Рішення № 46910957, 17.07.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5194/15-ц

2/219/2541/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

при секретарі Ранкової О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОСОБА_2 та кредит» відділення №158 Слобожанського регіонального департаменту, про розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми вкладу, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «ОСОБА_2 та кредит» відділення №158 Слобожанського регіонального департаменту, про розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми вкладу, мотивуючи позовні вимоги тим, що між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «договір-заява №300131/149278/3-14 від 17 грудня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 3 місяці в національній валюті. Відповідно до пункту 1 договору предметом договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на строк 3 місяці з дня укладання договору. Для обліку вкладу та нарахування процентів вкладнику, банк відкриває вкладний рахунок №2630.0.325120.003. Сума початкового вкладу згідно п.1 договору становить 22500 грн. при нарахуванні 22% річних. 17 грудня 2014 року нею було внесено на вкладний рахунок вкладу у сумі 22500 грн. Відповідно до договору вклад внесений на строк з 17.12.2014 року по 17.03.2015 року вона неодноразово зверталась до банку про повернення вкладу та розірвання договору, а також при закінченні строку, з заявою про повернення вкладу. Однак заяви позивача були проігноровані, а договір подовжений на той же термін. Вона неодноразово зверталася з письмовою вимогою, останній раз 08 червня 2015 року про видачу вкладів за причиною закінчення строку дії договорів на що отримала відмову та пропозицію продовжити договори від працівника банку «ОСОБА_2 та Кредит» відповідно до договору вкладів банк був зобовязаний видати гроші за першою вимогою клієнта, але так і не зробив цього. Відсотки вона отримувала своєчасно, що свідчить про часткове виконання договору відповідачем. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та просила його задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, повідомлення про причини неявки та клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, надав суду заперечення за позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнають та просять відмовити у задоволені позову, оскільки відповідно до п.5.2 основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у АТ «ОСОБА_2 та Кредит» вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти з строкового вкладу рахунку шляхом видачі готівкою або перерахуванням на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобовязаний надати банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. Вказана письмова вимога повинна бути надана у двох примірниках, з обовязковою вказівкою способу повернення вкладу. Коли вкладник не надав банку зазначену письмову вимогу та не вимагає повернення вкладу після закінчення строку, визначеного договором заявою, строк розміщення строкового вкладу вважається продовженим з наступного дня, після закінчення строку, визначеного договором-заявою, що дорівнює початковому строку розміщення строкового вкладу. Заява позивача про повернення вкладу за договором про банківський вклад надана пізніше дати закінчення строку банківського строкового вкладу, тому строковий вклад становить з 17.12.2014 року по 19.09.2015 року та станом на дату подання позовної заяви прострочення виконання зобовязань банку відсутнє, умови договору банком виконуються, тому немає підстав для задоволення позову. З заперечень вбачається, що відповідач обізнаний про те, що судом розглядається вищевказаний позов, проте до суду не зявляється, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч. 1 ст.224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору-заяви №300131/149278/3-14 (в національній валюті) від 17 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» (а.с.6) на 3 місяці в національній валюті. ОСОБА_1 внесла грошові кошти в національній валюті в розмірі 22500 грн. на строк з 17 грудня 2014 року по 17 березня 2015 року з процентною ставкою у розмірі 22% річних.

З копії заяви ОСОБА_1 (а.с.5) від 08 червня 2015 року вбачається, що вона звернулась вищевказаної дати до відповідача з проханням повернути їй грошовий вклад за договором № 300131/149278/3-14 (в національній валюті) від 17 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» готівкою, через касу у той же день по строку закінчення договору. Копію даної заяви позивачем було направлено відповідачу поштою, що підтверджується копією опису оголошеної поштової цінності та копією квитанції про відправлення рекомендованою кореспонденцією 09 червня 2015 року (а.с.4). Проте станом на сьогоднішній день письмову відповідь відповідач позивачу не надав стосовно її заяви, як того вимагає законодавство України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Статтями 6, 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст.628 ЦК України.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про захист прав споживачів» розяснено, що до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Згідно з правилами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, під час розгляду справи було роз'яснено право та обов'язок, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання. Разом з тим, незважаючи на наявну можливість, представником відповідача не надано суду достовірних, належних та достатніх доказів в підтвердження його заперечення, яке надійшло до суду, як того вимагають правила частини 3 ст. 10 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тому суд при постановці даного судового рішення не приймає їх до уваги та за основу.

Зважаючи на те, що позивач у судовому засіданні скористалась наданим їй правом та доказала обґрунтованість позовних вимог стосовно розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми вкладу, що підтверджується вищевказаними письмовими доказами у судовому рішенні, і судом було встановлено у судовому засіданні, що дійсно відповідач грубо порушує права позивача не виконуючі її законні вимоги щодо розірвання договору та повернення суму банківського вкладу, як це передбачено договором-заявою №300131/149278/3-14 (в національній валюті) від 17 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит», у звязку з чим у суду достатньо підстав для задоволення позовних вимог, а тому позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 88 ЦПК України, позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави, а тому суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями10,11,59, 60,208,209,212-215, 224-225 ЦПК України, ст. 6, 16, 526, 627, 1058 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ОСОБА_2 та кредит» відділення №158 Слобожанського регіонального департаменту, про розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми вкладу задовольнити.

Розірвати договір банківського вкладу (депозиту) «Класік» №300131/149278/3-14 (в національній валюті) від 17 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит».

Стягнути з АТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» (код банку 300131, код ЄДРПОУ 09807856, к/р 32001170801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київської області) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 міськради, Донецької області, ІПН НОМЕР_1, суму по договору банківського вкладу (депозит) «Класік» №300131/149278/3-14 (в національній валюті) від 17 грудня 2014 року у сумі 22500 (двадцять дві тисячі пятсот) грн.

Стягнути з АТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» (код банку 300131, код ЄДРПОУ 09807856, к/р 32001170801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київської області) на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Повний текст рішення суду виготовлено 13 липня 2015 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О.А.Брежнев