Рішення № 46897037, 06.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/13210/15Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гленрозис Селект"

про стягнення 33 255 093,86 грн.

Представники сторін:

від позивача: Янкова А.В. - представник за довіреністю № 2773 від 24.06.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гленрозис Селект" про стягнення 33 255 093,86 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.11.2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Гленрозис Селект" укладено кредитний договір № 131/КЛ-1114.

Станом на 27.04.2015 року банком було перераховано на рахунки відповідача транші у гривні на загальну суму 30 000 000,00 грн.

Станом на 24.04.2015 року відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконав, прострочена заборгованість становить 6 250 000,00 грн.

Також, відповідачем не сплачені нараховані відсотки починаючи з березня 2015 року, що становить 1 960 273,97 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 33 255 093,86 грн., а саме: 30 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 526 575,34 грн. заборгованості за процентами, 60 541,10 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 126 977,42 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.06.2015 року.

В судове засідання 15.06.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 27.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року.

В судове засідання 06.07.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.05.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 32007906 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 27.05.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

А конверт №01030 32010346 з направленням ухвали про відкладення розгляду справи повернутий у зв'язку з тим, що «нема такої фірми».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01601, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок 16, літ. А, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.05.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 27.05.2015 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.11.2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гленрозис Селект" (позичальник) укладено кредитний договір №131/КЛ-1114.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію (надалі - кредитна лінія), в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти на наступних умовах:

1.1.1. Загальний ліміт кредитування за кредитною лінією - 25 000 000,00 грн.

1.1.2. Кредитна лінія відкривається з 25 листопада 2014 року по 24 листопада 2015 року (включно).

1.1.3. Кредит позичальнику надається впродовж строку дії кредитної лінії в повному обсязі або окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - «транш») в межах суми ліміту кредитування, зазначеної в п/п 1.1.1 цього договору на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника (надалі - заява), викладеної в формі, передбаченій цим договором (додаток №1), та за умовами належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з цим договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.1.4 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом 26,5% процентів річних. Сума грошових коштів, розрахована із застосуванням процентної ставки, яка вказана в цьому підпункті є процентами (надалі - проценти).

Згідно з п.1.1.6 кредитного договору, погашення частин/траншів кредиту здійснюється позичальником в строки, що визначені графіком зменшення загального ліміту кредитування, який є невід'ємним додатком до цього договору. При цьому, остаточна дата повернення (повного погашення) кредиту є 24 листопада 2015 року (надалі - остаточна дата погашення). При цьому, до дати зменшення ліміту кредитування позичальник зобов'язується повернути банку грошові кошти, що дорівнюють різниці між сумою фактичного отриманих позичальником кредитних коштів (траншу кредиту) до сумою зменшеного ліміту кредитування.

Додатком №2 до кредитного договору №131/КЛ-1114 від 25.11.2014 року сторонами затверджено та підписано графік погашення кредиту та/або графік зменшення загального ліміту кредитування.

10.12.2014 року між сторонами укладено додатковий договір №04 до кредитного договору №131/КЛ-1114 від 25.11.2014 року відповідно до умов якого сторони виклали підпункт 1.1.1 пункту 1.1 кредитного договору у наступній редакції: загальний ліміт кредитування за кредитною лінією - 30 000 000,00 грн. А також, у зв'язку зі зміною ліміту кредитування сторони виклали додаток №2 в новій редакції.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що позивачем на виконання умов договору видано відповідачу транш в розмірі 25 000 000,00 грн. - 25.11.2014 року та в розмірі 5 000 000,00 грн. - 10.12.2014 року.

На виконання умов договору позивач перерахував (надав) відповідачу кошти на загальну суму 4 171 168,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку з 05.04.2013 року по 10.06.2013 року.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору, проценти за користування позичальником кредитом нараховуються банком у валюті кредиту з дня надання кредиту до дня його фактичного погашення на суму фактичного щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом.

Нарахування процентів здійснюється не рідше одного разу на місяць (не пізніше останнього робочого дня місяця) та в день припинення дії цього договору або в день погашення заборгованості позичальником в повному обсязі, якщо таке погашення сталося після остаточної дати погашення. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день, в який кредит/транш повністю погашається (п.4.2 кредитного договору).

Згідно з п.4.4 кредитного договору при розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у календарному місяці та в році.

Позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту, щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за календарним місяцем користування кредитом, та в день припинення дії цього договору або в день погашення заборгованості позичальником в повному обсязі, якщо таке погашення сталося після остаточної дати погашення, на рахунок, вказаний в п/п 3.1.2 цього договору, відкритий банком для обліку процентів нарахованих доходів.

У разі несвоєчасної сплати позичальником заборгованості за нарахованими процентами у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк процентів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів (п.4.5 кредитного договору).

Відповідно до п.3.7 кредитного договору сторони домовились, що згідно ст.. 212, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, позичальник на письмову вимогу банку про погашення кредитної заборгованості (надалі - письмова вимога) зобов'язаний повернути банку кредит, нараховані та несплачені проценти, комісії, інші доходи банку, сплатити пені, штрафи, суму збитків, інші платежі, що підлягають сплаті раніше остаточної дати погашення, визначеної п/п 1.1.6 цього договору, в разі настання однієї або кількох відразу обставин, зокрема: порушення та/або неналежне виконання позичальником зобов'язань, встановлених цим договором, по сплаті процентів (п.3.7.1), порушення та/або неналежне виконання позичальником зобов'язань, встановлених п/п 1.1.6 цим договором (п.3.7.2).

Листом вих. №15/05-437 від 15.05.2015 року позивач надіслав письмову вимогу про погашення заборгованості до позичальника про те, що відповідачем було порушено умови кредитного договору. У зв'язку з чим, позивач заявив, що термін погашення основної заборгованості і плати за кредит є таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення в повному обсязі з моменту одержання вашим підприємством цієї заяви. Дана заява направлена на адресу відповідача 15.05.2015 року, що підтверджується фіскальним чеком.

Як вбачається з результатів пошуку відстеження пересилання поштових відправлень здійснених на сайті http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ дані про відправлення за номером 0407114665285 - вручено адресату особисто 19.05.2015 року (відповідачу).

Згідно з ч.2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази погашення кредиту по кредитному договору №131/КЛ-1114 від 25.11.2014 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 27.04.2015 року факт наявності заборгованості за кредитним договором №131/КЛ-1114 від 25.11.2014 року по кредиту в сумі 30 000 000,00 грн. та за процентами в розмірі 2 526 575,34 грн. відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором №131/КЛ-1114 від 25.11.2014 року позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 601 541,10 грн. та пеню за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 126 977,42 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.3 кредитного договору, за порушення, встановлених цим договором строків процентів за користування кредитом/траншем та/або сплати комісій, передбачених цим договором, яке допустив позичальник до настання остаточної дати погашення кредиту/траншу, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти (п'яти) банківських днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.9.4 кредитного договору, за порушення, встановлених цим договором, строків погашення кредиту/траншу та/або сплати процентів за користування кредитом та/або сплати комісійних доходів передбачених цим договором, яке допустив позичальник після настання остаточної дати погашення, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на письмову вимогу банку, не пізніше 5-ти (п'яти) банківських днів з дня/дати відправлення письмової вимоги банку, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 601 541,10 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 126 977,42 грн. і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 2 ст.49 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015р. №116 «Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015р. №38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт», згідно з яким з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт"Грицака Ігоря Юліановича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «Стандарт» запроваджено строком на три місяці з 20.02.2015 до 19.05.2015 включно, а на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №101 від 18.05.2015р. здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт» продовжено по 18.06.2015р. (включно).

Частиною 1 ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що до кола повноважень уповноваженої особи Фонду, з дня її призначення, віднесено, зокрема, вжиття заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Відповідно до п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Враховуючи, що публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт" при зверненні до суду з позов було звільнене від сплати судового збору, у передбаченому законом порядку, судовий збір у сумі 73 080 грн. підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 2 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гленрозис Селект" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16, літ. А; ідентифікаційний код: 39385993) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (04017, м. Київ, вул. Почайнінська, 45; ідентифікаційний код: 36335426) заборгованість за кредитом в розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп., суму заборгованості за процентами в розмірі 2 526 575 (два мільйони п'ятсот двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 34 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 601 541 (шістсот одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 10 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 126 977 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 42 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гленрозис Селект" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16, літ. А; ідентифікаційний код: 39385993) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.07.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий