Ухвала суду № 46912391, 16.07.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3001/15-ц

Провадження № 2/635/1715/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Гобленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів,

УСТАНОВИВ:

до Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_4, який звертається до суду із позовом як третя особа із самостійними вимогами щодо предмету позову та просить суд розглянути його позов разом із первісним позовом ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти вступу у справу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, вважаючи наявним порушення прав ОСОБА_4 та неповнолітньої дитини щодо предмету спору, а відповідач і представник відповідача проти цього заперечували, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог третьої особи, а також на відсутність підстав для звернення до суду зазначеної особи.

Вислухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та поданого позову ОСОБА_4 суд встановив наступне.

На підставі ч. 1 ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача.

Статтею 125 ЦПК України передбачено, що положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження і в свою чергу, відповідно до вимог ст. 123 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Аналізуючи подані суду матеріали судом встановлено, що первісний позов та позов третьої особи, що звертається до суду із самостійними вимогами щодо предмету спору стосуються одних і тих саме правочинів, але за первісним позовом ОСОБА_1 звертається до суду із позовними вимогами, що ґрунтуються на правовідносинах стосовно прав власності щодо предмету спору, а позовні вимоги третьої особи основані на захисті житлових прав. Із наведеного суд приходить до висновку, що обидва позови мають позовні вимоги, що витікають із різних правовідносин, тому суд вважає, що позов ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. ст. 123, 125 ЦПК України.

Таким чином суд вважає необхідним відмовити у прийнятті позову ОСОБА_4, який заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору і на підставі ст. 126 ЦПК України виділити такий позов у самостійне провадження.

Керуючись ст. ст. 123, 125, 126 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити у прийнятті до сумісного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів позову, поданого ОСОБА_4, який заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними виділити у самостійне провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Назаренко О.В.