Постанова № 46900093, 14.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 № 13/5026/1911/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів: Сітайло Л.Г.

ОСОБА_1

при секретарі: Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №5493 від 12.09.2011 р.)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 04.04.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 29.09.2011 р.

у справі № 13/5026/1911/2011 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення з відповідача на користь позивача 28480,01 грн. основного боргу, 5336,05 грн. інфляційних втрат, 1557,46 грн. 3% річних та 16946,94 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.09.2011 р. у справі №13/5026/1911/2011 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27200,01 грн. основного боргу, 5118,45 грн. інфляційних втрат, 1445,30 грн. 3% річних, 337,64 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення змінити в частині відмови в задоволенні вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в оскаржуваній частині рішення, в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови, винесене з порушенням норм матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та припинити провадження по справі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято без достатнього дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення у справі, до уваги брались лише доводи однієї сторони і як наслідок рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушено вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України. Тому вважає, що винесене рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.

У судовому засіданні 14.11.2011 р. представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення прокуратурою Маньківського району Черкаської області по заяві ТОВ «Дзензелівське» про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за намагання ним шахрайським шляхом незаконно заволодіти грошовими коштами.

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, ухвалила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставним, а також у звязку з тим, що представником відповідача не доведено неможливість розгляду даної справи або неможливість обєктивного прийняття рішення до прийняття рішення прокуратурою Маньківського району Черкаської області по заяві ТОВ «Дзензелівське» про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за намагання ним шахрайським шляхом незаконно заволодіти грошовими коштами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

17.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №01, згідно умов якого позивач зобовязався виконати зернозбиральні роботи з комплектом навісного устаткування і своїм персоналом комбайнерів відповідно до технічних можливостей техніки згідно діючих норм і стандартів.

Виконання позивачем вказаних робіт підтверджується актами приймання-передачі робіт по договору на виконання сільськогосподарських робіт за вересень та жовтень 2009р. на суму 190400 грн. та 44950 грн. відповідно. У вказаних актах з боку відовідача відсутні будь-які претензії та не зазначено недоліків у роботі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, за виконані роботи, відповідач розрахувався частково, що підтверджується банківськими виписками від 17 серпня 2009р. на суму 120000,00 грн., від 26 серпня 2009р. на суму 70400,00 грн. та від 04 грудня 2009р. на суму 16469,99 грн.

Згідно п. 4.1.2 договору №1, оплата здійснюється до 10 днів після завершення робіт і повинна бути завершена в день підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 4.4 договору №1 передбачено, що взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем вважаються завершеними з моменту повного перерахування належних до розрахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача. Остаточний термін розрахунків відповідача з позивачем не більше 3 днів з дати завершення позивачем робіт у відповідача.

Таким чином, за розрахунком позивача, на момент звернення з даним позовом до суду першої інстанції борг відповідача складав 28480,01 грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач стверджує, що останнім було проведено належний розрахунок з позивачем по виставлених ним рахунках та допущену помилку керівника відповідача в зазначених площах обробітку в бік завищення. Вказує на звітні статистичні дані господарства і неможливість обробити більшу площу, чим є у господарстві. Також, відповідач вказує на завищення вартості робіт при обробці озимого ріпаку. Договором обумовлена вартість робіт в 320 грн./га, а в акті зазначено 340 грн./га, хоча додаткових угод не складалось.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору №1 передбачено, що відповідач оплачує роботи позивача з розрахунку 320,00 грн. за кожен зібраний гектар.

Як вбачається з матріалів справи, така істотна умова договору, як ціна, за двосторонньою згодою сторін не змінювалась. Тобто, ціна за кожен зібраний гектар визначена умовами договору у розмірі 320,00 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в акті прийомки-передачі виконаних сільськогосподарських робіт від 06.08.2009 року позивачем було завищено вартість робіт на 1280,00 грн. та вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 28480,01 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 27200,01 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1557,46 грн. 3% річних та 5336,05 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума основного боргу, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат, становить 27200,01 грн. Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1557,46 грн. 3% річних та 5336,05 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 1445,30 грн. 3% річних та 5118,45 грн. інфляційних втрат.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 1, позивачем заявлено вимогу про стягнення 16946,94 грн. пені.

В судовому засіданні, представником позивача заявлено, що розмір пені повинен бути розрахований за вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 5.4 договору №1 встановлено, що при розрахунках за усі види робіт, виконаних позивачем, за несвоєчасність чи відмовлення від підписання акта виконаних робіт, несвоєчасність фінансових розрахунків, відповідач несе відповідальність у нарахуванні пені у розмірі 0,3% від кількості заробленого позивачем.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 3 ОСОБА_5 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього ОСОБА_5, обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплаується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розраховано суму пені за умовами договору, за ставкою 0,30% від кількості заробленого позивачем. Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок, враховуючи вимоги позивача щодо нарахування суми пені згідно вимог чинного законодавства України, а не за умовами договору, приходить до висновку про те, що сума пені розрахована за умовами договору №1 перевищує розмір пені за розрахунком, згідно вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені та, здійснивши розрахунок, виконаний за допомогою інформаційно-аналітичної системи «Ліга: ОСОБА_5», приходить до висновку про те, що сума пені, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 1 від 17.07.2009 р. становить 2780,36 грн. та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на обґрунтованість окремих доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2011 р. у справі №13/5026/1911/2011 підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.09.2011 р. у справі №13/5026/1911/2011 скасувати частково.

В позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (20141 Черкаська область, Маньківський район, с. Дзензелівка, вул. Центральна, б. 5, р/р 260049281 у ЧОДАТ «Райффайзен банк ОСОБА_3», МФО 354411, код ЄДРПОУ 32837429, ІПН 328374223190, свідоцтво 100299297) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р 260016500130220 Тернопільське ЦВ Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк», МФО 325774) 27200 (двадцять сім тисяч двісті) грн. 01 коп. основного боргу, 5118 (пять тисяч сто вісімнадцять) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 1445 (одна тисяча чотириста сорок пять) грн. 30 коп. 3% річних та 2780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) грн. 36 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (20141 Черкаська область, Маньківський район, с. Дзензелівка, вул. Центральна, б. 5, р/р 260049281 у ЧОДАТ «Райффайзен банк ОСОБА_3», МФО 354411, код ЄДРПОУ 32837429, ІПН 328374223190, свідоцтво 100299297) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, р/р 260016500130220 Тернопільське ЦВ Львівської філії АТ «Брокбізнесбанк», МФО 325774) 365 (триста шістдесят пять) грн. 44 коп. державного мита, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 14 (чотирнадцять) грн. 24 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

Справу №13/5026/1911/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяАлданова С.О.

СуддіСітайло Л.Г.

ОСОБА_1