Рішення № 46896988, 13.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/13258/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»

про стягнення 5 369,09 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бухонкін І.В. за довіреністю № 0026-15/КВ від 31.12.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.05.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (відповідач) про стягнення 5 369,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0801-13-00344 від 06.12.2013 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер АР 4213 АЕ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/6379037), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Оскільки відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором № 28-0801-13-00344 страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 06.12.2013, то позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 5 369,09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13258/15 та призначено розгляд справи на 06.07.2015 о 10:50 год.

09.06.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/15943 від 05.06.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АІ/6379037.

В судове засідання, призначене на 06.07.2015, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.07.2015 судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/13258/15 від 27.05.2015 та встановлено, що відповідач не виконав вимоги зазначеної ухвали.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання обгрунтованого відзиву.

Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 06.07.2015 подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання залучене судом до матеріалів справи та буде розглянуте в наступному судовому засіданні.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, не виконання останнім вимог ухвали суду від 27.05.2015 та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.07.2015, та оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2015 о 12:40 год.

В судове засідання, призначене на 13.07.2015, представник відповідача з'явився.

Представник позивача в судове засідння 13.07.2015 не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.07.2015.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.07.2015 без участі представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, представник відповідача подав відзив, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію звіту про оцінку вартості матеріального збитку № ГО-1305 від 16.12.2015 та копії листів № 15/01/05-01 від 05.01.2015, № 14/12/08-05 від 08.12.2014, № 14/10/30-05 від 30.10.2014.

Відзив разом з доданими до нього документами залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача а в судовому засіданні, призначеному на 13.07.2015, заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поданому 13.07.2015 в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.07.2015 розглянуте спільне клопотання сторін, подане 06.07.2015 в судовому засіданні, про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом відхилене.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.07.2015 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Падалка Вікторією Вікторівною (страхувальник) було укладено договір № 087-а/14/УРП добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 11.12.2013 по 24:00 год. 10.12.2014.

22.06.2014 в місті Запоріжжі на вулиці Бородинській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, під керуванням Падалко Вікторії Вікторівни та автомобіля «ВАЗ 21124», реєстраційний номер АР 4213 АЕ, якою керував Шалаєв Вадим Борисович. Наведене підтверджується довідкою № 9402381 від 04.09.2014 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області.

ДТП сталася в результаті порушення Шалаєвим Вадимом Борисовичем п. 15.13 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 02.07.2014 у справі № 337/4298/14/14-п, відповідно до якої Шалаєва Вадима Борисовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП, обмежившись усним зауваженням.

Ринкова вартість автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, відповідно до звіту № 135 про оцінку автомобіля, складеного 01.07.2014 спеціалістом-автотоварознавцем Завгороднім Р.О., становить 156 101,80 грн. (надалі - звіт № 135 від 01.07.2014).

Загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Автосистем» № Сч-0000482 від 24.06.2014 становить 13 745,40 грн. (надалі - рахунок-фактура № Сч-0000482 від 24.06.2014).

Загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, відповідно до ремонтної калькуляції № КА-5310 від 14.07.2014 становить 13 421,03 грн. (надалі - калькуляція № КА-5310 від 14.07.2014).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № КА-5310 від 21.07.2014 по договору страхування та розрахунку до нього позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10 893,40 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 17258 від 23.07.2014.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.06.2014) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АІ/6379037. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 не представлено договору (полісу № АІ/6379037) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та надану позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АІ/6379037, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Шалаєва Вадима Борисовича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 24.05.2014 до 23.05.2015.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Шалаєв Вадим Борисович керував автомобілем «ВАЗ 21124», реєстраційний номер АР 4213 АЕ, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АІ/6379037, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 11/9852 від 17.10.2014 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчить матеріали справи (копії заяви та зворотнього рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

08.01.2015 відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АІ/6379037 та здійснено страхове відшкодування у розмірі 4 524,31 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 5 369,09 грн. складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 10 893,40 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 4 524,31 гр.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 13.07.2015 в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що страхове відшкодування позивачем, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту № КА-5310 від 21.07.2014, здійснено без врахування фізичного зносу автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ.

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що, відповідно до чинного законодавства, розрахунок страхового відшкодування повинен проводитись з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Не погоджуючись з розрахунком суми страхового відшкодування позивача, наданим позивачем разом із заявою № 11/9852 від 17.10.2014 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, відповідач замовив звіт № ГО-1305 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, складний 16.12.2014 суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем оцінювачем Маармелюк І.О. (надалі- звіт про оцінку № ГО-1305 від 16.12.2014).

Відповідно до зазначеного звіту, копія якого надана відповідачем 13.07.2015 разом із відзивом, загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням фізичного зносу транспортного засабу - 22,70% становить 10 051,57 грн.

05.01.2015 р. відповідачем прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 4 524,31 грн., оплата його, відповідно до матеріалів справи, була здійснена 08.07.2015.

Дослідивши матеріали справи, суд приймає до уваги твердження відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст.і 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно звіту № ГО-1305 від 16.12.2014 про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер АР 4688 СІ, вартість матеріального збитку складає 10 051,57 грн. з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належна сума в розмірі 10 051,51 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом про оцінку № ГО-1305 від 16.12.2014).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом про оцінку ГО-1305 від 16.12.2014, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, не підтверджена матеріалами справи.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 9 051,57 грн., оскільки франшиза за полісом № АІ/6379037 дорівнює 1000,00 грн.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.06.2014), відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою № 11/9852 від 17.10.2014 на суму 10 893,40 грн., отримання якої відповідачем 23.10.2014 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вище було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором страхування від 06.12.2013 в сумі 4 524,31 грн., тоді як належало перерахувати 9 051,57 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування за завдані збитки дорівнює 4 527,26 грн. з урахуванням встановленого розміру оціненої шкоди (9 051,57 грн. - 4 524,31 грн. = 4 527,26 грн.).

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 4 527,26 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 369,09 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 4 527,26 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачу належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Ціна позову становить 5 369,09 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 540,54 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; ідентифікаційний код 32638319) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) 4 527,26 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім гривень 26 коп.) страхового відшкодування, 1 540,54 грн. (одну тисячу п'ятсот сорок гривень 54 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2015.

Суддя Гумега О. В.