Постанова № 46900160, 14.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 927/266/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Приходько А.О. - дов. №13-11-16797 від 26.06.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк

«Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування

вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію

в ПАТ «КБ «Надра»

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.04.2015 р. (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі №927/266/15

за позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності (далі - Дирекція Фонду)

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк

«Надра» в особі відділення №12 філії ПАТ «КБ «Надра»

(далі - ПАТ «КБ «Надра»)

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі №927/266/15 позов задоволено повністю, зобов'язано ПАТ «КБ «Надра» виконати платіжні доручення Новгород-Сіверської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про перерахування коштів: від 29.01.2015 р. №20 на суму 3 510,05 грн.; від 30.01.2015 р. №26 на суму 224,05 грн.; від 02.02.2015 р. №31 на суму 1,50 грн.; від 02.02.2015 р. №34 на суму 2,60 грн.; від 02.02.2015 р. №32 на суму 14,61 грн.; від 02.02.2015 р. №33 на суму 34,70 грн.; від 02.02.2015 р. №30 на суму 81,29 грн.; від 03.02.2015 р. №35 на суму 455,13 грн.; від 03.02.2015 р. №36 на суму 13 987,33 грн.; від 03.02.2015 р. №83 на суму 1 048,80 грн.; від 02.02.2015 р. №181496651 на суму 61,72 грн.; від 03.02.2015 р. №181574402 на суму 371,56 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, судом першої інстанції не застосовано положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом щодо спірних правовідносин, що призвело до помилкових висновків суду про задоволення позову. За твердженнями скаржника, висновок місцевого суду про те, що уклавши договір банківського рахунку позивач виступає як клієнт банку, тому отримавши доручення клієнта банк зобов'язаний здійснити дії, спрямовані на переказ грошових коштів з рахунку на рахунок позивача, є протиправним, оскільки суперечить висновкам Верховного Суду України тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №927/266/15 за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 р. через перебування судді Алданової С.О. у відпустці, а судді Коршун Н.М. на лікарняному, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 23.06.2015 року.

17.06.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити скаргу без задоволення, оскаржене рішення без змін, одночасно просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р. враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, вихід судді Алданової С.О. з відпустки, а судді Коршун Н.М. з лікарняного, змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р., з огляду на неявку в судове засідання представників сторін розгляд справи №927/266/15 відкладено на 14.07.2015 року.

В судове засідання 14.07.2015 р. з'явився представник відповідача (апелянта), представник позивача повторно не з'явився. Представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував, доводи скарги підтримав, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено про розгляд справи за відсутності його представника, неявка цього представника не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності згаданого представника за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, Дирекція Фонду звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення Новгород-Сіверської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про перерахування коштів: від 29.01.2015 р. №20 на суму 3 510,05 грн.; від 30.01.2015 р. №26 на суму 224,05 грн.; від 02.02.2015 р. №31 на суму 1,50 грн.; від 02.02.2015 р. №34 на суму 2,60 грн.; від 02.02.2015 р. №32 на суму 14,61 грн.; від 02.02.2015 р. №33 на суму 34,70 грн.; від 02.02.2015 р. №30 на суму 81,29 грн.; від 03.02.2015 р. №35 на суму 455,13 грн.; від 03.02.2015 р. №36 на суму 13 987,33 грн.; від 03.02.2015 р. №83 на суму 1 048,80 грн.; від 02.02.2015 р. №181496651 на суму 61,72 грн.; від 03.02.2015 р. №181574402 на суму 371,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладений між сторонами договір банківського рахунку №12/2011/12420/2560 від 26.10.2011 р. (далі - Договір), за умовами якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів за умовами Договору та законодавства України, зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком. За твердженнями позивача, у період з 29.01.2015 р. по 03.02.2015 р. останнім було надано відповідачу для виконання платіжні доручення на загальну суму 19 793,34 грн., проте відповідачем всупереч умов Договору ці платіжні доручення залишено без виконання, в зв'язку з чим позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати платіжні доручення в судовому порядку тощо.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.03.2015 р. справу №927/266/15 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з тих підстав, що з 06.02.2015 р. на виконання постанови Правління Національного банку України в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію, а відтак згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимога позивача не може бути задоволена тощо.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі письмові докази дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про задоволення позову.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд, зокрема, посилався на те, що платіжні доручення були передані відповідачу на виконання ще до введення тимчасової адміністрації, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження (під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку) не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 згаданого Закону), відтак дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі тощо.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як встановлено матеріалами справи, 26.10.2011 р. між Новгород-Сіверською міжрайонною виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та ПАТ «КБ «Надра» (банк) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні (для господарської діяльності, транзитний накопичувальний рахунок та рахунок зворотного фінансування) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перераховування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Положеннями п.п. 2.1.1, 2.2.1, 2.3.3 Договору встановлено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за розрахунково-касове обслуговування на момент подання розрахункових документів до банку, банк зобов'язаний здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

На підставі п. 8.1 Договору його укладено на невизначений строк з набуттям чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.01.2015 р. по 03.02.2015 р. клієнтом було надано банку на виконання платіжні доручення на загальну суму 19 793,34 грн., а саме: від 29.01.2015 р. №20 на суму 3 510,05 грн.; від 30.01.2015 р. №26 на суму 224,05 грн.; від 02.02.2015 р. №31 на суму 1,50 грн.; від 02.02.2015 р. №34 на суму 2,60 грн.; від 02.02.2015 р. №32 на суму 14,61 грн.; від 02.02.2015 р. №33 на суму 34,70 грн.; від 02.02.2015 р. №30 на суму 81,29 грн.; від 03.02.2015 р. №35 на суму 455,13 грн.; від 03.02.2015 р. №36 на суму 13 987,33 грн.; від 03.02.2015 р. №83 на суму 1 048,80 грн.; від 02.02.2015 р. №181496651 на суму 61,72 грн.; від 03.02.2015 р. №181574402 на суму 371,56 грн. Ці платіжні доручення не були виконані відповідачем.

На підставі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон). Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ст. 1 Закону).

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що: вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; недоступність вкладів - неможливість отримання вкладником під час виведення неплатоспроможного банку з ринку вкладу, включаючи відсотки за ним, протягом семи робочих днів з дня закінчення строку дії договору (або з дня запровадження тимчасової адміністрації, якщо договір закінчився до цієї дати) або з дня вимоги (за вкладами на вимогу, за поточними чи картковими рахунками), здійсненої протягом дії тимчасової адміністрації; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність»; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Приписами ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

На підставі ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Разом з тим, вкладником в розумінні Закону є лише фізична особа, відтак оскільки відповідач є юридичною особою, встановлені ч. 6 ст. 36 цього Закону приписи не можуть бути застосованими в правовідносинах між сторонами по справі.

Крім цього, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації в банку, а згідно його перехідних положень законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, для правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі пріоритетними є норми цього Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2014 р. у справі №910/9232/14 ( постанова від 25.03.2015 р.)., де зазначено, що вимога особи про перерахування коштів, що знаходяться на її рахунку в банківській установі, в якій запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється виключно в рамках процедури ліквідації банку.

В зв'язку з цим, апеляційний господарський суд вважає, що позивач, всупереч вимогам ч. 5 ст. 36 Закону вимагає виконати платіжні доручення під час здійснення тимчасової адміністрації в банку в той час, як задоволення його вимог як кредитора може бути здійснено виключно в процедурі ліквідації банку на підставі ст. 52 Закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, вважає рішення незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі №927/266/15 скасувати та прийняти нове рішення:

В задоволенні позову виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення №12 філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання виконати платіжні доручення відмовити.

Стягнути з виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (14014, Чернгівська обл., м. Чернігів, вул. Музикальна, 1-А; код ЄДРПОУ 20025456) в доход Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп., та за подання апеляційної скарги в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №927/266/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун