Рішення № 46912847, 29.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/8046/14 Головуючий 1 інст. Погасій О.Ф.

Справа № 643/6542/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2014 року по справі за позовом кредитної спілки «Фінансова підтримка» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

14.05.2014 року кредитна спілка «Фінансова підтримка» (далі по тексту КС «Фінансова підтримка») звернулась до суду з позовом в якому просила:

- стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 501691 грн. 27 коп. заборгованості за договором про надання кредиту та договором поруки;

- стягнути з ОСОБА_3 91412 грн. 31 коп. заборгованості за договором про надання кредиту;

- стягнути з ОСОБА_5 3654 грн. компенсації за сплату судового збору.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 10 серпня 2011 року між КС «Фінансова підтримка» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання кредиту (кредитна лінія) № 400К, за умовами якого КС «Фінансова підтримка» надала ОСОБА_3 кредит у розмірі 500000 грн. на строк по 09.08.2013р. зі сплатою процентів за користування ним.

На виконання умов договору про надання кредиту на підставі поданої заяви ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у сумі 500 000 грн.

Станом на 22.04.2014 року ОСОБА_7 в цілому повернуто лише 638,42 грн. кредитних коштів, неповернутий залишок складає 499 361,58 грн.

Умовами п.1.1. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 25.08.2011р., додаткової угоди № 3 від 29.06.2012р., додаткової угоди № 4 від 09.08.2013р. передбачено, що КС «Фінансова підтримка» відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 500000 грн. на строк по 09.12.2015 року зі сплатою процентів за користування нею:

з 10 серпня 2011 року по 30 червня 2012 року за ставкою 24,0% річних;

з 01 липня 2012 року по 20 серпня 2013 року за ставкою 36,0 % річних;

з 21 серпня 2013 року по 09 грудня 2015 року за ставкою 26,0 % річних.

Також сторони погодили новий графік повернення кредиту починаючи з 10 січня 2015 року рівними частинами по 41666 грн. в місяць до 09.12.2015р.

Проценти сплачуються з 1-го по 10-те число місяця наступного за розрахунковим.

Позивач вказував, що позичальник ОСОБА_3, починаючи з 10.10.2013р., не виконує належним чином умови договору кредитної лінії щодо сплати відсотків.

22.01.2014р. ним, тобто позивачем, позичальнику ОСОБА_3 була направлена вимога про дострокове повернення кредитних коштів в сумі 499361 грн. 58 коп. та сплату нарахованих процентів. Вимога отримана ОСОБА_3 30.01.2014 року, однак заборгованість ним не сплачена.

Таким чином, станом на 22.04.2014р. заборгованість ОСОБА_3 склалася з 499 361,58 грн. - суми неповерненого кредиту і 93 742,00 грн. - нарахованих та не сплачених процентів за користування кредитними коштами, а всього - 593 103,58 грн.

Також позивач вказував про те, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором кредитною спілкою «Фінансова підтримка» і ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 400/П/1 від 10.08.2011 року.

Пунктом 1.2. договору поруки № 400/П/1 від 10.08.2011р. передбачено, що поручителю відомо про можливість зміни кредитором процентної ставки за кредитом, а також предявлення кредитором боржнику вимог щодо дострокового погашення зобовязань за договором. Крім того, пунктом 4.3. договору поруки № 400/П/1 від 10.08.2011р. передбачено, що договір поруки продовжується у разі, коли строк дії Договору про надання кредиту продовжено за угодою між кредитором і боржником.

Позивач вважає, що у звязку із продовженням терміну дії договору кредитної лінії (п. п. 1.1, 6.2 ) до 09.12.2015р. договір поруки також пролонгований до 09.12.2015р.

Станом на 30.04.2014р. солідарний обов'язок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складає 501 691,27 грн. ( 499 361,58 грн. неповерненого кредиту + 2 329,69 грн. нараховані та не сплачені проценти за користування кредитними коштами). Крім того, підлягає стягненню р ізниця в нарахованих процентах на суму 91 412,31 грн. (а.с.2-4).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21.10.2014 року позовні вимоги КС «Фінансова підтримка» задоволено. Суд вирішив:

- стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь КС «Фінансова підтримка» заборгованість за договором про надання кредиту та договором поруки в сумі 501691 грн.27 коп. ;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь КС «Фінансова підтримка» заборгованість за договором про надання кредиту в сумі 91412грн.31 коп.;

- стягнути на користь КС «Фінансова підтримка» судові витрати по сплаті судового збору: з ОСОБА_5 - 1708,61 грн., з ОСОБА_3 1945,39грн. (а.с.89-92).

