Рішення № 469035, 05.03.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.07 р. Справа № 38/11пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання Тулаінової І.А.

за позовом: Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез Донецької області

Про зобов’язання виконати не вчиненні дії, зазначені у вимогах органу ДКРС щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених товарно-матеріальних цінностей у сумі 540 896грн.90коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з”явився

від відповідача: не з”явився

У судовому засіданні оголошено перерву з 21.02.2007р. до 05.03.2007р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть справи:

Позивач, Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області м.Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез Донецької області про зобов’язання виконати не вчиненні дії, зазначені у вимогах органу ДКРС щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених товарно-матеріальних цінностей у сумі 540 896грн.90коп.

Позивач надав суду письмові пояснення щодо позовних вимог від 22.01.2007р., в яких звернув увагу на те, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Контрольно - ревізійному управлінню в Донецькій області, як державному органу, надано право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених вказаним Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За результатами перевірки відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України „ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” в м. Торезі на адресу керівництва відповідача неодноразово були направлені листи-вимоги щодо усунення виявлених під час перевірки порушень діючого законодавства в частині здійснення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву у сумі 540896грн.90коп.

Однак, до теперішнього часу дані порушення відповідачем не усунені, тобто товарно- матеріальні цінності у сумі 540896грн.90коп. не повернуті до мобілізаційного резерву, що свідчить про невиконання та порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” : „законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що ревізуються чи перевіряються”.

Письмові пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки у відповідності з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 433-р від 05.06.2004р. мобілізаційний резерв ДП „Торезантрацит” був розброньований. У відповідності із ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв”, розбронювання матеріальних цінностей державного резерву – відпуск матеріальних цінностей із державного резерву без послідуючого його повернення. Відповідно вимоги позивача протирічать діючому законодавству.

Крім цього, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду в інтересах держави, але власником оспорюваного майна у відповідності до Закону України „Про державний матеріальний резерв” є Держкомрезерв. На підставі п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України № 810 від 08.06.2006р. Держкомрезерв є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку.., тому відповідно може являтися самостійним позивачем у господарських процесах. Відповідач вважає, що Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області не є належним позивачем по справі.

Вуглеперероблюючі підприємства України неодноразово були реорганізовані, корпоратизовані, ліквідовані і далеко не у усіх випадках були правонаступниками.

Вказане у позовній заяві майно не є власністю відповідача та відповідно не має відображення на балансі підприємства, оскільки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002р. між Держкомрезервом та зберігачем повинен був укладений договір відповідального збереження, чого на підприємстві відповідача не має. Тому відповідач вважає, що підприємство не взмозі самостійно визначити яке майно передавалось, а яке ні. Відзив на позов судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

08.02.2007р. позивач надіслав до суду клопотання, в якому просить суд залучити до матеріалів справи документи у підтвердження своїх позовних вимог, яке судом розглянуто та задоволено.

Позивач надав суду письмові доводи від 20.02.2007р. на відзив відповідача, в яких зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв” державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Однак, в даному випадку відповідачем всупереч вищевказаної норми Закону без дозволу Кабінету Міністрів України було самовільно використано матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на підставі письмових дозволів генеральних директорів ДП „Торезантрацит”. Факт самовільного використання матеріальних цінностей підтверджується актом інвентаризації.

Стосовно спірного періоду та періоду, який зазначений у позовній заяві позивач пояснює, що перевірка відповідача з питання стану обліку та збереження мобілізаційного резерву матеріально-технічних та сировинних ресурсів, додержання вимог законодавства під час здійснення операцій з цим майном була проведена за період з 01.01.2002р. по 01.10.2005р., період з 1989 по 2005р. конкретизує причини та час самовільного вилучення матеріальних цінностей мобрезерву.

Перед початком розгляду справи представники сторін були ознайомлені з правами та обов’язками відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.

Представники сторін надали суду клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Судове засідання відкладалося у зв’язку з необхідністю представлення документів, витребуваних судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Контрольно- ревізійним відділом в м. Торезі на підставі припису від 12.10.2005р. на виконання завдання, виданого начальником контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, направлення від 17.10.2005р. № 171, виданого начальником КРВ в м. Торезі згідно доручення Кабінету Міністрів України від 25.07.2005р. № 778/т, п. 2.10 плану роботи ГоловКРУ на 4-й квартал, п.1.1.4.2. плану роботи КРУ в Донецькій області на 4-ий квартал 2005р. проведена перевірка у Державному підприємстві „Торезантрацит” (далі-відповідач) з питання стану обліку та збереження мобілізаційного резерву матеріально- технічних та сировинних ресурсів, додержання вимог законодавства під час здійснення операцій з цим майном за період з 01.01.2002р. по 01.10.2005р.

Контрольно-ревізійний відділ в м.Торезі згідно довідці Головного управління статистики у Донецькій області від 11.01.2007р. № 22/61 значиться у ЄДРПОУ без права юридичної особи ( ідентифікаційний код 25117884).

Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області значиться у ЄДРПОУ як юридична особа ( ідентифікаційний код 22006090).

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки б/н від 24.10.2005р. Акт перевірки підписаний відповідачем.

В ході перевірки було досліджено питання щодо додержання вимог законодавства під час здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями мобілізаційного резерву. Перевіркою додержання вимог законодавства встановлені факти самовільного використання товарно-матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 540896грн.90коп., що свідчить про порушення п. 1 ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв”.

Відповідно до вищевказаної норми Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Однак, відповідачем всупереч п. 1 ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв” без дозволу Кабінету Міністрів України було самовільно використано матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на підставі письмових дозволів генеральних директорів ДП „Торезантрацит”. Таким чином, відповідачем незаконно вилучені товарно- матеріальні цінності мобілізаційного резерву у розмірі 540 896грн.90коп.

За результатами перевірки позивачем були направлені на адресу відповідача листи-вимоги від 24.02.2006р. № 01-26/231, від 31.03.2006р. № 01-26/429, від 25.09.2006р. № 01-26/1483 щодо усунення виявлених під час перевірки порушень діючого законодавства в частині здійснення операцій з матеріальними цінностями мобілізаційного резерву у сумі 540896грн.90коп.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не усунені порушення, тому позивач просить суд зобов’язати відповідача виконати не вчинені дії, зазначені у вимогах позивача щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених товарно- матеріальних цінностей у сумі 540896грн.60коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на листи від 24.02.2006р. № 01-26/231, від 31.03.2006р. № 01-26/429, від 25.09.2006р. № 01-26/1483, від 01.03.2006р. 3 1-03/01-194, від 05.04.2006р. № 1-03/01-308, від 28.09.2006р. № 1-03/01-1140, акт від 24.10.2005р., форму № 401 від 17.10.2005р., реєстр накладних, клопотання від 08.02.2007р., письмові доводи від 20.02.2007р., письмові пояснення від 22.01.2007р., правоустановчі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву, правоустановчі документи тощо.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Закон України “Про державний матеріальний резерв” від 24.01.1997р. № 51/97-ВР із змінами і доповненнями в редакції Закону України від 12.05.2004р. № 1713-1У визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву ( далі – державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Згідно приписів п.2 ст. 1 Закону України № 51/97-ВР до складу державного резерву входить, зокрема, : мобілізаційний резерв – запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв”язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебойної роботи промисловості, транспорту і зв”язку, подання медичної допомоги.

КРУ в Донецькій області була здійснена перевірка у Державному підприємстві “Торезантрацит” з питання стану обліку та збереження мобілізаційного резерву матеріально-технічних та сировинних ресурсів, додержання вимог законодавства під час здійснення операцій з цим майном за період з 01.02.2002р. по 01.10.2005р.

Перевіркою додержання вимог законодавства встановлені факти самовільного використання товарно-матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на суму 540 896,90 грн., що, як вважає позивач, свідчить про порушення п.1 ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв” від 24.01.1997р. № 51/97-ВР.

Згідно із п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 р. N 1129 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27.09.2000р. № 1469, від 11.07.2001р. № 801, від 06.08.2003р.№ 1216, від 03.08.2005р. № 701, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Жодного документа, який би свідчив про те, що вказані в акті КРУ матеріальні цінності закладені до державного резерву позивач суду не надав.

Відповідно до вимог ст.ст. 33,34,38 ГПК України суд неодноразово вимагав позивача представити належні докази щодо передачі матеріальних цінностей із мобілізаційного резерву Державному підприємству “Торезантрацит”. Позивачем було надіслано суду клопотання від 07.02.2007р. про залучення до матеріалів справи листування підприємства відповідача з іншими підприємствами, але вказане листування не може вважатися належними доказами по справі щодо передачі матеріальних цінностей із мобрезерву підприємству відповідача.

В акті перевірки ДП “Торезантрацит” зазначено, що встановлені факти самовільного використання матеріальних цінностей на суму 540 896,90 грн.

В той же час в акті йдеться про те, що тимчасове запозичання матеріальних цінностей проводилося на підставі письмових дозволів генеральних директорів підприємства (розділ 1У акту).

Положеннями ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” встановлено, що позичання матеріальних цінностей з державного резерву – відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Доказів у підтвердження тимчасового позичання матеріальних цінностей з державного резерву позивач суду не довів.

Позивач наполягає на виконанні невчинених дій, зазначених у вимогах КРУ від 24.02.2006р. № 01-26/231, від 31.03.2006р. № 01-26/429, від 25.09.2006р. № 01-26/1483 щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених товарно-матеріальних цінностей у сумі 540 896,90грн.

Як вбачається з приписів ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву – використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2006р. № 810 затверджено Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Держкомрезерв відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організує відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань ( п.4 п.п.10 Постанови КМУ № 810 від 08.06.2006р.).

Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов”язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. № 532 передбачено, що відшкодування витрат, пов”язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Договор відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву укладається між Державним комітетом з державного матеріального резерву та зберігачем.

Позивачем суду не надано доказів щодо того, чи є ДП “Торезантрацит” відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, та відповідно, чи перебувають вони у нього на відповідальному зберіганні та чи укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей між Держкомземом та ДП “Торезантрацит”.

Крім того, в акті перевірки ( розділ Ш) вказано, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.07.2004р. № 434-р всі матеріальні цінності мобілізаційного резерву розброньовані. Цей факт підтверджено і відповідачем у відзиві від 07.02.2007р.

Пунктом 1 ст. 12 Закону України“Про державний матеріальний резерв” встановлено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву передбачає, що відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється: у зв”язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги; для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду ( п.2 ст. 12 Закону України“Про державний матеріальний резерв” ).

Статтею 2 того ж Закону передбачено, що розбронювання матеріальних цінностей державного резерву – відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення.

Отже, позивач вимагає від відповідача вчинити дії щодо виконання вимог КРУ відносно повернення до мобрезерву товарно-матеріальних цінностей, повернення яких Законом не передбачено у разі їх розбронювання.

Крім того, в акті зазначено, що перевірка здійснювалася за період з 01.01.2002р. по 01.10.2005р., в той же час в акті наводяться періоди тимчасового позичання матеріальних цінностей с 1989 по 1996рр., з 1996р. по 1998рр., з 1998р. по 2000р., з 2000р. по 2005р.

Заперечення відповідача щодо того, що КРУ в Донецькій області не є належним позивачем по справі суд відхиляє з посиланням на наступне.

Відповідно вимог ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993р. № 2939-Х11 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов”язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансовой звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб”єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно ( далі – підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктом 10 ст. 10 Закону України № 2939 в редакції Закону України від 15.12.2005р. № 3202-1У передбачено право державної контрольно-ревізійної служби звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З огляду на наведене суд вважає, що вимоги КРУ виконати невчинені дії щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених товарно-матеріальних цінностей у сумі 540896,90 є недоведеними та необгрунтованими.

Суд вважає, що господарські витрати слід віднести на позивача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області м.Донецьк до Державного підприємства “Торезантрацит” м.Торез Донецької області про зобов’язання виконати не вчиненні дії, зазначені у вимогах органу ДКРС щодо повернення до мобілізаційного резерву самовільно вилучених товарно-матеріальних цінностей у сумі 540 896грн.90коп., відмовити у зв”язку з недоведеністю та необгрунтованістю.

Рішення оголошено у судовому засіданні 05.03.2007р

Рішення набирає законної сили по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі