Постанова № 46900219, 09.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа № 914/996/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 04.06.15р., №14/2-595

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2015р.

у справі № 914/996/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ», м. Новий Розділ Львівської області

про стягнення 13114784,84 грн.

за участю представників сторін:

- від позивача - не з'явились;

- від відповідача - Гелемей Ю.М.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представнику відповідача, що прибув в судове засідання, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2015р. у справі №914/996/15 (суддя Король М.Р.) позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») задоволено частково: з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (надалі ТзОВ «Енергія-Новий Розділ») на користь позивача стягнуто 1681967,7 грн. пені, 750908,17 грн.3% річних , 2530169,88 грн. інфляційних втрат та 35324,16 грн. судового збору.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2840-ТЕ-21 позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 98404081,69 грн., однак, відповідач за поставлений газ розрахувався частково, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6775583,69 грн. З долученого до матеріалів справи витягу оборотів по рахунку 631 за січень 2013 р - грудень 2014 р. вбачається, що станом на момент звернення з позовом та порушення провадження у справі заборгованість в розмірі 6775583,69 грн. відсутня. За неналежне виконання умов договору позивач, в порядку п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3058123,10 грн. пені, 750908,17 грн. - 3% річних та 2530169,88 грн. інфляційних втрат. В свою чергу, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення пені на 60 %, яке судом задоволено частково та зменшено розмір пені на 45 %, що становить 1681967,70 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач покликається на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені не врахував інтересів обох сторін, об'єктивно не оцінив чи є даний випадок винятковим, а також не врахував, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Відтак, зменшення судом розміру пені на 45% від нарахованих сум спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу у в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що додаткові збитки для товариства могли призвести до суттєвого фінансового навантаження на підприємство, що в свою чергу негативно вплинуло б на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору виникло з об'єктивних причин, пов'язаних з тяжким фінансовим ставищем. Крім цього, товариство погасило заборгованість в добровільному порядку, ще до порушення провадження у даній справі.

Позивач участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 108). З врахуванням того, що розгляд апеляційної скарги відкладався та з врахуванням строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 1 ст. 102 ГПК України, судова колегія вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

28.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2840-ТЕ-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на територію України публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Умовами договору, а саме п. 2.1 передбачено, продавець передає покупцю в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року природний газ в обсязі до 80475 тис. м. куб. щомісячно згідно обумовленого графіку.

Відповідно до п. 3.3 договору передача-приймання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач передав відповідачу природний газ згідно підписаних актів приймання-передачі від: 31.01.2013 року за січень на суму 8743963,51 грн., від 28.02.2013 року за лютий на суму 9238089,62 грн., від 31.03.2013 року за березень на суму 9267190,54 грн., від 30.04.2013 року за квітень на суму 7135435,88 грн., від 31.05.2013 року за травень на суму 6194558,46грн., від 30.06.2013 року за червень на суму 7123607,25 грн., від 31.07.2013 року за липень на суму 7160505,76 грн., від 31.08.2013 року за серпень на суму 8378516,04 грн., від 24.01.2014 року за вересень на суму 7298572,67 грн., від 24.01.2014 року за жовтень на суму 7955103,75 грн., від 24.01.2014 року за листопад на суму 8892083,78 грн., від 21.05.2014 року за грудень на суму 10057140,86 грн., та від 29.01.2014 року за грудень на суму 959283,57 грн., всього на суму 98404081,69грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач перерахував позивачу грошові кошти в якості оплати за природний газ в сумі 91628498,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 6775583,69 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/2840-ТЕ-21 позивач нарахував 3058123,10 грн. пені, 750908,17 грн. - 3% річних та 2530169,88грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» отриманого природного газу, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Однак, в ході судового розгляду місцевим господарським судом було встановлено, що станом на момент звернення з даним позовом та порушення провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 6775583,69 грн. відсутня, що підтверджується оборотами рахунку 631 за січень 2013 р - грудень 2014 р. (а.с. 73).

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, оплата основної суми боргу в розмірі 6775583,69 грн. за поставлений природний газ була здійснена відповідачем до порушення провадження у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з рахунку 631 за січень2013 р.- грудень 2014р. огляду на викладене, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що з відповідача підлягають стягненню 750908,17 грн. - 3% річних та 2530169,88 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 покупець зобов'язується (крім суми основної заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання даної умови договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 3058123,10 грн. Однак, в ході судового розгляду даного спору, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 60 % (а.с. 84-86), обґрунтовуючи своє клопотання тим, що відповідач надає послуги не тільки населенню, а й релігійним організаціям, закладам культури та охорони здоров'я, дитячим садкам та іншим бюджетним установам та підприємствам. Додаткові збитки для товариства призведуть до суттєвого фінансового навантаження на підприємство, що в свою чергу негативно вплине на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж, зокрема. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що невиконання зобов'язань з боку відповідача виникло в зв'язку з важким фінансовим становищем, яке підтверджується долученими до матеріалів справи копіями балансу станом на 31.12.2014 р. та звіту про фінансові результати за 2014 р.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3. ст 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що відповідач погасив заборгованість в досудовому порядку, що свідчить про відсутність умислу з боку товариства щодо невиконання умов договору, враховуючи інтереси позивача та відповідача, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру пені на 45%. Відтак, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню в сумі 1681967,7 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2015р. у справі № 914/996/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 16.07.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.