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 просять скасувати вказане рішення, як незаконне і необґрунтоване, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарг апелянти зазначають, що ОСОБА_3 протягом трьох років сплачував кошти за користуванням кредитом. Але судом взагалі не було встановлено цього факту та позивач в своєму позові вимагає повернення від відповідачів навіть більше тієї суми, яка фактично була отримана протягом кредитної лінії.

Представники відповідачів не заперечують факт отримання ОСОБА_3 кредитних коштів у сумі 500000 грн. у відповідності з умовам договору.

Представник відповідача ОСОБА_3 стверджувала, що підстав для задоволення позову у суду не було, оскільки ОСОБА_3 протягом трьох років сплачував кошти за користування кредитом, що строк виконання зобовязання про повернення кредитних коштів ще не настав, заявляла про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо нарахування пені.

Представник відповідача ОСОБА_5 вказував на порушення судом вимог ст.ст.74, 169 ЦПК України і вирішення справи за відсутністю ОСОБА_5 та даних про належне його повідомлення про час та місце розгляду справи.

Крім того, на його думку, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_5 перед КС «Фінансова підтримка» припинилась 10.05.2014 року у звязку з закінченням шестимісячного строку позовної давності, а позов подано 14.05.2014 року.

Як на підтвердження своїх доводів представник відповідача ОСОБА_5 послався на правову позицію щодо припинення поруки у звязку зі збігом передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку предявлення вимоги, викладену в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року у цивільній справі №6-53цс14.

Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг представник КС «Фінансова підтримка» вказував, що суд ухвалив законне і обґрунтоване рішення, відповідачі ухилялися від отримання судових повісток та від явки в судові засідання, що за умовами договору про надання кредиту і договору поруки відповідачі зобовязані повідомляти КС «Фінансова підтримка» про зміну адреси місця проживання.

Представник позивача вважає, що посилання представника ОСОБА_5 на постанову ВСУ від 17.09.2014 року по цивільній справі №6-53цс14 є непрофесійним, оскільки ця постанова не є узагальненням судової практики і в ній маються посилання на інші судові рішення предмет спору яких невідомий.

Крім того, в поданих апеляційному суду 16.12.2014р. письмових поясненнях представник позивача повідомив про те, що відповідач ОСОБА_3 здійснив платіж 12.12.2014р. на суму 1000 грн., а ОСОБА_5 - 08.12.2014р. на 1000 грн. з цільовим призначенням платежу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і договором поруки, укладених ними з КС «Фінансова підтримка». На підтвердження вказаного до пояснень додав копії банківських виписок, а в судовому засіданні просив визнати їх доказом вчинення відповідачами дій, які, згідно ст.264 ЦК України, свідчать про визнання ними свого боргу.

Представники відповідачів підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, посилаючись на викладені в них доводи. Щодо наданих представником банківських виписок пояснили, що а ні ОСОБА_3 а ні відповідач ОСОБА_5 не здійснювали вказаних представником позивача платежів 08.12.2014р. та 12.12.2014р., що зазначені виписки не є належним доказом, що відповідачі до них відношення не мають.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не оспорюється, що 10.10.2011 року КС «Фінансова підтримка» і член кредитної спілки ОСОБА_3 («Позичальник») уклали договір №400К про надання кредиту (кредитна лінія) на суму 500000 грн. на строк до 09 серпня 2013 року зі сплатою процентів за користування нею за ставкою 24,0% річних. Сторони передбачили (п.2.2), що проценти за користування Кредитом у поточному місяці Позичальник сплачує з 1-го по 10-е число наступного місяця у готівковому або безготівковому порядку. У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного календарного дня вони вважаються простроченими.

За умовами договору (п.3.2.3) позичальник зобовязався забезпечити виконання зобовязань за Договором шляхом укладення договору поруки з ОСОБА_5 та договору поруки з ТОВ «МАРКСТІЛ». Крім того, сторони дійшли згоди, що позичальник зобовязаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадку невиконання ним своїх зобовязань зі сплати кредиту або процентів, протягом місяця після того, як не було отримано належного платежу за кредитом.(п.3.2.4).

В той же день 10.08.2011р. КС Фінансова підтримка» і ОСОБА_3 підписали визначений ними графік надання та повернення кредиту, а також уклали додатковий договір №1 до договору про надання кредиту, яким доповнили розділ 6 Договору пунктом 6.9 про підтвердження позичальником надання згоди на збір, зберігання, використання та поширення Кредитною спілкою через Бюро кредитних історій інформації щодо себе.

В той же день, 10.10.2011 року КС «Фінансова підтримка», ОСОБА_3 і ОСОБА_5 уклали договір поруки №400/П/1 за яким ОСОБА_5 («Поручитель») зобовязався перед кредитором солідарно з боржником відповідати за виконання боржником в повному обсязі всіх його зобовязань, що виникли з Договору №400К про надання кредиту(кредитна лінія) від 10.08.2011р. та додаткового договору №1 від 10.08.2011р. (а.с.21-22).

25.08.2011р. КС «Фінансова підтримка» і ОСОБА_3 уклали додатковий договір №2 за яким змінили графік надання та повернення кредиту (а.с.12).

29.06.2011р. КС «Фінансова підтримка» і ОСОБА_3 уклали додатковий договір №3 за яким змінили п.1.1. Договору №400К від 10.08.2011р., визначивши сплату процентів за користування кредитом за ставкою 36% річних, а також змінили п.3.3.2 Договору щодо додаткових підстав за яких КС «Фінансова підтримка» має право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом та визнання таким, що настав строку повернення Кредиту у випадку ненадання в 20-денний строк позичальником підписаних двох примірників додаткової угоди про таку зміну процентів за користування кредитом. (а.с.13-14).

09.08.2011р. КС «Фінансова підтримка» і ОСОБА_3 уклали додатковий договір №4 за яким: змінили п.1.1, 5.1.2, 6.3 Кредитного договору, встановивши строк його дії до 09.12.2015р.; встановивши новий графік надання та повернення кредиту, встановивши нову процентну ставку за користування кредитом, передбачивши додаткової фінансової санкції за прострочення сплати щомісячних платежів. (а.с.15-16).

КС «Фінансова підтримка» взяті зобовязання виконала і надала ОСОБА_3 передбачену умовами Кредитного договору суму кредитних коштів, однак позичальник умови договору виконував неналежним чином, щомісячні платежі здійснював несвоєчасно, а починаючи з 10.10.2013 року, не виконує взяті на себе зобовязання

щодо сплати відсотків.

У січні 2014 року КС «Фінансова підтримка» направила ОСОБА_3 письмову вимогу про повернення в 7-денний строк з дня отримання вимоги кредитних коштів у сумі 499361, 58 грн. та сплату відсотків у сумі 54615,11 грн., яку (вимогу) позичальник ОСОБА_3, згідно поштового повідомлення, отримав 30.01.2014 року (а.с.17-18).

14.05.2014р. КС Фінансова підтримка» звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини обумовлені кредитним договором, укладеним у відповідності до ст.ст.1048, 1049, 1054 ЦК України, та наслідками виконання його умов, передбачених ст.ст.525, 526, 530, 554, 610, 612, 1050 ЦК України.

Оскільки позичальник ОСОБА_3 порушив умови договору, припинивши з 10.10.2013року здійснювати щомісячні платежі за користування кредитом, суд у відповідності з вимогами закону, яким регулюються спірні право відносини, дійшов до висновку про доведеність позовних вимог в частині порушення позичальником майнових прав позивача та наявності підстав для стягнення грошових коштів, обумовлених договором, на користь КС «Фінансова підтримка».

На підтвердження позовних вимог в частині суми стягнення позивачем надано розрахунки, які відповідачами не спростовані.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про солідарну відповідальність ОСОБА_3 і ОСОБА_5, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, тобто і до позичальника і до поручителя ОСОБА_5, помилково не застосувавши положення ст.261, ч.2 ст.1050 та частини 4 ст.559 ЦК України.

Так, частиною 4 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення с троку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Договором поруки №400/П/1 від 10.08.2011р. конкретно строк його дії не встановлено, а зазначено, що він діє до повного виконання зобовязань боржника за договором про надання кредиту та продовжується у разі, коли строк дії Договору про надання кредиту продовжено за угодою між Кредитором та Боржником.

На момент укладення договору поруки існував строк дії договору «09 серпня 2013 року», який був встановлений умовами Договору №400К про надання кредиту, Графіком та додатковим договором (п.п.1.1).

Дійсно, п.2.4, 3.3.2 Договору №400К про надання кредиту і Договором поруки №400/П/1 передбачалось право кредитора ініціювати зміну графіку надання та повернення кредиту, розміру процентів за користування кредитом, однак позивачем не надано доказів, які б свідчили про повідомлення поручителя про зміну умов договору в частині строку його дії, обсягу грошових зобовязань боржника.

Разом з тим, пунктом 3.2.4 Договору №400К про надання кредиту і п.1.2 Договору поруки №400/П/1 передбачено право КС «Фінансова підтримка» вимагати від позичальника повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції незалежно від настання строку виконання зобовязання у випадку невиконання своїх зобовязань зі сплати кредиту або процентів, протягом місяця після того, як не було отримано належного платежу за кредитом.

З доводів позивача, які сторони не оспорюють, та підтверджених наданим позивачем розрахунком, вбачається, що позичальник ОСОБА_3, починаючи з 10.10.2013 року не виконує належним чином зобовязання, оскільки не сплатив проценти за користування кредитом за вересень місяць 2013 року, останнім днем сплати якого було 10 жовтня 2013 року.

За таких обставин настають наслідки, передбачені п.3.2.4, 3.3.1 Договору №400К про надання кредиту та ч.2 ст.1050 ЦК України, а саме: виникнення 10.11.2013 року у кредитора права вимоги, а у позичальника і поручителів відповідно обовязку дострокового виконання основного зобовязання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі зі сплатою процентів та штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором.

З цієї ж дати, згідно ст.261 ЦК України та умов зазначених вище договорів, і починається відлік передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку дії поруки.

Аналіз зазначених норм, з урахуванням положень ст.261 ЦК України та п.п.2.2 і 3.2.4 Договору №400К про надання кредиту (кредитна лінія) від 10.08.2011р., свідчать про відсутність підстав для задоволення позову до ОСОБА_5 у звязку з тим, що КС «Фінансова підтримка» звернулася до суду з позовом після того, як сплив шестимісячний строк дії поруки.

Така ж правова позиція про застосування одних і тих самих норм матеріального права щодо регулювання правовідносин з припинення поруки викладена в Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, розглянутої за заявою ПП «СВП «Арсенал» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України.

Згідно ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст.355 ЦПК України, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже задоволенню підлягають лише позовні вимоги КС «Фінансова підтримка» до ОСОБА_3 Викладені в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_3 посилання на передчасність звернення КС «Фінансова підтримка» з позовом, на застосування передбачених ст.267 ЦК України наслідків пропуску річного строку позовної давності для стягнення пені та інші доводи колегія суддів відхиляє, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи.

З доводами представника позивача про переривання перебігу строку позовної давності у звязку із здійсненням відповідачами платежів по 1000 грн. 08.12.2014р. і 12.12.2014р. колегія суддів погодитися не може, оскільки відповідачі цей факт заперечують, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження цих доводів. Крім того, цей довід представника позивача суперечить зайнятій відповідачами позиції у спорі.

За таких обставин заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 21.10.2014 року в частині задоволення позовних вимог КС «Фінансова підтримка» про солідарне стягнення на її користь з ОСОБА_5 заборгованості за договором про надання кредиту №400К (кредитна лінія) від 10.08.2011р. та договору поруки №400/П/1 від 10.08.2011р., а також про стягнення з ОСОБА_5 судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відповідно підлягає зміні і рішення суду першої інстанції в частині відшкодування позивачу понесених ним судових витрат, які, згідно вимог ст.88 ЦПК України, мають бути стягнуті на користь КС «Фінансова підторимка» у повному обсязі з відповідача ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2014 року в частині задоволення позову до ОСОБА_5 скасувати.

У задоволенні позову кредитної спілки «Фінансова підтримка» до ОСОБА_5 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Фінансова підтримка» 3654 грн. у якості компенсації витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: