Рішення № 46914756, 15.07.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/1398/15-ц

Провадження № 2/234/1432/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

15 липня 2015 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

в складі головуючого судді Чернобай А.О.,

при секретарі Науменко А.Е.,

за участю прокурора Теличко М.С.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника органа опіки та піклування ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2015 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

Із уточненого позову вбачається, що 17.08.2004 року між позивачем та відповідачкою був зареєстрований шлюб. Від шлюбу вони мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між сторонами розірваний 21.10.2008 року. З жовтня 2012 року і до теперішнього часу діти проживають разом з позивачем. Позивач вважає, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обовязків. За весь час проживання дітей з позивачем відповідачка не проявляла щодо них батьківського піклування, не цікавилась їх долею, життям та здоровям, моральної та матеріальної підтримки не надавала. Коли діти проживали разом з відповідачкою, то остання часто залишала дітей без нагляду та не створювала для них умов для нормального розвитку. На даний час відповідачка відбуває покарання у Приазовській виправній колонії. Тому позивач вважає, що відповідачка не виконує усіх обовязків по вихованню та утриманню дітей відповідно до ст. 150 СК України. Позивач просить суд ухвалити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, у відношенні її неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з неї аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини її заробітку щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що в 2008 році при розірванні шлюбу вони з відповідачкою домовились, що діти залишаються проживати з ним. У звязку з тим, що він працював в Росії, діти з 2008 по 2010 роки проживали з його батьками і з матірю відповідачки у будинку його батьків. Приблизно в 2010 році відповідачка забрала дітей до себе і до 2012 року вони проживали з нею. За час проживання дітей з відповідачкою, вони поміняли багато шкіл і квартир. Коли він приїздив додому, він забирав дітей до себе і вони знаходились на його утриманні. Після 2012 року відповідачка один раз зявилась і поспілкувалась зі старшим сином, а молодша донька не розмовляла з нею. Був такий випадок, коли старший син ОСОБА_6 прийшов до хресною матері і попросив подзвонити йому та сказав, що мати вже як два дні пропала, вони не ходять до школи та їм нема де жити та чим харчуватися. На наступний день позивач виїхав із Росії додому, син ОСОБА_6 знаходився у нього дома, а молодшу доньку Віку вони поїхали та забрали у чоловіка відповідачки. Вони зібрали речі дітей, документи зі школи, після чого діти почали проживати разом з ним та його новою дружиною. В грудні 2013 року він бачив відповідачку і дізнався, що остання засуджена та знаходиться у розшуку. Добровільно відповідачка матеріальної допомоги дітям не надає. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що в 2008 році вони з позивачем розірвали шлюб. Коли діти проживали з нею, вони не ходили голодними, позивач грошей їй на дітей не давав. Вона забирала дітей від позивача обманним шляхом, але позивач повертав їх до себе. В 2009 році вона змогла забрати до себе тільки молодшу доньку Віку, так як часто змінювала місця мешкання. 01.02.2013 року вона скоїла злочин та з листопада 2013 року приховувалась від міліції, тому не могла доглядати за дітьми. Весь час до взяття під варту діти проживали з нею. З березня 2014 року вона відбуває покарання. Зараз вона отримує копійки, тому не має можливості допомагати дітям. Просить відмовити у позові.

Представник третьої особи органа опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради суду пояснив, що ОСОБА_2 з 17.08.2004 року по 21.10.2008 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Фактично з грудня 2007 року батьки дітей перестали спільно проживати, діти залишились в сімї матері відповідачки. В грудні 2012 року мати, ОСОБА_2, залишила дітей на тривалий час в сімї свого нового чоловіка, не займалась їх вихованням та утриманням, не цікавилась їх життям, здоровям, розвитком, не спілкувалась з ними, не проявляла батьківської турботи та уваги. З грудня 2012 року вихованням та утриманням неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, займається їх батько, ОСОБА_1, який турбується про здоровя та побут дітей, займається їх вихованням, створив належні умови для проживання та розвитку дітей. Окрім того, у період з 2011 по 2012 роки до служби у справах дітей неодноразово надходили інформації від адміністрації загальноосвітньої школи № 17, де навчались діти, щодо неналежного виконання матірю, ОСОБА_2 батьківських обовязків по відношенню до них. Однак до адміністративної відповідальності відповідачка не була притягнута, оскільки її неможливо було знайти. Тому, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2.

У судовому засіданні прокурор просить позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що мати не виконує своїх обовязків по вихованню та утриманню дітей та ухилилася від виконання своїх обовязків, данні обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні суду пояснила, що їй відомо, що відповідачка забрала дітей від позивача, а потім повернула старшого сина ОСОБА_8, а через пів року і молодшу доньку Віку. Коли позивач працював в Росії, діти проживали з батьками позивача. За весь час проживання дітей з батьком, вони були добре вдягнуті, нагодовані та регулярно відвідували школу.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду пояснила, що позивач є її двоюрідним братом. Після розірвання шлюбу позивача з відповідачкою, діти залишились проживати з батьком. Коли діти жили з відповідачкою, то протягом трьох років діти проживали в різних місцях і змінили багато шкіл. Одного разу старший син ОСОБА_8 прийшов до них додому і попросив подзвонити до батька, так як матері немає вдома і вони вже добу жили самі. В них вони прожили три дні, після чого приїхав позивач з Росії та забрав дітей до себе.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні суду пояснив, що він є сином позивача та відповідачки. З матірю він проживати не бажає, так як вона їх покинула, її не було два дні, він приходив до хрещеної та попросив її подзвонити до батька. Після чого батько приїхав з Москви та забрав їх з Вікою до себе додому. Після розлучення він проживав з батьком. Коли батько їхав на заробітки до Росії, він залишався проживати з бабусею Танею ( мамою тата). Після розлучення батьків вони проживали 2-3 роки з батьком. Відвідували школу, ні в чому не мали потреби. За весь час проживання з батьком, мама ні разу не зявлялась. Коли мати їх забрала від батька, вони постійно змінювали квартири, сестра Віка змінила чотири школи, а він три, батько допомагав грошима. В 2014 року він доглядав за маленьким братом, коли мати була на роботі, він школу не відвідував, надавав довідку, що він хворіє. За рік він три місяці тільки навчався. Коли мати не було дома цілу добу, він пішов до хрещеної матері і попросив подзвонити батьку. Батько приїхав і забрав їх до себе додому. Йому краще живеться з батьком, у нього є окрема кімната. Мати йому не допомагала робити уроки, не відвідувала шкільні зібрання, навчання її не завжди цікавило. Два рази я бачив мати, вона нам нічого не покупала, не приносила, це були випадкові зустрічі, коли він гуляв по городу. Він не бажає, щоб відповідачка була його матірю.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, думку прокурора, органа опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради, дослідивши у сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами документів та доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами, які приймають участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін, які беруть участь у розгляді справи виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до пунктів 15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Із змісту зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання юридичного обов'язку по вихованню дитини завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обовязків щодо її виховання та інше, але ж не звільняється від обовязку щодо утримання дитини.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», - хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідним медичним висновком.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. ОСОБА_8 батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Вимоги ст. 12 ч.6 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Згідно вимог ст.ст. 150, 155 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Виходячи із змісту ст.ст. 164, 165 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтв про народження відповідачка ОСОБА_2 є матірю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 6,7).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 21.10.2008 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірваний (а.с. 8)

Згідно інформації про стан утримання, навчання та виховання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, учениці ІНФОРМАЦІЯ_3, вихованням, навчанням та утриманням займається батько ОСОБА_1. Мати дитини, ОСОБА_2, вихованням, навчанням та утриманням своєї доньки не займається. Стосунки з нею не підтримує. На батьківські збори та індивідуальні бесіди не зявляється. Таким чином ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків та безвідповідально відноситься до майбутнього своєї дитини. (а.с. 9)

Згідно довідки ОСОБА_4 навчається у ДПТНЗ «Краматорський центр професійно-технічної освіти» в учбовій групі ССП-14 за професією «Слюсар із складання м/к; електрогазозварником». (а.с. 10)

Згідно характеристики з місця навчання ОСОБА_4, мати у вихованні сина не приймає участі, за період навчання мати ні разу не проявляла інтересу до навчання сина. На даний час мати ОСОБА_4 знаходиться в місцях позбавлення волі. (а.с.11)

Згідно довідки з місця мешкання, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_4 та мешкають разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.12)

Згідно довідки «Міського наркологічного диспансеру м. Краматорськ» ОСОБА_2, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері м. Краматорська (а.с. 48)

Згідно довідки КЛПУ «Міська психіатрична лікарня м. Краматорська» ОСОБА_2 не перебуває на обліку у психіатричній лікарні (а.с. 49)

Як вбачається з довідок, ОСОБА_5 дійсно навчалась з 23.01.2013 по 04.02.2013 р. в Краматорській загальноосвітній школі 1-3 ступенів № 12 Краматорської міської ради; з 19.11.2012 по 22.01.2013 р. в Краматорської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 18 Краматорської міської ради; з 10.01.2012 по 09.11.2012 р. та з 04.09.2012 по 04.02.2013 р. в Краматорської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 17 Краматорської міської ради; з 31.08.2011 по 30.12.2011 р. та з 31.08.2010 р. по 03.09.2012 р. Краматорській загальноосвітній школі 1-3 ступенів № 31Краматорської міської ради. (а.с. 72 - 77)

Згідно інформації Краматорської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 17 Краматорської міської ради, ОСОБА_4 прибув до школи 04.09.2012 р. Мати була присутня на перших батьківських зборах. Потім до школи приходила одного разу після виклику керівника. З початку другого семестру дитина школу не відвідував, за адресою, яку залишила мати не проживав. На телефонні дзвінки ніхто не відповідав. Дитина була відсутня з 14.01.2013 р. по 04.02.2013 р. без поважної причини. З цього приводу школа подала документи на розшук дитини. Після пошуку дитина вибула до ЗОШ № 23 м. Краматорська. (а.с. 78).

Згідно відповіді Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області вбачається, що згідно допиту ОСОБА_10 ОСОБА_2 з 27.01.2013 року пішла із будинку та залишила на нього 3 неповнолітніх дітей, яких потім забрав ОСОБА_1 Місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено. При отриманні додаткової інформації ОСОБА_2 буде притягнута до адміністративної відповідальності по ст.. 184 КУпАП. (а.с. 50)

Згідно висновку органу опіки та піклування Краматорської міської ради, орган опіки та піклування, враховуючи інтереси неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с. 79-80)

Згідно вироку Краматорського міського суду Донецької області від 21 листопада 2013 року, ОСОБА_2 засуджена за ст. 187 ч. 3 КК України до семи років позбавлення волі. (а.с. 37-38)

На даний час ОСОБА_2 відбуває покарання, тобто не має фізичної можливості виконувати свої обовязки по вихованню дитини.

Тому суд бере до уваги дану ситуацію та зазначає: лише того факту, що один з подружжя перебуває у місцях позбавлення волі, недостатньо для того, щоб стверджувати про його ухиленні від обов'язків з виховання та догляду за дитиною.

Так, ОСОБА_2, яка відбуває термін ув'язнення, вже й так тимчасово обмежена у своїх правах, в тому числі і на спілкування з дітьми, тому саме з цієї підстави суд не може позбавити батьківських прав матір.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що відповідач в той час, коли діти проживали з нею, не належним чином виконувала свої батьківські обовязки. Діти часто змінювали школу, пропускали навчання без поважних причин, щоб доглядали та виховувати дитину від іншого шлюбу відповідачки. Відповідачка залишала дітей на тривалий час в сімї свого нового чоловіка. У період часу з 2011 року по 2012 рік до служби у справах дітей неодноразово надходила інформація від школи, де навчалися діти, щодо неналежного виконання матірю ОСОБА_2 батьківських обовязків по відношенню до дітей. В період часу перебування відповідачки в місцях позбавлення волі, остання дітям не телефонує, не пише листів, тобто не приймає будь яких заходів для спілкування з дітьми.

Суд не бере до уваги твердження відповідачки відносно того, що позивач перешкоджав їй спілкуватися з дітьми, оскільки із позовом до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі в їх вихованні відповідачка до суду не зверталася, що суд вважає, як обставину, котра підтверджує доводи позивача про небажання відповідачки брати участь у вихованні дітей та байдужість з її боку до долі дітей.

Відповідачкою не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач перешкоджає їй у спілкуванні з дітьми, також не надано доказів і того, що відповідачка приймає будь які заходи для спілкування з дітьми.

Обставини ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, суд вважає доведеними у судовому засіданні, оскільки відповідачка ОСОБА_2 самоусунувся від підготування дітей до самостійного життя, не спілкується з ними в необхідному обсязі, не створює умов для їх усестороннього розвитку, не проявляє інтересу до їх життя, потребам, здоров'ю, не надає дітям постійної матеріальної допомоги. Дійсно, така поведінка відповідачки не відповідає вимогам Закону.

Суд бере до уваги і доводи неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який у судовому засіданні підтвердив факт ухилення матері від батьківських обовязків та залишення дітей самих без догляду.

Суд також бере до уваги думку неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно його бажання позбавлення батьківських прав відносно нього його матері та небажання дитини, щоб відповідачка була його матірю.

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає, що позивач у судовому засіданні довів, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, його навчання та виховання, факт навмисного ухилення відповідача від виконання обов'язків по вихованню дітьми судом встановлений.

Враховуючи інтереси дітей та думку неповнолітнього сина, суд вважає, що відповідачка свідомо ухиляється від своїх батьківських обовязків, самоусунулася від виховання та утримання дітей, долею дітей, життям та здоровям не цікавиться, не турбується про їх майбутнє, матеріальної допомоги та моральної підтримки не надає, чим наносить шкоду психічному та фізичному здоровю дітей, у звязку з чим позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, слід задовольнити.

Позовні вимоги позивача про стягнення аліментів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч. 2 ст. 51 Конституції України й ст. 180 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобовязані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу відповідача, щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є законними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп., які були понесені позивачем при звернені до суду.

Керуючись ст.10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 164, 166 СК України, Конвенцією про права дитини, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Краматорську, Донецької області, актовий запис № 1173 від 06.11.1998 року та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася у м. Краматорську, Донецької області, актовий запис № 687 від 10.06.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 09.02.2015 року та до досягнення повноліття старшим сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 15.10.2016 року.

Якщо після досягнення повноліття старшою дитиною сином ОСОБА_4 ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243, 60 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення Краматорського міського суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд.

Суддя:

Рішення ухвалене й надруковано у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя: