Постанова № 46900082, 16.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа№ 910/5410/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: не з'явились

від відповідача: Жмудінський В.П. - дов. від 30.03.2015р. № 12/1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015

у справі № 910/5410/15-г (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдинг Авангард"

про стягнення 1 452 462,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 у справі

№ 910/5410/15-г частково задоволенні позовні вимоги, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 40 517, 57 грн., 3% річних у розмірі 3 823, 99 грн., 23 643, 96 грн. інфляційних витрат та 16613, 88 грн. судового збору, а провадження у справі № 910/5410/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 762708,30 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 справу № 910/5410/15-г прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015.

Але відповідно до актів Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 судове засідання від 08.07.2015 по справі № 910/5410/15-г не відбулось, у зв'язку з знеструмленням електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

Розпорядженням секретаря судової плати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 прийнято справу № 910/5410/15-г за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" у визначеному складі суду. Розгляд справи призначено на 16.07.2015.

08.07.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні від 16.07.2015 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 16.07.2015 апелянт свого представника не направив, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний Холдинг Авангард" (далі - субліцензіат, відповідач) з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна"(далі - ліцензіат, позивач) з другої сторони уклали субліцензійний договір від 12.11.2014 № 1584/11-14, за умовами п 1.1. якого ліцензіат в порядку та на умовах цього договору за винагороду (роялті) надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами, вид ліцензії (й), що надається за цим договором - невиключна (п.1.2.)

Відповідно до положень п. 1.3. договору у відповідності з програмою ліцензування субліцензіату надаються постійні або тимчасові ліцензії на програмні продукти Microsoft, що зазначаються у додатках до цього договору, вартість та визначення постійних або тимчасових ліцензій на програмні продукти зазначається у додатках до даного договору.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що за цим договором субліцензіат та пов'язані з ним особи не набувають права продавати, передавати або в інший спосіб відчужувати програмне забезпечення, право використання якого (субліцензія) отримане ним за цим договором.

Згідно п. 1.5. договору строк, на який надаються права, визначені додатками до цього договору, що є його невід'ємними частинами, територія на якій надаються права-територія України.

Приписами п. 3.1. договору визначено, що загальний розмір винагороди за ліцензії (роялті) та порядок її здійснення погоджується сторонами у відповідному додатку до цього договору. платіж здійснюється без ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України.

Роялті сплачується субліцензіатом у строки, вказані у відповідних додатках до цього договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок ліцензіата (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.4. договору сторони встановили, що всі розрахунки по договору будуть здійснюватися у національній грошовій одиниці України - гривні.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що субліцензіат, у випадку порушення встановлених даним договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 2017 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.9.1.).

Положеннями п. 10.4. договору встановлено, що всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

Сторони уклали додаток № 1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору

№ 1584/11-14 (надалі - додаток), яким погоджено перелік ліцензії які надаються ліцензіатом в рамках програми та їх загальна вартість у розмірі 962708,30 грн., сума роялті за весь період, у відповідності до переліку, наведеного в пункті 1, є еквівалентом 179933,11 доларів США за "Курсом долара" на дату підписання, що становить 1605,11 гривень за 100 доларів США.

За умовами п. 6.1. додатку встановлено, що роялті за 1-й рік згідно п. 1.1. додатку в сумі 962708,30 грн. без ПДВ сплачується не пізніше 27.12.2014.

З акту № 1 від 28.11.2014 приймання-передачі ліцензій згідно додатку № 1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв постійні (тимчасові) ліцензії, що перелічені в додатку №1 від 12.11.2014.

На дату підписання даної позовної заяви оплата субліцензіатом роялті за отримане в користування програмне забезпечення була проведена відповідачем частково, у розмірі 200 000,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 762708,30 грн. основного боргу за субліцензійним договором №1584/11-14 від 12.11.2014, курсової різниці згідно п. 8 додатку №1 у розмірі 618815,78 грн., інфляційних втрат в розмірі 26596,38 грн., 3% річних у розмірі 3823,99 грн. та пені в розмірі 40517,57 грн.

Як визначено ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

З акту приймання-передачі ліцензії № 1 від 28.11.2014 вбачається, що позивачем на виконання умов договору 28.11.2014 були передані, а відповідачем прийняті ліцензії згідно додатку № 1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 на загальну суму 962708,30 грн.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач частково сплатив роялті в розмірі 200000,00 грн., але згідно п. 6.1. додатку №1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 роялті за 1-й рік згідно п. 1.1. додатку в сумі 962708,30 грн. без ПДВ відповідач повинен був сплатити не пізніше 27.12.2014.

Згідно платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, а саме №8266 від 19.03.2015 на суму 350000,00 грн. та №8272 від 23.03.2015 на суму 412708,30 грн. вбачається сплата основної заборгованості за договором відповідачем на користь позивача, виходячи з цього станом на дату винесення рішення у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з вище викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що оскільки сума основного боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, погашена відповідачем в повному обсязі, провадження у справі № 910/5410/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 762708,30 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивачем у позовній заяві крім основного боргу було заявлено за прострочення виконання грошового зобов'язання стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26596,38 грн., 3% річних у розмірі 3823,99 грн. та пеню у розмірі 40517,57 грн.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 5.2. договору сторони передбачили, що субліцензіат, у випадку порушення встановлених даним договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного встановленого факту прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 40517,57 грн. підлягають задоволенню.

Як встановлено приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими оскільки судом першої та апеляційної інстанції встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті переданих йому ліцензій.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що задоволенню підлягає сума 3% річних у розмірі 3823,99 грн., а сума витрат з урахуванням індексу інфляції підлягає перерахуванню за період, який вказаний позивачем у розрахунку до позовної заяви з огляду на наступне.

Як встановлено положеннями п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За перерахунком суду першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних витрат в розмірі 23643,96 грн.

В своїй позовній заяві та апеляційній скарзі позивач заявляє вимогу щодо стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 618 815,78 грн., в обґрунтування цієї вимоги апелянт посилається на положення п. 8 додатку №1 до субліцензійного договору № 1584/11-14.

Стосовно цієї вимоги суд апеляційної інстанції зазначає наступне, приписами п. 8 додатку №1 до субліцензійного договору № 1584/11-14 встановлено, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) "Курсу долара", за наявності письмової вимоги будь-якої зі сторін сума роялті, що підлягає сплаті, підлягає перерахунку по наступній формулі: С = В х (К2/К1) грн., де: В - неоплачена сума роялті в національній валюті України на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору; С - сума роялті в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного договору; К1 - вартість 100 (ста) доларів США в національній валюті України згідно з "Курсом долара" на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору; К2 - вартість 100 (ста) доларів США в національній валюті України згідно з "Курсом долара" на дату платежу. За результатами визначення по вищевказаній формулі розміру курсової різниці, що підлягає сплаті (доплаті/відшкодуванню), сторони підписують акт узгодження цін ліцензій. Визначена за перерахунком по вищевказаній формулі сума курсової різниці підлягає сплаті відповідною стороною впродовж 10 календарних днів, починаючи з наступного дня, що йде за днем отримання письмової вимоги іншої сторони.

Тобто вищевказаним пунктом додатку №1 до субліцензійного договору № 1584/11-14 прямо визначено та погоджено сторонами механізм виплати (стягнення) курсової різниці, а саме у випадку зміни (збільшення/зменшення) «Курсу долара», одна із сторін повинна направити другій стороні письмову вимогу, в якій з використанням затвердженої формули, повинен відображатись розмір курсової різниці.

Отже, сплаті курсової різниці згідно положень укладеного сторонами договору має передувати підписання акта узгодження цін ліцензій та отримання відповідною стороною письмової вимоги.

В своїй позовній заяві та апеляційній скарзі, апелянт зазначає що ним дотримано процедуру стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці, яка регламентована умовами укладеного між сторонами договору, на підтвердження чого надав до місцевого господарського суду претензію № 1 за вих.№39 від 11.02.2015 з вимогою про сплату суми основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, транспортну накладну від 16.02.2015 за № 81663241, як доказ направлення вказаної претензії на адресу відповідача.

А також матеріали справи містять вимогу за вих. № 80 від 27.03.2015 про сплату курсової різниці, яка, як стверджує апелянт, передана відповідачу по факту сплати ним 19 та 25 березня 2015 основного боргу нарочно при черговій робочій зустрічі по мирному врегулюванню спору.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку та вірно не прийняв вищеназвані докази апелянта, як такі, що свідчать про належне виконання ним вимог п.8 додатку №1 до субліцензійного договору № 1584/11-14, у зв'язку з тим, що відповідно до претензії № 1 за вих.№39 від 11.02.2015 апелянт звернувся до відповідача з вимогою про сплату суми основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, а на вимозі за вих. № 80 від 27.03.2015 про сплату курсової різниці яка, як стверджує апелянт, передана відповідачу по факту сплати ним 19 та 25 березня 2015 основного боргу нарочно при черговій робочій зустрічі по мирному врегулюванню спору не міститься будь-яких відміток, як то підпис уповноваженої особи відповідача та його печатка, які б свідчили про фактичне вручення цієї вимоги представнику відповідача.

Виходячи з вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 618815,78 грн. курсової різниці задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком господарським судом першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі № 910/5410/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 762708,30 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 у справі № 910/5410/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компарекс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 по справі № 910/5410/15-г - залишити без задоволення.

2 Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 по справі № 910/5410/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5410/15-г повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка