Рішення № 46899883, 16.07.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 р. Справа № 923/785/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт"

про стягнення 2739891,68 грн,

за участі представників:

позивача - Василенко О.А. (представника за дорученням),

відповідача - Андросюка І.С. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 2739891,68 грн, з яких: 2008718,24 грн основної заборгованості та 731173,44 грн пені. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки товару за договором поставки № 27/10-18 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010, у зв'язку з чим ним заявлено вимоги про повернення суми здійсненої попередньої оплати товару.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на пропуск строку позовної давності як за основною вимогою, так і нарахованою пенею.

Ухвалою суду від 27.05.2015 відкрито провадження у даній справі суддею Нікітенко С.В., якому позовна заява розподілена за наслідками автоматизованого розподілу справ між суддями. В подальшому через хворобу судді розпорядженням керівника апарату суду № 215 від 30.06.2015 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справа розподілена судді Закуріну М.К.

Розгляд справи суддею Закуріним М.К. проведено в судових засіданнях, які відбулися 2 та 16 липня поточного року.

Крім викладеного судом встановлено, що 27 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір поставки № 27/10-18 ВЭ-АФ 2010, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості поставщика, зобов'язався передати покупцю 436,678 тон насіння соняшнику у строк, з урахуванням додатку № 1 від 14.04.2011 до договору, до 22 квітня 2011 року, вартістю 2008718,24 грн, а покупець, в свою чергу, зобов'язався здійснити стовідсоткову передоплату протягом трьох банківських днів з моменту надання поставщиком рахунку-фактури, накладної на товар, податкової накладної, складської квитанції, документу, який підтверджує якість товару.

На виконання умов договору покупцем платіжним дорученням № 745 від 28.10.2010 здійснено попередню оплату за вказаним договором поставки № 27/10-18 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 в розмірі 2008718,24 грн, що вбачається з виписки по банківському рахунку ПАТ «Альфа-Банк», та не оспорюється відповідачем.

Не дивлячись на умови договору, відповідач зобов'язань щодо поставки товару не здійснив.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами договору № 27/10-18 ВЭ-АФ 2010 від 27.10.2010 свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки. Зокрема, згідно до приписів частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за таким договором постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму. Водночас у відповідності до частини 2 цієї ж статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, частиною 2 статті 693 ЦК України, якою врегульовані правовідносини щодо попередньої оплати товару при купівлі-продажу, встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, неповернення суми попередньої оплати за товар при одночасній його непоставці є порушенням взятих відповідачем зобов'язань за договором у відповідності до положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Поряд з цим, наявна сума заборгованості була визнана відповідачем у складених актах звірок взаємних розрахунків станом на 10.03.2014 та 30.09.2014, за підписами представників сторін, які скріплені печатками.

Під час судового розгляду справи судом за участі представників сторін оглянуті в судовому засіданні оригінали договору поставки з додатками та акти звірок. При огляді представником відповідача висловлені заперечення відносно акта звірки від 01.03.2014, а саме про його не підписання директором товариства.

В подальшому, 26 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 02, яким ТОВ «Волари Експорт» відступило факторові - ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошової вимоги до ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» щодо повернення авансового платежу у розмірі 2008718,24 грн, а також право вимоги на сплату неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за договором поставки; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі договору поставки; інші будь-які права вимоги до боржника за договором поставки, що існують на момент укладення цього договору та/або виникають в майбутньому відповідно до умов договору поставки.

Про уступку права вимоги повернення попередньої оплати та інших платежів саме позивачу ТОВ "Волари Експорт" повідомило відповідача листом за вих. № 01/01 від 05.01.2015.

Статтею 512 ЦК України урегульовані правовідносини щодо заміни кредитора у зобов'язанні, а саме кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином.

Водночас, главою 73 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають з договору факторингу. Зокрема, за статтею 1082 цього Кодексу боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, заміна кредитора у вказаних правовідносинах є правомірною.

Вирішуючи спір щодо стягнення заборгованості в контексті строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а за статтею 257 того ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за частиною 4 статті 267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, положеннями статті 264 названого Кодексу урегульовані положення щодо переривання перебігу строку позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договору поставки складено та підписано акти звірок взаємних розрахунків, які, фактично, вказують на визнання відповідачем свого боргу та обов'язку щодо його сплати, оскільки в тексті актів зазначено (відповідно до кожного з них): «…на 01.03.2014 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт» 2008718,24 UAH», ); «…на 30.09.2014 заборгованість на користь ТОВ «Волари Експорт» 36048342,25 грн».

Акти звірок взаєморозрахунків, є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ними, зокрема, оформлена інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цими актами встановлено непогашену заборгованість відповідача.

Згідно з пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

В даному випадку початок перебігу строку позовної давності слід відліковувати з наступного дня, який слідує за кінцевою датою поставки, а саме з 23.04.2011 (дата поставки 22.04.2011), у зв'язку з чим закінчення трьохрічного строку є дата - 23.04.2014.

Проте, між учасниками договору поставки підписано акт звірки станом на 01.03.2014, тобто до закінчення строку позовної давності, та саме з цієї дати слід відліковувати переривання строку позовної давності за договором.

Відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості заявлені в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а заперечення відповідача відносно спливу строку позовної давності не підлягають прийняттю до уваги, оскільки вони спростовуються викладеними вище обставинами.

Суд також зазначає, що твердження відповідача про не підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2014 керівником товариства не підтверджені відповідними доказами.

Через невиконання грошового зобов'язання позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 731173,44 грн, виходячи з несплаченої суми 2008718,24 грн за період з 25.10.2014 по 24.04.2015 (182 дні) з розрахунку 0,2 % за кожний день прострочки.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що в пункті 10 договору поставки сторонами обумовлено, що у випадку порушення продавцем строку поставки, він сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Проте, за змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання по поставці товару повинно було бути виконаним, сплив 23.10.2011.

За таких обставин нарахування пені поза межами названого строку є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому заперечення відповідача щодо спливу строку позовної давності по стягненню пені до уваги судом не приймаються, оскільки вони не стосуються порушеного позивачем правила нарахування пені в межах шестимісячного строку з дня невиконання зобов'язання.

З урахуванням викладеного, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 40174,36 грн. При цьому надлишково сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 160,69 грн підлягає поверненню (сплачено: платіжним дорученням № 14812 від 08.05.2015 - 54958,52 грн, хоча до сплати підлягала сума 54797,83 грн, виходячи з 2% від суми стягнення 2739891,68 грн).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (адреса: 74300 Херсонська область, м. Берислав, вул. Шевченка, б. 20; код ЄДРПОУ 33731096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (адреса: 07400 Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 14; код 35326253) - 2008718,24 грн основної заборгованості та 40174,36 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 160,69 грн.

Повне рішення підписане - 16 липня 2015 року

Суддя М.К. Закурін