Ухвала суду № 46919801, 01.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 335/3327/15-ц Головуючий у 1 інстанції Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/778/4110/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

ОСОБА_2,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові зазначало, що 04.06.2008р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №28808С108, згідно якого Банк відкрив ОСОБА_3 кредитну лінію з лімітом 477 496,24 долари США та 910 941,29 грн., з кінцевою датою погашення 04.06.2026 року.

ОСОБА_3 порушив порядок погашення кредиту та сплати процентів. Станом на 26.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 грн., яка складається з: 347 299,23 доларів США та 696 052,83 грн. - заборгованість за кредитом; 39 196,05 доларів США та 217 688,08 грн. - заборгованість по процентам; 177 392,57 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 2 147 484,50 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором Банком 04.02.2014 року та 14.05.2014 року було направлено на адресу ОСОБА_3 вимоги про дострокове погашення заборгованості. Однак заборгованість погашена не була.

Посилаючись на викладені обставини, просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №28808С108 від 04.06.2008 року в розмірі 386 495,28 доларів США та 3 238 617,98 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 04.06.2008 року № 288087С108 у сумі 386 495 доларів США 28 центів та 3 238 617 грн. 98 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір у розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (далі Банк) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №28808С108 від 04.06.2008р. із змінами і доповненнями (далі Кредитний договір).

На виконання умов Кредитного договору банк надав відповідачу кредит у вигляді мультивалютної не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 477496,24 дол. США та 910941,29 грн. з кінцевою датою повернення 04.06.2026р. Кредит був наданий банком трьома траншами:

транш №1 в сумі 231004,09 дол. США; транш №2 в сумі 246492,15 дол. США; транш №3 в сумі 910941,29 грн.

Відповідач зобов»язався здійснювати погашення кредиту та процентів за користування у строки та у сумах, визначених графіками, що є додатками до кредитного договору.

Розмір річної процентної ставки визначався наступним чином:

для траншу №1 та №2: LIBOR (12m) + 9,03%; для траншу №3: 23,25%.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по погашенню кредиту станом на 26 лютого 2015 року утворилась заборгованість, яка становить 386495,28 дол. США та 3238617,98 грн. і складається з:

347299,23 дол. США та 696052,83 грн. заборгованості за кредитом (основним боргом); 39196,05 дол. США та 217688,08 грн. заборгованості за процентами; 177392,57 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами; 2147484,50 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом).

Відповідач, подаючи апеляційну скаргу, не заперечує щодо наявності боргу та його суми, а заперечує щодо суми нарахованої пені.

Згідно до п.5.2 Кредитного договору у разі невиконання зобов'язань за цим договором позичальник сплачує пеню, передбачену цим Договором.

Пунктом 2.4.2 Кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує Банку за кожен день прострочення, включаючи день платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитом включно, процентами та платежами за цим Договором у повному обсязі.

Згідно ч.1.ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Встановлено, що відповідач неналежно виконує свої зобов»язання щодо погашення кредиту, що не заперечується сторонами і підтверджується матеріалами справи, а тому у банку виникло право на стягнення пені.

З врахуванням встановлених обставин по справі, умов договору та вищезгаданих норм права, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідач є відповідальним за вимогами Банку щодо сплати пені.

Разом з тим, задовольняючи в повному обсязі вимоги позивача, суд не врахував обставини, що мають істотне значення.

Так, колегія суддів приходить до висновку про нарахування пені усупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки пеня розрахована банком перевищує один рік, а також колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені, оскільки він значно перевищує розмір збитків (ч.3 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Беручи до уваги наведене, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки порівняно з розміром отриманого відповідачем кредиту, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, позицію відповідача, який заперечує проти заявлених до нього вимог, довідку про заробітну плату відповідача, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором з 177392,57 грн. до 100000 та з 2147484,50 грн. до 700000,00 грн., що буде відповідати вимогам закону та матеріалам справи.

Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.. ст.. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цій справі змінити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3238617 грн. 98 коп., зменшивши розміри стягнення пені із 177392,57 грн. до 100000 грн. та із 2147484,50 грн. до 700000 грн. Стягнути загальну суму 1713740, 91 грн. В частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.06.2008 року №288087С108 у сумі 386495,28 доларів США та в іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: