Ухвала суду № 46911157, 17.07.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3403/15-к

1-кп/219/378/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Воробйової І.В.

при секретарі Бібік Н.М.

прокурора Бєлік Ф.О.

за участю захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника

потерпілого ОСОБА_4

провівши в приміщенні суду в м.Артемівську підготовче судове засідання за кримінальним провадженням відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, працюючого інженером ДП «Артемсіль», раніше не судимого, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 мешкає в АДРЕСА_2 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України надійшов до Артемівського міськрайонного суду Донецької області 07.05.2015 р. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 12.05.2015 р. по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 18.05.2015 р. яке в подальшому неодноразово було відкладено в звязку з неявкою учасників судового провадження та призначено на 16.07.2015 р.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в звязку з невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України. Зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення. Обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 містить лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність, при цьому прокурором залишено без уваги вимоги закону щодо необхідності формулювання обвинувачення, від якого має захищатися ОСОБА_2 під час судового розгляду. Так, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, в порушення вимог Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем, не обрав безпечну швидкість руху, перевищив дозволену максимальну швидкість у межах населеного пункту, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу і здійснив ДТП, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5 Однак в обвинувальному акті не вказано, з якою швидкістю рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2, що є неприпустимо і порушує вимоги КПК України, тобто прокурором порушено передбачене п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України право ОСОБА_2 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Звернув увагу суду на те, що в обвинувальному акті місцем скоєння кримінального правопорушення вказано м. Соледар Артемівського району, що не відповідає дійсності, тому що м. Соледар підпорядковане Артемівській міській раді. В порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт містить має містити анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім'я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). В обвинувальному акті відомості щодо місця народження ОСОБА_2 вказано не вірно: м. Карло-Лібкнехтівськ (Соледар) за територіальністю ніколи не відносилось до Артемівського р-ну, а підпорядковане Артемівській міській раді, і ніяким чином не може бути в районному підпорядкуванні. Крім цього, в акті вказується, що місце проживання та мешкання ОСОБА_2 є м. Соледар Артемівського району, що також не відповідає дійсності з вищевказаних причин.Також в обвинувальному акті не вказана область проживання ОСОБА_2, що також є порушенням вищезазначеної чинної норми КПК України.. Зазначив, що в обвинувальному акті вказані не всі обставини щодо підозрюваного ОСОБА_2, які пом'якшують його покарання. Так, виходячи з припису ч. 2 ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання, можуть бути визнані не тільки обставини, що перераховані в ч. 1 цієї статті, а й інші, наприклад, вчинення злочину раніше не судимою особою, наявність позитивної характеристики з місця роботи і проживання, відсутністю вимог матеріального та морального характеру з боку потерпілого. Не наведення вказаних обставин, що пом'якшують вину ОСОБА_2, так само є порушенням п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України. Також зазначив, що в обвинувальному акті взагалі не зазначено відомості щодо захисника підозрюваного, представника потерпілого. Окрім невідповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування також не відповідає нормам КПК України. Реєстр матеріалів не містить даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення даного кримінального правопорушення. Вважає, що при складанні обвинувального акту та реєстру досудового розслідування були допущені такі порушення вимог кримінального процесуального кодексу, що унеможливлюють призначення справи до розгляду, а тому, у відповідності до положень ст. 291 КПК України, просив суд вказаний обвинувальний акт повернути прокурору.

Прокурор просив суд відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту так як вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і підстав для його повернення немає. Просив суд призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника ОСОБА_1 щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору.

Вислухавши думку учасників підготовчого засідання, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, у відповідності до ст.314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання захисника ОСОБА_1 про повернення прокуроруобвинувального актуу зв'язку з його невідповідністю вимогамКПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий зясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Згідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданнісуд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Частиною другою ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а саме, у тому числі з іншими відомостями, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення /п.5/.

За текстомобвинувального актуОСОБА_228.04.2015р. повідомлено про підозруу вчиненнізлочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, потім обвинувальний акт міститьвідомості, які встановленідосудовим розслідуванням з висновками про вчинення ОСОБА_2 відповідного злочину.

З врахуванням вищенаведених норм КПК України, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_2 не обвинувачується,а підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 286 ч.2 КК України, в розумінні ст.277 КПК України.

Таким чином, в порушення п.5 ч.1 ст.291 КПК Україниобвинувальний акт взагалі не міститьформулювання саме обвинувачення, навпаки, містить формулювання підозри.

Згідно до положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, так і правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування.

Пунктами 1,2 ч.1 ст.91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування вищезазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За положеннями п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доказаних даних про подію кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в себе не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а і точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Між тим, відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації унеможливлює якісно і повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що безперечно порушує право особи на захист.

Тобто,викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.

Зазначені вимоги до обвинувального акту дають достатні підстави для висновку про те, що викладені в ньому фактичні обставини, правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення повинні між собою узгоджуватися.

Так, при зазначенніфактичних обставинза ст. 286 ч.2 КК України у обвинувальному акті вказано те, що ОСОБА_2 01 березня 2015 року приблизно о 16 годині 45 хвилин, керуючи на достатніх правових підставах технічно справним автомобілем «lexus is250», державний реєстраційний номер АН 7500 II, здійснюючи рух по проїжджій частині вул. Луначарського з боку вул. Жовтневої в напрямку вул.60 Років Жовтня у м. Соледар Артемівського району Донецької області, діючи в порушення вимог п.п. 12.1, 12.4, 12.9(6) Правил дорожнього руху України, які регламентують:12.1. - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/годину;12.9. Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.412.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил; будучи неуважним, належним шляхом не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, рухаючись на закругленні проїжджої частини вул. Луначарського вліво, відносно напрямку руху автомобіля, не обрав безпечну швидкість свого руху, перевищив дозволену максимальну швидкість у межах населеного пункту, не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини вправо, де навпроти будинку № 3 по вказаній вулиці скоїв наїзд на перешкоду - споруду зупинки громадського транспорту «Дачі», в якій в той час перебувала пішохід ОСОБА_5.В результаті вказаної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 була смертельно травмована. Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 12.1, 12.4, 12.9(6) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причино-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді смерті ОСОБА_5 Таким чином, своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог пп. 12.1, 12.4, 12.9(6) Правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо - транспортну подію, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 286 ч.2 КК України, за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5

При зазначені фактичних обставин за ст. 286 ч.2 КК України, обвинувальний акт не містить даних щодо швидкості , з якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 під час події.

Виходячи зі змісту зазначених в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України суд приходить до висновку, що даний обвинувальний акт складений без належного дотримання положень п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, викладені в обвинувальному акті суперечливо, неоднозначно, неконкретно та містять протиріччя.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті, однак, вимоги ст.ст.91,291 КПК України не виконані належним чином в обвинувальному акті.

Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

Вищезазначеневказує на суттєві неточності, суперечливості тапротиріччя вобвинуваченні та позбавляє суд визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченої та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

Крім того слід зазначити, що м. Соледар підпорядковано Артемівській міській раді Донецької області і не знаходиться на території Артемівського району Донецької області, як це зазначено в обвинувальному акті.

Ч.3 ст. 22 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Виходячи з цього, здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора, а суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих ним прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Отже, з огляду на ці вимоги закону суд при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення.

Згідно до ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1. номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2. реквізити процесуальних рішень, прийняті під час досудового розслідування; 3 вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Ст.110 КПК України передбачає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді.

Відповідно до положень ст. 109 КПК України - реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому, в ньому обов'язково повинні міститися: в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування -її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початок досудового розслідування (ст.214 КПК України), помітка про ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення, інформація про кожну проведену слідчу (розшукову) дію, данні про факт відкриття матеріалів кожною стороноюпротилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст.290 КПК України); зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема, вручення письмового повідомлення про підозру, постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, суду, які містять найменування документа, дату прийняття рішення, предмет урегульованих відносин, наслідки для відповідних учасників цієї процесуальної ситуації, всі обставини, пов'язані із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження (дати прийняття, строк застосування), які приймаються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

В той же час, в порушення вимог ст.109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені всі процесуальні дії і не відображені всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування, а також не зазначено їх реквізити, у т.ч., відсутні відомості щодо внесення відомостей до ЄРДР .

Так, відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань у реєстр вноситься час та дата надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; час та дата повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. В порушення Положення реєстр не містить відомостей щодо внесення відомостей про вчинення даного кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також в реєстрі не зазначено відомостей про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_2 з зазначенням статті ( частини статті) КК України.

Згідно до ст. 283 КПК України відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ч.1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи викладене, слід звернути увагу на те, що в обвинувальному акті відсутні посилання на те, що підозрюваним до кримінального провадження був залучений саме захисник ОСОБА_1, в акті відсутні дані та місце його знаходження, що також перешкоджає правильному розгляду справи. Також, обвинувальному акті відсутні дані щодо повідомлення захисника про завершення досудового розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування і про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження.

Також в розділі 2 п.2,10 вказано про призначення судово-медичної експертизи, комплексної транспортно трасологічної, судово-автотехнічної експертизи, та експертизи технічного стану транспортного засобу, в той же час в реєстрі відсутні відомості про наявність такого експертного висновку, про повідомлення сторін про отримання висновків до закінчення досудового розслідування.

Також реєстр не містить відомостей щодо того, що в ході досудового розслідування було залучено представника потерпілого; відсутні відомості про ознайомлення його з матеріалами досудового розслідування.

Також в реєстрі зазначено про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні в той же час не вказано до входить до групи прокурорів.

Реєстр матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню не містить повної інформації про всі процесуальні дії та рішення, зокрема, у розділі 2 п.11 зазначена постанова про визнання речових доказів без зазначення таких доказів та місця їх зберігання або знаходження.

Враховуючи викладене суд вважає, що при складанні обвинувального акту та реєстру досудового розслідування були допущені такі порушення вимог кримінального процесуального кодексу, що позбавляє праваобвинуваченогона захист, унеможливлюють призначення справи до розгляду, будуть перешкоджати суду для розгляду справи по суті, оскільки обвинувальний акт та додатки до нього не відповідають вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України, а тому обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Під час підготовчого засідання клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 не надходило.

Оскільки суд дійшов до висновку про повернення обвинувального акта прокурору, тому, клопотання потерпілого ОСОБА_6 щодо долучення до матеріалів кримінального провадження позовної заяви та доданих до неї копій квитанцій та чеків; клопотання про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження та клопотання про виклик свідка слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 109, 177, 178, 183, 291, 293, п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд, -

УХВ А Л И В:

Повернути обвинувальний акт з додатками за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015050150000787 відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ст. 286 ч.2 КК України, прокурору відділу процесуального керівництва при провадження досудового розслідування ОВС та підтримання державного обвинувачення управління нагляду прокуратури Донецької області ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.В.Воробйова