Постанова № 46900675, 08.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа№ 910/1609/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Греськів З.Г. за довіреністю від 05.06.2015;

від відповідача 1: Козачук М.О. за довіреністю від 21.08.2013 № 12;

від відповідача 2 : не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від третьої особи 3: не з'явились;

від третьої особи 4: не з'явились;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015

у справі №910/1609/15-г (суддя Босий В.П. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до 1. Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі",

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема"

За участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Захарова Володимира Олексійовича, Калістратова Олександра Вікторовича, Куценка Олега Леонідовича, Набока Вадима Володимировича

про стягнення 58786305,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема" про стягнення 58786305,86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/1609/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистема" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість по кредиту у розмірі 37200000грн 00коп, заборгованість по сплаті процентів у розмірі 10299583грн 52коп, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 4201830грн 11коп, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 1108266грн 33коп, 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 470143грн 88коп, 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 126353грн 77 коп, інфляційні за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3905164грн 51коп, інфляційні за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 1039264грн 59коп та неустойку на підставі п. 7.3 кредитного договору у розмірі 372000грн 00коп. Видано наказ.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Ю.Ф.Сі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Чорної Л.В. та Кропивної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ЧорноїЛ.В. та Кропивної Л.В прийнято вказану апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 10.06.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про направлення поштової кореспонденції на іншу адресу .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 розгляд справи відкладено на 24.06.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.

Розглянувши клопотання представника відповідача 1 про залучення третіх осіб, колегія суддів надійшла висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки майнових поручителів Захарова Володимира Олексійовича, Калістратова Олександра Вікторовича, Куценка Олега Леонідовича, Набока Вадима Володимировича, у зв'язку з цим необхідно залучити Захарова Володимира Олексійовича, Калістратова Олександра Вікторовича, Куценка Олега Леонідовича, Набока Вадима Володимировича, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2015 розгляд справи відкладено на 08.07.2015.

У судове засідання 08.07.2015 з'явились представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 та третьої особи 1,2,3,4 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники відповідача 2 та третьої особи 1,2,3,4 не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи.

Представник відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги, рішення у даній справі просив скасувати, апеляційну скаргу - задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.12.2011 між Банком та ПАТ "Ю.Ф.Сі" (позичальник) було укладено кредитний договір №21-11-980- KL (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди №21 від 26.12.2013 кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 37200000,00 грн; термін користування кредитом - 30.11.2015 (п. 1.2).

За змістом п. 1.2 Договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: для поповнення обігових коштів.

Пунктом 2.4 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 14.03.2012 визначено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. Кількість днів в році та місяці приймається за календарну. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. Банк має право встановити процентну ставку визначених в п. 1.1.2 цього договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у п. 1.1.2 цього договору.

На виконання умов Договору у період з 23.12.2011 по 16.10.2013 на підставі заяв відповідача позивач перерахував на користь ПАТ "Ю.Ф.Сі" грошові кошти у розмірі 98720000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями випискою по особовому рахунку відповідача 1.

Відповідач частково розрахувався за наданий Банком кредит, повернувши грошові кошти у розмірі 61520000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за Договором, між Банком та ТОВ "Екосистема" було укладено договір поруки №OLLEKOSUST-12-980840-Р1 від 24.10.2012 (надалі - "Договір поруки").

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати ПАТ "Ю.Ф.Сі" (в тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку встановленому кредитним договором. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо: повернення суми кредиту, наданого боржнику за кредитним договором; сплата процентів; сплата пені, штрафу, неустойки; інші платежі на користь кредитора за кредитним договором; відшкодування збитків та витрат; сплата інших грошових зобов'язань, які будуть встановлені, в тому числі збільшені у майбутньому кредитним договором, додатковими угодами до нього.

За змістом п. 1.4 Договору поруки порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань в разі настання строку для дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 1.6 Договору поруки визначено, що у разі порушення боржником зобов'язань, передбачених кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

11.09.2014 позивач звернувся до відповідача 1 з листом-вимогою №1577/046-кв від 11.09.2014 про дострокове погашення заборгованості у розмірі 37200000,00 грн., а також сплату нарахованих відсотків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 37200000,00грн. та прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період дії Договору у розмірі 10299583,52 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.7 Договору сторонами було погоджено графік погашення заборгованості, який додатковою угодою №21 від 26.12.2013 був викладений у останній редакції.

Відтак, починаючи з 26.12.2013 ПАТ "Ю.Ф.Сі" повинно було сплачувати наданий позивачем кредит у розмірі 37200000,00грн. згідно погодженого графіку.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Тобто, у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування такими коштами.

Із матеріалів справи вбачається, що листом-вимогою №1577/046-кв від 11.09.2014 Банк звертався до ПАТ "Ю.Ф.Сі" з вимогою про дострокове погашення заборгованості у розмірі 37200000,00 грн., а також сплату нарахованих відсотків у зв'язку з простроченням повернення ним частини кредиту, визначеного п. 2.7 Договору.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 ЦК України та приписи п. 2.7 Договору (в редакції додаткової угоди №21 від 26.12.2013 ), строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Матеріали справи не містять належних та допустимих в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження факту сплати ПАТ "Ю.Ф.Сі" на користь Банку спірних грошових коштів.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Договором поруки ТОВ "Екосистема" поручилося перед Банком за виконання позичальником (ПАТ "Ю.Ф.Сі") зобов'язань за Договором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.2 Договору поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги кредитора зобов'язаний виконати боргові зобов'язання боржника шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі кредитора.

У зв'язку з невиконанням відповідачем 1 зобов'язання з дострокового повернення суми кредиту за Договором, позивач звернувся до поручителя за Договором поруки з листом-вимогою №1624/046-кв від 24.10.2014 р. про дострокове погашення утвореної заборгованості. Вказану вимогу відповідач 2 отримав 20.11.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0305706755069.

Матеріалами справи підтверджується існування заборгованості ПАТ "Ю.Ф.Сі" перед позивачем за Договором, порушення ПАТ "Ю.Ф.Сі" виконання зобов'язання по поверненню такої заборгованості, а також настання строку виконання грошового зобов'язання ТОВ "Екосистема" як поручителя за Договором поруки.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 4 263 831,21 грн. та сплати процентів у розмірі 1 109 964,38 грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 470 143,88 грн. та сплати процентів у розмірі 126 353,77 грн., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3905164,51 грн. та сплати процентів у розмірі 1039264,59 грн. та неустойки на підставі п. 7.3 кредитного договору у розмірі 372000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п. 1.1.3 договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Здійснивши перерахунок суду першої інстанції пені, 3% річних та штрафу, Київським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідні розрахунки судом першої інстанції виконано арифметично вірно.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/1609/15-г.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Приватного акціонерного товариства "Ю.Ф.Сі" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/1609/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №910/1609/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1609/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

Л.В. Кропивна