Постанова № 46900275, 15.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа № 922/1333/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Плужник В.В., довіреність № 2-66д від 25 грудня 2014 року.

відповідача - Ващенко А.В., довіреність № 83 від 10 листопада 2014 року; Шкуро Л.В., довіреність № 14 від 19 травня 2015 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (вх. № 3124Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2015р.

у справі №922/1333/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування", с. Базилівщина

до відповідача Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати п. 18, п. 21, п. 25 та п. 28 Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі № 1/01-226-14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в рішенні адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі № 1/01-226-14 не вказані докази, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання; не зазначено які фактичні обставини свідчать про наявність у діях суб'єктів господарювання антиконкурентного характеру і який безпосередній негативний вплив таких дій на стан конкуренції на відповідному ринку, а ціни на АЗС публічні (доступні для всіх), а відтак цей ринок добре моніториться (є висококонкурентним) і суб'єкт господарювання може оперативно реагувати на дії свого конкурента щодо зміни ціни. У зв'язку з цим, рівень цін на АЗС, як правило, близький до однакового, незважаючи на різний рівень прибутковості у різних підприємств. Відтак, конкуренти можуть встановлювати однакові ціни навіть за відсутності будь-яких домовленостей між ними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2015р. у справі 922/1333/15 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі 1/01-226-14 в частинах: визнання вчинення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Балаклія Балаклійського району Харківської області з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 18 резолютивної частини Рішення); накладення на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код - 30019775) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в 18 пункті резолютивної частини рішення (п. 21 резолютивної частини Рішення); визнання вчинення Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 3 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 25 резолютивної частини Рішення); накладення на Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код - 30019775) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції " за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції ", зазначене в 25 пункті резолютивної частини рішення (п. 28 резолютивної частини Рішення); стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування" 1218,00 грн. судового збору.

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2015р. у справі №922/1333/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2015р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.07.2015 року.

09.06.2015р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (вх.№9063).

02.07.2015р. на адресу суду від позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу. (вх.№10077).

У судовому засіданні 07.07.2015р. оголошено перерву до 15.07.2015р.

В судовому засіданні 15.07.2015р. представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) 25.12.2014 р. було прийнято рішення №254-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" по справі № 1/01-226-14 (далі - Рішення) (а.с. 8-68, 2-й том), яким визнано (п. 18 резолютивної частини Рішення), що ТОВ "Капітал Х", ТОВ "Фортуна Х" та позивач по справі - ПуАТ "Укргазвидобування", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки або рентабельності, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Балаклія Балаклійського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні (далі - Територіальні межі № 5), які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктом 25 резолютивної частини Рішення визнано, що ПуАТ "Укрнафта", ТОВ "Капітал Х", ПуАТ "Укргазвидобування" (позивач) та ПП "Гарант", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки або рентабельності, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні (далі - Територіальні межі № 7), які призвели до обмеження конкуренції, у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Пунктами 21 та 28 резолютивної частини Рішення на позивача - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" було накладено два штрафи у розмірі 68000 кожний, згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за два порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначені в 18 та 25 пунктах резолютивної частини рішення.

Зазначене вище стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014р. №254-р/к у справі 1/01-226-14 у відповідних частинах, посилаючись на порушення відповідачем антимонопольного законодавства.

29.04.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття, завдяки власним досягненням, переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону, узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

У пункті 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що з урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктами 8.3 (2, 3 та 4 абзац) цієї ж постанови від 26.12.2011 р. передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій); висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно впливають на його поведінку у спірних відносинах; суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, тощо; саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання, на відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Відповідач в своєму відзиві та рішенні зазначає, що паралельна поведінка відповідачів по справі 1/01-226-14 є формою мовчазної згоди, прямі докази якої можуть і не існувати. Тому, до об'єктивної сторони порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не включено необхідність встановлення, чи відбулась така поведінка в результаті погодження, необхідно довести слідуючи обставини: вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару; вплив вказаних дій на конкуренцію, а саме (ймовірні) наслідки недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; аналіз ситуації на ринку товару, який спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Так, відповідач в оскаржуваному рішенні зробив висновок, що підвищення цін позивачем на дизельне пальне відбулось за відсутності на момент підвищення цін об'єктивних на те причин.

Обґрунтовуючи своє рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, зокрема, зазначив про існування об'єктивних причин, які призвели до збільшення позивачем роздрібної ціни на дизпаливо оскільки кожне підвищення відбувалось виключно після зростання цін у конкурентів, рівень яких визначався шляхом проведення моніторингу на інформаційних стендах АЗС конкурентів відповідно до Положення про встановлення роздрібних цін на нафтопродукти затверджених позивачем у 2013 році (надалі - Положення).

Також, місцевим господарським судом зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі позивача на досліджуваному ринку, не зазначено які фактичні обставини свідчать про наявність у діях суб'єктів господарювання антиконкурентного характеру, при цьому відповідачем залишено поза увагою та не досліджено оптовий ринок реалізації дизельного пального у відношенні до позивача.

Проте, з такими доводами господарського суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, та вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

При плануванні ціни підприємства повинні досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному обсязі випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції.

Положення, на яке посилаються як позивач в обґрунтування позовних вимог, так і місцевий господарський суд в обґрунтування рішення, не є нормативним документом загальної дії.

Тому, враховуючи, що у позивача фактично не змінювались протягом серпня 2014 року витрати та собівартість дизельного пального залишалась на одному рівні, застосування Положення з посиланням на зміну цін конкурентами не є об'єктивною причиною для підвищення цін на дизельне пальне позивачем.

Виходячи із змісту поняття конкуренції, визначеного у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підвищення цін суб'єктом господарювання лише з посиланням на ціни конкурентів свідчить про свідоме обмеження конкурентного змагання між суб'єктами господарювання з метою отримати додатковий прибуток з одиниці товару, тобто про обмеження конкуренції.

В рішенні № 254-р/к, завдяки аналізу цінової поведінки відповідачів по справі № 1/01-226-14 в визначених територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 11 серпня 2014 за рахунок збільшення торговельних надбавок чи рентабельності, в тому числі власного прибутку всіма основними (які мають ринкову владу) суб'єктами господарювання, які притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваним рішенням № 254-р/к встановлена та доведена антиконкурентна узгоджена поведінка (схожі дії) суб'єктів господарювання.

Так, відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

В рішенні № 254-р/к за результатами аналізу ринків в визначених територіальних межах зазначено, що при роздрібній реалізації дизельного палива відповідачі застосовують різні методики вибуття запасів: FIFO (first in, first out) або середньозважена. Структура інших витрат також відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності власних АЗС, нафтосховищ та транспорту. Одні суб'єкти господарювання здійснюють реалізацію через власні АЗС, користується власними нафтобазами та нафтосховищами, власним автомобільним транспортом, інші навпаки користуються орендованими АЗС, нафтосховищами та автомобільним транспортом.

Аналізом цінової поведінки відповідачів по вказаній справі встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 11.08.2014р. за рахунок збільшення торговельних надбавок чи рентабельності. При цьому, облікова ціна дизельного пального, яке реалізовувалось до 27.08.2014р., залишалась на одному рівні.

Таким чином, основна стаття формування ціни на дизельне пальне в цей період залишалась не змінною, а об'єктивні причини для підвищення цін відповідачами були відсутні.

Відповідачем під час прийняття рішення № 254-р/к досліджено динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

Аналіз економічної ситуації на ринках роздрібної реалізації дизельного пального в зазначених територіальних межах також свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін зазначеними суб'єктами господарювання на високооктанові моторні бензини у визначений період. Таке підвищення відбулось за рахунок збільшення торговельних надбавок.

Схоже підвищення цін роздрібної реалізації дизельного пального з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин, дає змогу відповідачам по вказаній справі збільшити доходи від реалізації високооктанових моторних бензинів. Досягнення такого результату відповідає економічним інтересам кожного із вищезазначених суб'єктів господарювання, будучи для них фактором збільшення контролю на ринку, а саме над однією із його умов - рівнем ціни товару, з метою отримання додаткової виручки.

А тому, колегія суддів погоджується із твердженням відповідача про те, що для досягнення даного результату дії відповідача взаємно поповнюють один одного, оскільки ведення одноманітної цінової політики при різних внутрішніх умовах господарювання неможливо без дотримання єдиної узгодженої поведінки на ринку.

Паралельна поведінка є формою мовчазної згоди, прямі докази якої можуть і не існувати, оскільки окрім утримання ринкового становище її метою є і уникнення від відповідальності за заборонені картельні змови.

Також, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, в період що розглядається, ціни у всіх відповідачів зросли майже на однакову величину, зокрема: в територіальних межах № 5 ціни відповідачів по справі в період з 12.08.14 до 29.08.2014 збільшувались наступним чином:

- ТОВ «КАПІТАЛ X» вартість дизельного пального підвищено на 1,70 грн./літр (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр) або на 12% (облікова закупівельна ціна не змінювалась та складала - 14,66 грн./літр);

- ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» вартість дизельного пального підвищено на 1,75 грн./літр (з 14,10 грн./літр до 15,85 грн./літр) або на 12% (виробнича собівартість не змінювалась та складала 4,22 грн./літр);

- ТОВ «ФОРТУНА X» вартість дизельного пального підвищено на 1,30 грн./літр (з 14,90 грн./літр до 16,30 грн./літр) або на 9% (облікова закупівельна ціна не змінювалась та складала14,46 грн./літр).

В Територіальних межах № 7 ціни відповідачів по справі в період з 12.08.14 до

29.08.2014 збільшувались наступним чином:

- ТОВ «КАПІТАЛ X» вартість дизельного пального підвищено на 1,70 грн./літр (з14,60грн./літр до 16,30 грн./літр) або на 12% (облікова закупівельна ціна не змінювалась та складала 14,66 грн./літр);

- ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» вартість дизельного пального підвищено на 1,75 грн./літр (з 14,10 грн./літр до 15,85 грн./літр) або на 12% (виробнича собівартість не змінювалась та складала 4,22 грн./літр);

- ПАТ «УКРНАФТА» вартість дизельного пального підвищено на 1,70 грн./літр (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр) або на 12% (облікова закупівельна ціна не змінювалась та складала 14,22 грн./літр);

- ПП «ГАРАНТ» вартість дизельного пального підвищено на 1,70 грн./літр (з 14,80 грн./літр до 15,70 грн./літр) або на 7,5% (облікова закупівельна ціна не змінювалась та складала 14,05 грн./літр).

Враховуючи викладене, колегія суддів також погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що ціни реалізації відповідачів до вчинення порушення відрізнялись пропорційно та аналогічним чином, на ті саме величини, як і після вчинення порушення. Споживачі, які орієнтувались на певну марку дизельного пального, що реалізовувалась певним суб'єктом господарювання до вчинення порушення, могли не розглядати як альтернативний варіант іншу марку дизельного пального, яка могла не влаштовувати споживача за певними характеристиками.

Отже, після вчинення відповідачами по вказаній справі порушення існувала велика ймовірність аналогічної поведінки споживачів під час обрання марки дизельного пального, яка влаштовує їх за певними характеристиками, враховуючи факт пропорційного зростання цін на дизельне пальне всіх відповідачів майже на однакову величину.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов передчасного на невірний висновку про не доведення відповідачем порушення частини 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з боку позивача.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про економічної конкуренції», антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставою для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Матеріали, що містяться у справі, а також викладені вище обставини свідчать про те, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення були в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення для справи, доведені обставини, що мають значення для справи і визнані встановленими, висновки відповідають обставинам справи.

Наведене свідчить про відсутність підстав для визнання рішення недійсним, а отже і про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області винесено за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2015 року у справі №922/1333/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування" (39420, вул. Польова, 6, с. Базилівщина Машівського району Полтавської області, ЄДРПОУ 25976423, р/р 26005160992 в ПАТ "Мегабанк" МФО 351629) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206782003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.07.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.