Постанова № 46900146, 16.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа№ 925/228/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 14.04.2015 року Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгі'ря» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2015 року

по справі № 925/228/15 ( суддя- Боровик С.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-

зернова корпорація України»

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я»

про стягнення 1 664 219,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Йосипишин Р.В., довіреність №432 від 02.06.2015 року

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» про стягнення 1 664 219,65 грн., що становить 725145,40 грн. заборгованості з повернення попередньої оплати, 210000,00 грн. пені, 225000,00 грн. штрафу та 200611,45 грн. річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю від 28.04.2014 року № 48-К ним перераховано відповідачу аванс в розмірі вартості зерна кукурудзи в сумі 1750000,00 грн., однак відповідачем зобов'язання з поставки виконано частково, поставлено 509,77 тн. на суму 1 024 854,60 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача 725145,40 грн. попередньої оплати, нарахувавши проценти, пеню та штраф згідно умов договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2015 року у справі № 925/228/15 позов задоволено частково. Стягнуто з виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - 725 145,40 грн. заборгованості з повернення попередньої оплати, 213500 грн. пені, 262 500 грн. - 30% штрафу, 200 574,25 грн. - 24% річних, та 33 284,40 грн. в повернення витрат зі сплати судового збору

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Виробничий сільськогосподарський кооператив «Міжгір'я», 14.04.2015 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2015 року в частині стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» на користь Приватного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 725 125, 40 грн. основної заборгованості, 213 500, 00 грн. пені, 262 500, 00 грн. - 30% штрафу, відмовити в стягненні 24 % річних в сумі 200574, 52грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 925/228/15 апеляційну скаргу б/н від 14.04.2015року Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Буравльов С.І., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 18.05.2015 року.

12.06.2015 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Авдеєв П.В., судді - Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року у справі № 925/228/15 апеляційну скаргу б/н від 14.04.2015 року Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.07.2015 року.

14.07.2015 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г. А., судді - Мальченко А. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року у справі № 925/228/15 апеляційну скаргу б/н від 14.04.2015 року Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» прийнято до провадження у даному складі суду, розгляд справи призначено на 16.07.2015 року.

16.07.2015 року за розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду склад колегії змінено, у зв'язку з відпусткою судді Сухового В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року апеляційну скаргу б/н від 14.04.2015 року Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгір'я» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г. А., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

В судовому засіданні 16.07.2015 року представник позивача підтримав вимоги позову, заперечив доводи апеляційної скарги, однак погодився з доводами апелянта про те, що суд неправильно застосував ст. 625 ЦК України, в той час, як за вимогами ст. 693 ЦК України у позивача виникає право на нарахування річних в порядку ст. 536 ЦК України.

Апелянт не скористався правом участі в судовому засіданні 16.07.2015 року , хоча про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про призначення розгляду скарги на 16.07.2015 року отримано представником власноручно (а.с.138, зворотня сторона).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

28 квітня 2014 року між сторонами у справі укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №48-К, за умовами пункту 1.1 якого відповідач (постачальник за договором) у визначений договором строк (термін) зобов'язався поставити позивачу (покупцю за договором) зерно кукурудзи 3 класу (українського походження) в кількості - 1 750 тн., а покупець зобов'язався прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Договором сторони визначили (п. 1.2 договору) термін поставки товару: до 01 листопада 2014 року включно, який продовжено Додатковою угодою №1 від 29.10.2014 року до 30 листопада 2014 року.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунок за товар здійснюється покупецем шляхом попередньої оплати вартості товару із розрахунку ціни 1000,00 грн. за одиницю виміру товару в розмірі 1750000,00 грн. (пункт 3.1.1 Договору) протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності договором.

Умовами договору передбачено обов'язок постачальника укласти договір страхування майбутнього врожаю. Пунктом 4.1.1. договору поставки постачальник доручає покупцю сплатити з суми, яку покупець сплачує постачальнику, страховий платіж за договором страхування .

Згідно з пунктом 4.2 договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена пунктом 3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар (у кількості, яка не може бути більшою, ніж це визначено пунктом 1.1. договору), здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у пунктах 2.3, 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі пункту 3.2. договору.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

28.04.2014 року Виробничий сільськогосподарський кооператив «Міжгір'я» уклав з Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 3298668, за умовами якого застраховано майбутній врожай кукурудзи на площі 480 га на полях с. Плескачівка, у Смілянському районі Черкаської області від страхових випадків та ризиків передбачених у п.3 договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач, платіжним дорученням №127 від 30.05.2014 року перерахував ПАТ СК «АСКА» 61 488 грн., що за умовами п.6.3 Договору страхування становить суму страхового платежу, обов'язкового до сплати протягом 20 днів з моменту укладення даного договору.

Платіжним дорученням №126 від 30.05.2014 року позивач перерахував на рахунок постачальника (відповідач у справі) 1 688 512 грн попередньої оплати вартості зерна в порядку умов договору поставки. Відтак, позивач виконав умови договору щодо попередньої оплати майбутнього врожаю повністю.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.2. Додаткової угоди сторонами встановлено термін поставки товару до 30 листопада 2014 року включно.

Проте відповідач своє зобов'язання по поставці товару виконав частково, передав товар в кількості 509,77 тон на суму 1 024 854,60 грн.

26.01.2015 року позивач надіслав на адресу відповідача лист (а.с.48-49) з вимогою повернути попередню оплату та сплатити штрафні санкції за невиконання договірних зобов'язань в порядку та на умовах договору поставки, однак останнім вимога була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду.

З представленого в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що виконати зобов'язання з поставки зерна кукурудзи не представилося можливим у зв'язку з тим, що в серпні -липні 2014 року спостерігалася несприятлива погода, що призвело до загибелі посівів (спека,недостатньо опадів). Крім того на 19 га виникла пожежа, що призвело до знищення врожаю на 100 відсотків. Наведене призвело до виконання договору поставки частково в кількості 509,77 тн на суму 1 024 854,60 грн. Відповідач визнав позовні вимоги про повернення решта суми попередньої плати в розмірі 725145,40 грн.

За правилами пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав, не поставив 1 240,23 тн товару, суму передоплати - 725 145,40 грн. не повернув, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача 725 145,40 грн. передоплати за поставлений товар, тому правомірно задовольнив позов в цій частині позовних вимог повністю.

Згідно частини 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня , коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

В силу вимог ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами п. 5.4 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 48-К від 28.04.2014 року сторони передбачили у разі неможливості виконання поставки зерна частково або повністю обов'язок постачальника повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника, в тому числі кошти перераховані згідно умов п.п. 4.1.1. договору (як страховий платіж) та проценти у розмірі 24 % річних за період від дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення.

Враховуючи вищезазначені приписи норм ЦК України, умови укладеного між сторонами договору, норми ст.ст. 251-255 ЦК України, які регламентують порядок обчислення строків, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення 200574,25 грн. річних за період з 30.05.2014 року по 30.01.2015 року.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що місцевий господарський суд задовольняючи позов у даній частині помилково застосував ст. 625 ЦК України, в той час як ст. 693 ЦК України містить відсилочну норму безпосередньо до ст. 536 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення пені, місцевий господарський суд правомірно застосував норми ст. 199 ГК України та ст. ст. 548, 549 ЦК України та стягнув з відповідача пеню в розмірі 0,2% від суми, що визначена в пункті 3.1.1 цього договору (1750000,00), за кожен день прострочення зобов'язання, в сумі 213500,00 грн., за період з 01.12.2014 року (наступний день останнього дня поставки) до 30.01.2015 року, що відповідає умовам п. 6,3 договору поставки.

У відповідності до умов п.6.3 договору поставки постачальник зобов'язався сплатити покупцю за прострочення зобов'язання поставки товару понад 15 днів, окрім пені, штраф в розмірі 30% від суми, що зазначена в п. 3.1.1 договору (1750000,00). Посилаючись на дану умову договору позивач просив стягнути на його користь 525 000 грн. штрафу.

Колегія суддів Київського апеляційного суду вважає правомірним нарахування позивачем неустойки у вигляді штрафу в сумі 525 000 грн., однак враховуючи ступінь виконання зобов'язання відповідачем, його майновий стан, визнання відповідачем порушення зобов'язання з поставки, визнання ним позову, страхові події які спричинили невиконання ним зобов'язань за договором, а також те, що нараховані санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про можливість та необхідність застосування ст. 233 ГК України, пункту 3 статті 83 ГПК України, які надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи наведене судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру неустойки у вигляді штрафу на 50 % та стягнення на користь позивача штраф в сумі 262 500 грн.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2015 року у справі 925/228/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Міжгі'ря» на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2015 року у справі №925/228/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2015 року у справі №925/228/15 залишити без змін.

3. Справу №925/228/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко