Постанова № 46900128, 14.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/9815/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Мельник М.М. - за дов.

від відповідача: Титикало Р.С. - за дов.

від третьої особи-1: Попович О.М. - за дов.

від третьої особи-2: Баранов М.С. - за дов.

від третьої особи-3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014

у справі № 910/9815/14

за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест»

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

2) Київська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікол»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація «Благодійний фонд «Назарянин» (далі, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.07.2014) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» (далі, відповідач) про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні Благодійною організацією «Благодійний фонд «Назарянин» орендованою земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» усіх частин (елементів) огорожі та капітальних споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), які самовільно збудовані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» на земельній ділянці за кадастровим номером 8 000 000 000:91:132:0019, площею 986 кв.м., по вул. Студентській, 3 в Шевченківському районі м. Києва, які орендує Благодійна організація «Благодійний фонд «Назарянин» на підставі договору на право тимчасового користування землею від 02.09.1999.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, здійснюючи будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці 91:132:036 по вул. Артема, 84-А в м. Києві, в порушення діючого законодавства, звів капітальні споруди (венткамера та вхідна група підземного паркінгу) та паркан на суміжній земельній ділянці позивача 91:132:019 по вул. Студентська, 3 в м. Києві, яка не була відведена для цієї мети, а тому спірні об'єкти є такими, що збудовані самочинно і, відповідно, підлягають знесенню відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 до участі у справі залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, правонаступником якої є Державна архітектурно-будівельна інспекція України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі, третя особа-1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 до участі у справі залучено Київську міську раду у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі, третя особа-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікол» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі, третя особа-3).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 910/9815/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протиправного знаходження на території земельної ділянки позивача капітальних споруд та паркану, зведених відповідачем, а отже, не доведено наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Благодійна організація «Благодійний фонд «Назарянин» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 910/9815/14 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що частина спірного об'єкту будується відповідачем на земельній ділянці позивача, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку. Таке будівництво порушує права позивача, як належного землекористувача, у зв'язку з чим венткамери та вхідна група паркінгу підлягають знесенню відповідачем.

Суд першої інстанції, на думку позивача, не взяв до уваги, що відповідач не є а ні власником, а ні користувачем спірної земельної ділянки. Посилання суду на Інвестиційний контракт № 1 від 01.07.2009 є безпідставними, оскільки відповідач не надав суду оригінал такого договору, а тому останній не є належним доказом у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 910/9815/14 апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин» задоволено повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 910/9815/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 910/9815/14 мотивована тим, що спірні об'єкти збудовані на земельній ділянці позивача, яка не була відведена для цієї мети, а відтак, є самочинно збудованими,а тому підлягають знесенню відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 910/9815/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив, що апеляційний господарський суд не дослідив істотні обставини справи щодо протиправності поведінки відповідача, тобто вчинення останнім таких дій, котрі б об'єктивно порушували права позивача і були протиправними. Суд апеляційної інстанції не перевірив у повному обсязі доводи відповідача про те, що забудова земельної ділянки здійснювалася за згодою позивача; що 01.07.2009 між позивачем і відповідачем був укладений Інвестиційний контракт № 1, за умовами якого позивач передав відповідачу в якості інвестиції право використати частину земельної ділянки для будівництва на ній паркінгу згідно з проектною документацією, та отримати натомість парко місце у власність і можливість користування вільними гостьовими парко місцями; що відповідачем було розроблено та погоджено проектну документацію, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт (проект будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування на вул. Артема, 84-а, у м. Києві, проект коригування, дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.12.12 № КВ 11412244435 тощо); що лист погодження до ордеру №10102615 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу з встановленням тимчасової огорожі, містить, зокрема, відмітку про надання відповідного погодження з боку Благодійного Фонду «Назарянин», а отже, спірне будівництво (на думку відповідача) не є самочинним і протиправним. Також, не були досліджені у повному обсязі і доводи позивача, які наводились при розгляді спору.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ на підставі розпорядження керівника апарату № 09-52/784/15 від 13.05.2015, у зв'язку з поверненням з Вищого господарського суду України справи, в якій постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.) скасовано постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2015 з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, справу № 910/9815/14 передано головуючому судді Корсаковій Г.В., суддям: Власову Ю.Л., Хрипуну О.О.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015 (головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л. та Станік С.Р.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.06.2015.

03.06.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що третьою особою-1 не доведено існування такої ознаки самовільного будівництва, як будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або істотними порушеннями будівельних норм і правил.

08.06.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких наголосив на тому, що суд першої інстанції повинен був встановити факт відведення частини спірної земельної ділянки відповідачу для будівництва у встановленому порядку, тобто, перевірити, чи здійснив відповідач всю процедуру відведення частини земельної ділянки, в тому числі наявність меж такої частини земельної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи-3 розгляд справи відкладено на 23.06.2015.

17.06.2015 та 22.06.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких зазначив, що будівництво спірного об'єкту на даний момент не завершено, об'єкт будівництва в експлуатацію не зданий; умови Інвестиційного договору № 1 від 01.07.2009, наданого відповідачем, відрізняються від умов Інвестиційного договору, наданого позивачем.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В., на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 № 09-52/872/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи призначено на 14.07.2015.

Представник третьої особи-3 у судове засідання, призначене на 14.07.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи-3 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи-3.

Представники позивача та третіх осіб -1, -2 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені позивачем у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених позивачем у апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Київської міської ради від 04.03.1999 № 153/254 між Благодійною організацією «Благодійний Фонд Назарянин» та Київською міською радою 02.09.1999 укладено Договір на право тимчасового користування землею, за умовами якого позивачу надано в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 986 кв.м строком на 24 роки для обслуговування жилого будинку і господарських будівель по вул. Студентська, 3 у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується технічною документацією на земельну ділянку - планом тимчасового землекористування № 91132019.

Вказаний договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.09.1999 за № 91-6-00056.

Земельній ділянці позивача присвоєно кадастровий номер 8 000 000 000:91:132:0019.

Як вбачається із Витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 20.01.2014 земельна ділянка позивача (код ділянки 91:132:019) межує з земельною ділянкою, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» (код ділянки 91:132:036), розташованою за адресою м. Київ, вул. Артема, 84-А.

Позивач зазначає, що відповідач, здійснюючи будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці 91:132:036 по вул. Артема, 84-А в м. Києві, в порушення діючого законодавства, звів капітальні споруди (венткамера та вхідна група підземного паркінгу) та паркан на суміжній земельній ділянці позивача 91:132:019 по вул. Студентська, 3 в м. Києві.

Як слідує із позовної заяви, позивач звертався до компетентних органів з приводу порушення його прав відповідачем, як-то: Державної інспекції сільського господарства в м. Києві та спеціалізованої організації, що має відповідні повноваження у сфері проведення робіт із землеустрою - ТОВ «Геометікс-плюс».

У якості підтвердження факту протиправного знаходження на території земельної ділянки позивача капітальних споруд та паркану, зведених відповідачем, позивач у позовній заяві посилається на акт від 28.01.2014, складений Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві за наслідками перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким відмічено порушення норм законодавства з боку підрядної організації ТОВ «Мікол» та замовником будівництва ТОВ «ТОВ Будінвест», а саме встановлено, що об'єкт будівництва частково побудовано на земельної ділянці, що не була відведена для цієї мети, а саме венткамера та вхідна група.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до приписів статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або користування належним йому майном.

За твердженнями позивача, він має право на усунення перешкод у користуванні належної йому на праві тимчасового користування земельної ділянки шляхом знесення (демонтажу) паркану та капітальних споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), оскільки зведення зазначених споруд відповідачем відбулось без дозволів на виконання будівельних робіт за протиправним використанням частини земельної ділянки, що належить на праві тимчасового користування позивачу і яка не була відведена для мети будівництва.

Зазначені твердження позивача не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, можна виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва.

- створення об'єктів з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.

Згідно частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як уже зазначалося вище, право позивача щодо тимчасового користування земельною ділянкою площею 986 кв.м. по вул. Студентська, 3 у Шевченківському районі м. Києва посвідчується Договором на право тимчасового користування землею від 02.09.1999.

Відповідно до пункту 3.2. зазначеного договору, позивачу надано право зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Таким чином, у позивача відповідно до Договору на право тимчасового користування землею від 02.09.1999 було право проводити будівельні роботи на земельній ділянці відповідно до проектної документації та за наявності відповідного дозволу.

Згідно статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що інвестицією можуть бути право користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Отже, з урахуванням положень статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та пункту 3.2. Договору на право тимчасового користування землею від 02.09.1999, позивач мав право передати відповідачу право на будівництво на вказаній земельній ділянці шляхом укладення інвестиційного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 01.07.2009 укладено Інвестиційний контракт № 1 із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 30.10.2009 (далі, Інвестиційний контракт), за умовами пунктів 1.1. та 2.1.11 якого Благодійна організація «Благодійний Фонд «Назарянин» передав ТОВ «ТОВ Будінвест» в якості інвестиції право використати частину земельної ділянки для будівництва на ній паркінгу згідно проектної документації, а позивач отримає одне паркомісце у власність, а також можливість користуватись гостьовими паркомісцями у випадку, якщо вони є вільними. Будівництво інших об'єктів на даній земельній ділянці забороняється.

Представник позивача заперечував укладення вказаного Інвестиційного контракту у редакції, наданій відповідачем (том 1, а.с. 148-153), зазначаючи про наявність у справі лише його копії та відсутності оригіналу контракту.

Вказані заперечення скаржника не приймаються судом до уваги, оскільки факт укладання сторонами Інвестиційного контракту зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою від 30.10.2009, з визначенням обов'язку позивача забезпечити надання відповідачу на весь період здійснення будівництва права користування земельною ділянкою площею 304 кв.м., розташованої на плані тимчасового земельного користування під № 8 000 000 000:91:132:019 в межах міських земель, не наданих у власність чи користування, під літерою В, розташованою по вул. Студентська, 3 в Шевченківському районі м. Києва, підтверджується наданими до матеріалів справи витягом з пояснювальної записки до проекту будівництва (розділ Генеральний план та благоустрій території), витягом із Архітектурно-планувального рішення проекту будівництва, витягом з технічної частини проекту будівництва, витягом з розділу опалення та вентиляція проекту будівництва, попереднім договором про наміри, укладеним між сторонами 23.05.2009, та листами Благодійної організації «Благодійний Фонд «Назарянин», направленими на адресу ТОВ «ТОВ Будінвест» стосовно обов'язковості виконання останнім зобов'язань, взятих на себе за договором від 23.05.2009 та Інвестиційним контрактом № 1 від 01.07.2009.

Крім того, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду (стор. 2 рішення суду), «на вимогу суду представником позивача надано до суду оригінал Інвестиційного контракту № 1 від 01.07.2009…».

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Інвестиційний контракт № 1 від 01.07.2009, наданий суду відповідачем, недійсним не визнавався та є чинним на даний час, а тому приймається судом до уваги в якості належного та допустимого доказу по справі.

Таким чином, відповідач здійснював будівництво вентиляційних камер та вхідної групи до паркінгу на частині земельної ділянки, яка належить позивачу на праві тимчасового довгострокового користування, на підставі Інвестиційного контракту, укладеного з позивачем.

Також, колегія суддів наголошує на наступному.

Відповідно до частини 1-2 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видала ТОВ «ТОВ Будінвест» дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.12.2012 № КВ 11412244435 «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщенням загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування на вул. Артема, 84-а у Шевченківському районі м. Києва» (том 1, а.с. 108).

Зазначений дозвіл у передбаченому законом порядку не анульований, а відтак, є чинним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Так, із дозволу на виконання будівельних робіт від 21.12.2012 № КВ 11412244435 вбачається, що його видано на підставі проектної документації (Проекту), затвердженої наказом ТОВ «ТОВ Будінвест» від 17.11.2012 № 50 та результатів експертизи проекту будівництва.

В пояснювальній записці до Проекту в розділі 2.2. «Генеральний план» (том 1, а.с. 206) зазначено: «Паркінг, своєю конфігурацією і площею близький до габаритів ділянки. Для розміщення додаткових машиномісць використовується частина підземного паркінгу, яка розміщена на ділянці БФ «Назарянин» (згідно Інвестиційного контракту №1 між ТОВ «ТОВ Будінвест» та БФ «Назарянин» щодо передачі права користування земельною ділянкою та об'єктом нерухомості від 01.07.2009)».

ТОВ «Мікол» також було розроблено проект (коригування) «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщенням загально будинкового сервісу та торгівельної сфери обслуговування на вул. Артема, буд. 84-а, у Шевченківському районі міста Києва».

Вказаний Проект будівництва (коригування) пройшов комплексну державну експертизу та отримав позитивний висновок Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза».

Отже, у Проекті будівництва (коригування), який пройшов комплексну державну експертизу та отримав позитивний висновок, було передбачено будівництво спірних об'єктів згідно Інвестиційного контракту.

Крім того, факт відсутності такої ознаки самовільного будівництва (за вимогами статті 376 Цивільного кодексу України), як будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/19802/14 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ТОВ «ТОВ Будінвест», третя особа Благодійна організація «Благодійний фонд «Назарянин», про зобов'язання здійснити перебудову шляхом знесення венткамери та вхідної групи підземного паркінгу, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 у справі № 910/19802/14, що відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як підтверджується матеріалами справи, вже на час розроблення проектної документації (а саме станом на 2009-2010 роки), позивачу було відомо про здійснення будівництва вентиляційної камери та вхідної групи на частині земельної ділянки, яка передана Благодійному Фонду «Назарянин» у тимчасове користування, проте позивач не надав суду жодного доказу щодо вчинення ним дій на запобігання порушення його прав з боку відповідача.

Натомість, матеріали справи містять лист погодження до ордеру № 10102615 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу з встановленням тимчасової огорожі, який зокрема містить відмітку про надання відповідного погодження з боку Благодійного Фонду «Назарянин» (том 1, а.с. 204).

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність згоди БФ «Назарянин» на забудову спірної земельної ділянки, відповідного дозволу та затвердженого проекту будівництва, колегія суддів приходить до висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, тобто вчинення останнім таких дій, котрі б об'єктивно порушували права позивача і були протиправними.

Відсутність протиправної поведінки відповідача виключає можливість задоволення негаторного позову, на що звернув увагу Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.04.2015 у справі № 910/9815/14.

Посилання позивача на акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного третьою особою-1 28.01.2014, як на належний доказ неправомірного здійснення відповідачем будівництва вентиляційної камери та вхідної групи до підземного паркінгу на частині земельної ділянки, що передана у тимчасове користування позивача, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, на підставі зазначеного акту винесена постанова від 06.02.2014 про притягнення відповідача до відповідальності.

Зазначена постанова визнана протиправною та скасована постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 826/3248/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у справі № К/800/38022/14.

При розгляді вказаної справи суди також дійшли висновку про недоведеність того, що спірні об'єкти будівництва, а саме венткамера та вхідна група підземного паркінгу не були відображені в проектній документації, а також того, що земельна ділянка, на якій здійснено будівництво цих об'єктів, не відведена для цієї мети.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення в адміністративній справі № 826/3248/14 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі - № 910/9815/14, не можуть йому суперечити.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, всебічно та повно проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та надані сторонами пояснення, дійшла висновку, що позивачем, як особою, на яку покладено обов'язок доказування у господарському процесі, не доведено належними та допустимими наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на його необґрунтованість та відсутність порушень прав та охоронюваних інтересів позивача з боку відповідача, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Благодійної організації «Благодійний фонд «Назарянин» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 910/9815/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі № 910/9815/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9815/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко