Рішення № 46899448, 14.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р.Справа № 922/2313/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля", м. Харків до "Izmir Fig Packers LTD", TURKEY про стягнення коштів в розмірі 14661 доларів США за участю представників сторін:

позивача - Рябов В.О.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -"Izmir Fig Packers LTD", Turkey, в якій просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 14 661 доларів США.

Судові витрати в розмірі 6 893,45 грн. просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом № ВО-30-300714 від 30.07.2014 року щодо поставки товару.

Ухвалою суду від 10.04.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 27.04.2015 року о 10:00 годині.

Ухвалами господарського суду від 27.04.2015 року, від 02.06.2015 року, від 30.06.2015 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвал суду.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 14.07.2015 року, з'явився, позов підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

13.07.2015 року до суду від відповідача надійшла заява, в якій він підтверджує наявність заборгованості перед позивачем, але на даний час не має можливості повернути суму передоплати товару в зв'язку з тяжким фінансовим становищем та просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання відповідача як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства та долучає надані документи до матеріалів справи.

Позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Торговий дім "Золота миля", м. Харків (надалі -Позивач, Покупець) та "Izmir Fig Packers LTD", TURKEY ( надалі - Відповідач, Продавець) було укладено Контракт № ВО-30-300714 від 30.07.2014 року за умовами якого Продавець зо бов'язався поставити Покупцю товар відповідно до Специфікацій, а Покупець прийняти та оплатити Товар, зазначений в Специфікаціях.

На виконання Контракту сторонами було підписано Специфікацію № 7 від 11.12.2014 року, відповідно до якої відповідач забов'язався поставити на адресу позивача товар - ізюм світлий Тип 9 Султана, вага 20 тон, вартість 1629 доларів США за одну тону. Загальна вартість Товару складає 32580 доларів США. Умови поставки - CFR (м. Одеса, Україна).

Згідно з п.6 Специфікації позивач мав здійснити передоплату товару в розмірі 45% від загальної суми вартості товару з 22.12.2014 року по 28.12.2014 року.

Позивач, виконуючи умови, передбачені Специфікацією № 7 від 11.12.2014 року, виконав свої забов'язання в повному обсязі, сплативши на користь відповідача 14661 доларів США, що підтверджується платіжним доручення № 5 від 09.01.2015 року (а.с.19), яке досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Відвантаження товару відповідно до п.6 Специфікації № 7 від 11.12.2014 року мало бути здійснено відповідачем протягом першого тижня 2015 року, однак відповідач порушуючи умови передбачені Контрактом № ВО-30-300714 від 30.07.2014 року та Специфікації до нього, не виконав свої забов'язання, щодо поставки Товару, що й стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 11.1-11.3 Контракту в редакції Додаткової угоди №2 від 26.12.2014 року сторони перебачили, що будь - який спір, що виникатиме у зв'язку виконанням цього контракту, має бути переданий на розгляд до господарського суду Харківської області (м. Харків, Україна) із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р. № 1906-IV, згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 9 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств та організацій" Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (Відень, 1980) застосовується у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначену конвенцію у договорі за наявності однієї із таких умов, а саме: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права застосовується матеріальне право держави учасниці конвенції. Так, Україна та Казахстан є учасниками вказаної Конвенції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 7 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як встановлено судом, на виконання умов вищевказаного Контракту № ВО-30-300714 від 30.07.2014 року та Специфікації № 7 від 11.12.2014 року позивачем було здійснено передоплату товару на суму 14 661 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 09.01.2015 року.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву не заперечував факт отримання грошових коштів, але вказував про неможливість поставки Товару та повернення грошових кошів да даний час у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань в частині своєчасної поставки товару та повернення грошових коштів, перерахованих позивачем як передоплата, вимога позивача про стягнення 14 661 доларів США основного боргу є обґрунтованими, доведеними доданими до справи доказами та підлягаючими задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір в розмірі 6893,45 грн. на відповідача.

Керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 625, 626, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з "Izmir Fig Packers LTD" (місцезнаходження: Karakuyu Yolu, Torbali Izmir, TURKEY; ідентифікаційний код 4840761326; банківські реквізити: Akbank LimanAlsancak, Izmir Branch Ataturk caddesi 380/B Izmir Swift AKBKTRIS, Account no:55295 (iban: TR70 0004 6004 0800 1000 0552 95)) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля"(61002, м. Харків, вул. Петровського, 7, ідентифікаційний код 34470937; р/р 26008033905 у ПАТ "Банк "Грант", МФО 351607) суму попередньої оплати у розмірі 14 661,00 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят один долар 00 центів) та судовий збір в розмірі 6893,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Л.С. Лаврова