Постанова № 46900562, 13.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа № 902/496/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Пількевич В.В. - (довіреність № 14-136 від 13.05.14 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" на рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 року у справі №902/496/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні"

про стягнення 21 495 875,20 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 року у справі №902/496/14 (суддя Колбасов Ф.Ф..) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні", на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 19642485,60 грн. - основного боргу, 356793,64 грн. - пені, 1374973,99 грн. - 7% штрафу, 39284,97 грн. - інфляційних втрат, 82336,99 грн. - 3% річних та 73080,00 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення 356793,64 грн., - пені, 1374973,99 грн.., - 7% щтрафу, та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Подільські цукроварні" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 178396,82 грн., - пені, 587486,99 грн., - штрафу, в іншій частині рішення місцевого господарського суду.залишити без змін.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №902/496/14 від 26.06.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" на рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.14 р. у справі №902/496/14.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду №902/496/14 від 12.08.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бригинець Л.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Павлюк І.Ю.

В судове засідання 13.08.2014 року з'явився представник позивача, представник апелянта не з'явився. Згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, сторони були повідомленні належним чином про місце, дату та час судового засідання. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка представника апелянта не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 року у справі №902/496/14.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальність "Подільські цукроварні" (за договором - покупець) укладено договір на купівлі-продаж природного газу № 378/13-ПР(Р).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

В пункті 2.1. договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві у грудні 2013 року газ в об'ємі 4280,774 тис. куб.м., використаний покупцем у листопаді 2013 року.

Згідно п. 3.2. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю, оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Загальна сума до сплати за 1000м3 природного газу сторонами визначена в розмірі 4588,54 грн. з ПДВ.

В п.6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ, що передається згідно п. 2.1. договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному в п. 3.2. договору.

В пункті 7.1 договору №378/13-ПР(Р) від 24.12.13р. сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов договору №378/13-ПР(Р) від 24.12.13р. він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору).

Згідно з п. 9.2. договору сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

На виконання умов договору позивач поставив протягом грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4280,774 тис. куб. м на загальну суму 19642485,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу від 25.12.2013 року (а.с. 15-16).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконав, за поставлений газ в грудні 2013 року не розрахувався.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає19642485,60грн. Наведене також стверджується обопільно підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014 року.

Несплата відповідачем основного боргу спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Враховуючи що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства і укладеного договору, господарським судом Вінницької області позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 155601 грн. боргу за поставлений товар згідно договору №12-1104/пр795сг від 11.04.13р., 11147,94 грн. інфляційних втрат, 10806,81 грн. пені, 31120,20 грн. штрафу, 831,29 грн. 3% річних та 4190,14 грн. судового збору. підтверджуються умовами договору, іншими матеріалами справи, а відтак є законними та обґрунтованими.

Щодо посилань апелянта на те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, необхідності врахування засад справедливості, добросовісності, розумності та зменшення суми заявлених штрафних санкцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 233 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували хоча б часткове погашення апелянтом суми заборгованості перед позивачем колегія суддів вищезазначені посилання апелянта вважає безпідставними.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з тексту рішення місцевого господарського суду вбачається, що з відповідача стягується штраф в розмірі 1374973,99 грн., тоді як в його резолютивній частині помилково зазначено, що з відповідача стягується 1374973,99 грн. - 7% річних, дана помилка колегією суддів оцінюється як описка.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 року у справі №902/496/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" на рішення господарського суду Вінницької області від 27.05.2014 року у справі №902/496/14 - без задоволення.

2. Справу №902/496/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Павлюк І. Ю.