Постанова № 46900717, 08.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 907/343/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Марко Р. І.,

Якімець Г. Г.

при секретарі Борщ І.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Мельничук Ю. І. (посвідчення №006924)

від позивача (скаржник) - Ламбрух О.С., Філінова К.С.(представники за довіреністю)

від відповідача 1,2 - Зінич А.Б.(представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства „Закарпатінвестбуд"

на рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 року

у справі № 907/343/15

за позовом приватного підприємства „Закарпатінвестбуд", м. Ужгород

до відповідача1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача2 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування підпункту 2.1 рішення ХХ сесії УІ скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1174 „Про поновлення договорів оренди земельних ділянок",

про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008р. поновленим,

про зобов'язання укласти Департамент міського господарства Ужгородської міської ради додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2008 р.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 року, в справі за №907/343/15 відмовлено в позові приватного підприємства „Закарпатінвестбуд" до Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, про визнання незаконним та скасування підпункт 2.1 рішення ХХ сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1174 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок», яким відмовлено в поновлені договору оренди земельної ділянки ПП «Закарпатінвестбуд» (ідент. код 32953657), земельної ділянки площею 1700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.

Суд першої інстанції встановив, що у відповідності до вимог ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та п. 37 Договору оренди землі укладеного між сторонами 10 грудня 2008 року, він є припиненим із закінченням строку, на який його було укладено.

Також суд обґрунтовував відмову в позові відсутністю передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі»підстав для поновлення договору оренди землі від 10.12.2008 року, що укладався строком на 5 років з приватним підприємством "Закарпатінвестбуд" на земельну ділянку, площею 1700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 року в справі №907/343/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

При цьому позивач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», підстав для поновлення договору оренди землі від 10.12.2008 року.

Окрім того зазначив, що посилання суду на «Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним і юридичним особам», затверджене Рішенням сесії Ужгородської міської ради № 209 від 22 липня 2011 року суперечить положенням Закону, не може бути застосовано судом при вирішенні спору.

Також позивач зазначив, що господарським судом Закарпатської області упущено те, що Ужгородська міська рада, на розгляд якої заява про продовження дії договору оренди не подавалась та яка не є стороною в укладенні вказаного правочину була неправомочна розглядати дане питання на пленарному засіданні, оскільки, як вбачається з ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», рішення щодо поновлення чи відмови в поновленні договору на той самий строк і на тих самих умовах повинно прийматись Орендодавцем - Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, тобто стороною, якою раніше укладено основний Договір, протягом одного місяці після подачі заяви Орендарем.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, представник відповідача- 1 та відповідача- 2 просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому вказав, що твердження позивача, що рішення щодо поновлення чи відмови в поновленні договору оренди земельної ділянки має прийматися Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради є неправильним, оскільки розпорядження землями територіальної громади належить до повноважень міської ради. Також вказав, що переважне право на укладення договору оренди виникає тоді, коли земля знову передається в оренду, однак в даному випадку, орендодавець на має на меті передавати в оренду дану ділянку.

Представник позивача(скаржник) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. При цьому вказав, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, в установленому законом порядку орендодавець приймає орендну плату.

Згідно з ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачена відповідна процедура поновлення договірних відносин, за змістом якої встановлено, що укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Окрім того, представники скаржника зазначили, що в рішенні Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року №1174 не вказано жодних підстав, для відмови в поновленні даного договору оренди.

Представник відповідача, в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому навів доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи відповідачів, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області слід частково скасувати, а апеляційну скаргу приватного підприємства „Закарпатінвестбуд" - частково задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судовими інстанціями 10 грудня 2008 року між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (надалі - Орендодавець) та ПП "Закарпатінвестбуд" (далі - Орендар), укладено договір оренди землі (надалі - Договір), яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку площею 1700 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ген. Свободи. Строк дії договору 5 років(п. 8 Договору).

07.11.2013 року на ім'я міського голови надійшло звернення від ПП Закарпатінвестбуд" з клопотанням продовжити договір оренди від 10.12.2008 року для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Генерала Свободи строком на 10 років (до листа додані копії договору оренди та план відведення земельної ділянки).

08.11.2013 року ПП "Закарпатінвестбуд" звернувся до міського голови та Департаменту міського господарства продовжити дію даного договору на тих самих умовах і на той самий строк на 5 років, як і передбачалося за укладеним договором оренди землі.

Як встановлено апеляційним судом відповідді на дане звернення -заяву позивача компетентні органи не надали. Сторонами даний факт не оспорюється.

Відповідно до Положення про Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, затвердженого рішенням XI сесії міської ради VI скликання від 16.12.2011 № 386, останній виступає орендодавцем майна, що перебувають у власності міста, укладає від імені міської ради договори оренди та купівлі-продажу земель, що перебувають у комунальній власності міста.

Той факт, що Орендодавець- Департамент міського господарства Ужгородської міської ради як уповноважений орган місцевого самоврядування, висловив своє волевиявлення на припинення договірних відносин 16 квітня 2014 року, свідчить, що останній не дотримав встановленого законом місячного терміну після закінчення строку договору(договір оренди закінчив свою дію 10 грудня 2013 року) та не направив листа-повідомлення орендарю про заперечення у поновленні договору оренди землі, якою орендар продовжував користуватися, сплачувати орендну плату, яку орендодавець приймав без заперечень.

Департамент міського господарства Ужгородської міськради повторно 04 серпня 2014 року та 03 жовтня 2014 року повідомляв Позивача про відмову в поновленні договору оренди, у зв'язку з прийняттям 19 грудня 2013 року Ужгородською міською радою рішення №1174(яке як встановлено апеляційним судом не було доведено до відома орендодавця), проте і ці повідомлення як і попередні направлялися позивачу з порушенням встановленої законом процедури -терміну для висловлення свого волевиявлення на припинення договору оренди, а отже, є доказами на підставі яких апеляційний суд приходить до висновку про порушення вимог законодавствам припинення договірних правовідносин.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки клопотання від 08.11.2013 про продовження дії договору, з яким звернувся позивач до міського голови міста Ужгорода та Департаменту міського господарства м. Ужгорода розглянуте Ужгородською міською радою та 19 грудня 2013 року рішенням XX сесії VI скликання Ужгородської міської ради №1174 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки приватному підприємству "Закарпатінвестбуд" площею 1700кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи строком на 5 років. А тому договір є припиненим на підставі ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та Договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Проте, цей висновок суду першої інстанції зроблений в зв'язку з неповним дослідженням всіх обставин по справі та неправильним застосуванням вимог норм матеріального права, а саме ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Місцевий суд не надав оцінки тим обставинам, що за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Проте цього факту,апеляційним судом, на підставі з'ясованих обставин по справі встановлено не було.

В частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі в строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Апеляційним судом на підставі з'ясування змісту позовних вимог, та доказів по справі встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що внормовані вимогами норм ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», апеляційним судом встановлена наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.

Виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Отже, аналіз зазначених правових норм та відповідно до п.33 укладеного між сторонами договору оренди землі, за яким сторони передбачили, що зміна умов договору відбувається у письмовій формі, апеляційному суду дає підстави для висновку про те, що направлення позивачем до закінчення строку дії договору оренди, листа-повідомлення про продовження договору та відсутності протягом визначеного законом терміну надіслання письмового заперечення орендодавця про продовження договірних відносин створює права та обов'язки для сторін у розумінні ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У відповідності до Правової позиції висловленої Верховним Судом України від 25 лютого 2015 року (у справі № 6-219 цс14) вбачається, що ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що у спірних правовідносинах наявні всі вище перераховані юридичні факти для поновлення договору оренди землі, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», що вказує, що цей договір є поновленим на тих самих умовах і на той ж строк по10.12.2018 р.

З вищенаведених підстав позовна вимога позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 10.12.2013 року поновленим до 10 грудня 2018 року ґрунтується на вимогах діючого законодавства підлягає задоволенню, відповідно в цій частині скасування рішення суду першої інстанції.

Стаття 21 ЦК визначає загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

В рішенні ( підпункт 2.1) ХХ сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1174, що є предметом оскарження, яким відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки приватному підприємству "Закарпатінвестбуд" площею 1700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Ген. Свободи строком на 5 років, не зазначено жодних підстав, з яких було відмовлено в поновленні договору, а також відсутні докази доведення до відома позивача цього рішення, оскільки це акт індивідуальної дії.

Окрім того, Закон України «Про оренду землі» (ч.6, ст.33) зобов'язує уповноважений орган-орендодавця надіслати орендарю письмове повідомлення у визначені цим законом строки на припинення договірних відносин.

Посилання суду на «Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним і юридичним особам», затверджене Рішенням сесії Ужгородської міської ради № 209 від 22 липня 201 1 року не спростовує висновків апеляційного суду про наявність фактів і підстав передбачених в ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договірних відносин.

Дане Тимчасове положення прийняте після укладення спірного договору оренди і за наслідком його прийняття зміни в договір не вносились. Крім того, у даних відносинах повинні застосовуватись норми закону, який має вищу юридичну силу. Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Отже. у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми імперативного права.

Заперечення представників відповідачів в тій частині, що виконавчий комітет Ужгородської міськради прийняв рішення щодо визначення іншої категорії землі, що передавалася в оренду позивачу не заслуговують на увагу, оскільки категорії земель України мають особливий правовий режим (частина 2 статі 18 ЗК України).

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, перелік яких є вичерпним, зокрема, землі житлової та громадської забудови тощо. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Оскільки дана процедура дотримана не була, а тому відсутні підстави вважати про зміну категорії землі, що передавалася позивачу в оренду і дані землі є як землі житлової та громадської забудови. Відповідачами не надано доказів зміни категорії землі та внесення відповідних змін в кадастрову документацію у встановленому законом порядку.

З вищенаведеного, оскільки спірним рішенням органу місцевого самоврядування порушуються права та законні інтереси позивача, воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню - відповідно і в цій частині вимог позов є підставним.

Позовні вимоги про зобов'язання Департамент міського господарства Ужгородської міської ради укласти з позивачем додатковий договір до договору оренди земельної ділянки в судовому порядку підлягають відмові, відповідно залишенню без змін рішення суду першої інстанції, проте з інших правових підстав.

Надіслання додатку до договору про поновлення договору оренди землі між сторонами здійснюється орендодавцем за процедурою, передбаченою ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Даний вид договорів не відноситься до договорів, які є обов'язковими до укладення, а тому визнавши договір оренди землі від 10 грудня 2008 року поновленим на тих самих умовах в строк до 10 грудня 2018 року, судом здійснено відновлення порушеного права позивача та відсутня правова підстава зобов'язувати за судовим рішення орендодавця укласти додаткову угоду в частині продовження дії договору.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, судовий збір у розмірі 1218, 00 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на відповідача- 1 та відповідача- 2 порівно. А також судовий збір у розмірі 2436, 00 грн., за розгляд справи в суді першої інстанції слід покласти на відповідача 1 та відповідача 2 порівно.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Закарпатінвестбуд" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 року в справі №907/343/15 скасувати частково.

3. Позов приватного підприємства „Закарпатінвестбуд" задоволити частково.

4. Визнати незаконним та скасувати підпункт 2.1 рішення ХХ сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19 грудня 2013 року за № 1174 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок», яким відмовлено в поновлені договору оренди земельної ділянки ПП «Закарпатінвестбуд» (ідент. код 32953657), земельної ділянки площею 1700 кв.м. для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Г. Свободи.

5. Визнати поновленим до 10.12.2018 року договір оренди земельної ділянки від 10.12.2008 року, що був укладений між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) та ПП «Закарпатінвестбуд», зареєстрованого Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 2110100000-0408070000135 від 15.12.2008 року на той самий строк і на тих самих умовах.

6. В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2015 року в справі №907/343/15 залишити без змін.

7. Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 36541721) на користь ПП «Закарпатінвестбуд» (ідент. код 32953657) 1218 грн. в повернення сплаченої суми судового збору за розгляд в суді першої інстанції.

8. Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 36541721) на користь ПП «Закарпатінвестбуд» (ідент. код 32953657) 609 грн. в повернення сплаченої суми судового збору за розгляд в суді апеляційної інстанції.

9. Стягнути з Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 33868924) на користь ПП «Закарпатінвестбуд» (ідент. код 32953657) 1218 грн. в повернення сплаченої суми судового збору за розгляд в суді першої інстанції.

10. Стягнути з Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 33868924) на користь ПП «Закарпатінвестбуд» (ідент. код 32953657) 609 грн. в повернення сплаченої суми судового збору за розгляд в суді апеляційної інстанції.

11. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 13.07.2015 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Суддя Якімець Г. Г.