Постанова № 4690228, 12.06.2008, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"12" червня 2008 р. Справа №12/3356-А

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі м. Полонне

до Приватного підприємця ОСОБА_1м. Полонне

про стягнення 233грн. 82коп.

Суддя Шпак В.О. Секретар судового засідання Кобріна О.В.

Представники:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача -не з'явився

Ухвалою суду від 27.05.2008р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд по справі на 12.06.2008р., про що сторони повідомлені належним чином.

Суть спору:

Позивач в судове засідання не з'явився, листом від 12.06.2008р. повідомив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 233грн. 82коп. підтримує в повному обзясі, просить суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. У запереченні проти позову зазначив, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вважає, що не залежно від того, що відповідач, як приватний підприємець перебуваючи на спрощеній системі оподаткування все ж таки зобов'язаний щомісячно сплачувати йому відповідні страхові виплати на загальних підставах, тобто фіксований розмір страхового внеску з урахуванням частин фіксованого податку.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилався на норми загального законодавства, зокрема на Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а також на спеціальний - Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -/ кварталу 2005 року”.

Згідно до ст.1 зазначеного Закону суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року N 2285-ІУ (2285-15), не вважати заборгованістю.

Виходячи зі змісту ст. 2 та З цього Закону донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - І кварталі 2005 року, не застосовуються та про те, що Облік страхового стажу для нарахування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення від Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття застрахованим особам, проводити відповідно до фактично зарахованих сум внесків, які були сплачені протягом 2004 та 2005 років.

На підставі викладеного, просить суд у позові відмовити.

 Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Приватний підприємець ОСОБА_1є суб'єктом підприємницької діяльності, платником єдиного податку та відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідача станом на 26.05.2008р., склалась заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (фіксований розмір страхового внеску) на загальну суму 233грн. 82коп. за період січня-березня 2005р., що підтверджується поданими позивачем розрахунком суми позовних вимог, актом про розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частин фіксованого податку.

З метою погашення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про сплату боргу №Ф-152 від 18.03.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

В зв'язку з викладеним позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача 233грн. 82коп. заборгованості.

 Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом приймається до уваги наступне:

Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.6 ст.17 вказаного Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ст.106 зазначеного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення 233грн. 82коп. заборгованості по сплаті фіксованого розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6,7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі м. Полонне до Приватного підприємця ОСОБА_1м. Полонне про стягнення 233грн. 82коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1(і.к. НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі м. Полонне, вул. Лесі Українки, 97 (р/р 25605301388 в відділенні Ощадбанку №231 м. Шепетівка, код 02725115) заборгованість по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в сумі 233грн. 82коп. (двісті тридцять три гривні 82коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.