчої експертизи на предмет підробки записів від його імені та його підпису в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки таке клопотання ним дійсно заявлялось судді і було зареєстровано 29.04.2015 року ( а.с. 17), але того ж дня ним була подана нова заява, в якій він просив це клопотання не розглядати з посиланням на те, що воно буде подано ним пізніше ( а.с. 19), проте пізніше ним таке клопотання більше не подавалося. Крім того, в призначенні такої експертизи взагалі був відсутній будь-який сенс з огляду на те, що в судовому засіданні був проглянутий відеозапис затримання ОСОБА_1 за кермом вищевказаного автомобілю, з цього відеозапису чітко видно, що затриманий був саме він, а не хтось інший, і саме він відмовився від проходження медичного огляду в медичній установі, тому його доводи про те, що записи в протоколі і його підпис в ньому виконані не ним, а іншою особою, є надуманими.

Не є слушними також і доводи ОСОБА_1 про те, що його автомобіль не вилучався і на спеціальну стоянку не відгонявся, що, на його думку, свідчить про те, що він не знаходився в алкогольному стані. Ці доводи також спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 після затримання був відсторонений від керування автомобілем, а транспортування автомобілю було доручено гр. ОСОБА_6, про що зроблений відповідний запис в протоколі про адміністративне правопорушення ( а.с.1), а також є розписка ОСОБА_6 про прийняття керування автомобілем ОСОБА_1 ( а.с. 3), крім того, зі змісту судової постанови вбачається, що останній визнаний винним не за факт керування ним автомобілем в нетверезому стані, а за факт його відмови від проходження медичного обстеження на предмет підтвердження такого стану в умовах медичного закладу, і цей факт, як обгрунтовано зазначив суддя в своїй постанові, вже сам по собі містить склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин будь-яких порушень вимог КУпАП при розгляді даної справи в суді першої інстанції не вбачаю, тому підстави для скасування постанови судді, в тому числі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вищевказаного адміністративного правопорушення, вважаю відсутніми.

Вирішуючи питання про вид стягнення, суддя призначив його ОСОБА_1 у вигляді позбавлення його прав керування транспортними засобами, при цьому у відповідності до вимог ч.2 ст. 33 КУпАП своє рішення в цій частині належним чином мотивував, пославшись на те, що ОСОБА_1 неодноразово порушував Правила дорожнього руху, раніше притягувався до відповідальності в тому числі і за ст. 130 КУпАП, не працює і постійних джерел прибутку чи доходів не має, тому дійшов обгрунтованого висновку про доцільність обрання щодо ОСОБА_1 саме такого виду стягнення, що в повній мірі відповідає матеріалам справи, даним про особистість правопорушника і загальним засадам адміністративного стягнення, тому підстав і для зміни судової постанови в цій частині також не вбачаю.

Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И Л А :

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Василівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Незола І.М.