Рішення № 46896876, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/14870/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-лайф"

про стягнення 18 918,77 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Гардер О.В.(дов. від 18.12.2014)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на виконання робіт № 16/4 від 14.11.2011 у розмірі 18 918,77 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі №910/14870/15 та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 30.06.2015 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Державну фінансову інспекцію в м. Києві.

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішив, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки рішення з по даній справі не вплине на права або обов"язки Державної фінансової інспекції в м. Києві.

Розгляд справи відкладено на 14.07.2015.

В судове засідання 14.07.2015 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт - лайф» (надалі - відповідач, виконавець) та публічним акціонерним товариством «Центренерго» (надалі - позивач, замовник) було укладено договір № 16/4 на виконання робіт (надалі Договір), та додатки до Договору: «договірна ціна» в поточних цінах станом на 12.10.2011; «відомість ресурсів» в поточних цінах станом на 12.10.2011; «локальний кошторис» в поточних цінах станом на 12.10.2011.

30.11.2011 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода).

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника на свій ризик, ремонтно-будівельні роботи в житловій квартирі замовника, (код згідно ДК 016-97 - 45.25.62.190), передбачені Кошторисом вартості будівельно-ремонтних робіт та матеріалів (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити роботи, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.2.1. договору виконавець повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам договору та вимогам, що звичайно ставляться до робіт відповідного характеру.

Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 від 30.11.2011 до договору, пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції: Ціна робіт визначається як договірна ціна і дорівнює 66 809,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 11 134,84 грн.

Відповідно до п.2. Додаткової угоди №1 від 30.11.2011 до договору, викладено «Кошторис вартості будівельно-ремонтних робіт та матеріалів» (Додаток №1 до договору) в редакції додатку №1 до цієї додаткової угоди, що є невід'ємною частиною даної додаткової угоди та договору.

Відповідно до п.3. додаткової угоди №1 від 30.11.2011 до договору, пункт 4.1. договору викладено в наступній редакції: строк (термін) виконання робіт - по 20 грудня 2011 року».

Згідно п.З.5. договору, відповідно до ч.3. ст. 845 ЦК України, Сторони досягли домовленості про те, що якщо фактичні витрати виконавця є меншими від тих, які передбачені Кошторисом, виконані роботи оплачуються виконавцю за фактичними витратами (тобто, заощадження залишаються у власності замовника).

Пунктом 4.3. договору №1 встановлено, що виконавець виконує роботи відповідно до вимог кошторисної документації, будівельних норм та правил, технічних умов та державних стандартів.

Сторонами підписано акт № 01 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 66 809 грн.

Спір виник внаслідок того, що Державною фінансовою інспекцією в м. Києві 14.04.2015 було складено акт № 08-30/632 ревізії питань фінансово-господарської діяльності ПАТ«Центренерго» та його відокремлених підрозділів за період з 01.07.2011 по 31.12.2014 (далі - Акт ревізії) з метою документального підтвердження виду, обсягу та якості виконання ремонтно-будівельних робіт з поточного ремонту приміщень в житловій квартирі ПАТ «Центренерго» по вул. Панківська, 25 за договором № 16/4 від 14.11.2011 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 30.11.2011, відповідно до якого було виявлено порушення щодо правильності застосування норм, коефіцієнтів та розцінок, а саме:

- в порушення п.З.3.10.1, п.3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, п.З.5, п.4.3., п.3.3., п.1.5. Договору фактичний обсяг виконаних робіт з: Шпатлювання стін шпаклівкою (типу «Вероніт»), ґрунтування стін, частковому обклеювання стін по обштукатуреній та бетонній поверхні шпалерами тисненими та щільними, частковому високоякісному фарбуванню полівінілацетатними водоемульсійними сумішами стін та стель по штукатурці, частковому улаштуванню плінтусів полівінілхлоридних, заміни світильників для люмінесцентних ламп, частковому фарбуванню олійними сумішами раніше пофарбованих плінтусів галтелей усередині будівлі менш ніж той, що зазначено в акті (ф. КБ-2в), що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 11 101,76 грн. (з ПДВ);

- в порушення п. 1.1., П.1.2. ДБН Д. 1.1-4-2000 «Вказівки щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно - будівельні роботи (РЕКНр)», п. 1.1.1. ДБН Д.2.4-11-2000 Збірник 11. «Штукатурні роботи» при виконанні шпатлювання стель ТОВ «Комфорт - лайф» враховано 1.4 кг/м2 шпатлівки замість 1,2 кг/м2, що призвело до завищення вартості робіт на суму 33,0 грн. (з ПДВ), завищено норму витрат ґрунтовки на суму - 144,77 грн. (з ПДВ);

- в порушення п. 1.2.1., п. 1.3.1. ДБН Д.2.4-7-2000 Збірника 7 завищено норму витрат «ламінату» на суму - 353,17 грн., завищено норму витрат «вагонки» при виконанні облицювання балкону на суму - 90,02 грн., плитки керамічної на суму 165,05 грн. (з ПДВ);

- в порушення р.ІІ.п.2 Додатку 19 ДБН Д. 1.1-1-2000, П.3.5 Договору від 14.11.2011 №16/4, товариством безпідставно враховано витрати по очищенню приміщень від сміття на суму 73,28 грн. (з ПДВ);

- ревізією встановлено, що в порушення вимог п.1.5., п.3.5. Договору від 14.11.2011 № 16/4, п. 3.2.6.5. ДБН Д. 1.1-1 -2000, Листа Мінрегіонбуду від 15.02.2008 № 7/8 - 154 щодо рівня заробітної плати при визначені вартості будівництва, ТОВ «Комфорт - лайф» застосовано показник заробітної плати в розмірі 2645 грн./міс. Замість затвердженого Держбудом 2300,0 грн./міс., що призвело до завищення вартості робіт в сумі 3 952,83 грн. (з ПДВ);

- ревізією застосування коефіцієнтів встановлено, що ТОВ «Комфорт - лайф» в порушення п.4.2.1.5.,4.2.1.6.,п.3.3.12. ДБН Д.1.1-1-2000, п.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV не застосовано понижуючий коефіцієнт, враховує зміну витрат на заробітну плату працівників, що зайняти на управлінні та обслуговуванні будівельного виробництва при розрахунку загальновиробничих витрат в розмірі 0,4123 та коефіцієнт, що враховує зміну інших витрат загальновиробничих витрат на величину, яка відноситься до утримання та обслуговування апарату управління відокремлених виробничих структурних підрозділів Товариства в розмірі 0,7821, що призвело до завищення вартості робіт на суму 3004,89 грн. (з ПДВ).

Загальна сума, на яку порушено будівельні норми та правила ТОВ «Комфорт- лайф», що були виявлені Актом ревізії, складає 18 918,77 грн. (11 101,76 грн. + 33,0 грн. + 144,77 грн. + 353,17 грн. + 90,02 грн. + 165,05грн. + 73,28 грн. + 3 952,83 грн. + 3004,89 грн.).

Також, Державною фінансовою інспекцією в місті Києві складено вимогу від 27.05.2015 № 26-08-14-14/5135 про усунення порушень, виявлених ревізією, відповідно до пункту 3 якої ПАТ «Центренерго» зобов'язано забезпечити стягнення коштів у сумі 44 408,68 грн. з відповідних підрядних організацій, з яких 18 680,44 грн. - збитки, завдані товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт - лайф» за договором № 16/4 від 14.11.2011 укладеного між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Комфорт - лайф» .

Відповідно до абзацу першого статті 2 Закону України N 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі Закон N 2939- ХІІ ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової світності, зокрема і в суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки відповідно до частини другої статті 22 ГК України є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що однією з обов'язкових умов віднесення тієї чи іншої юридичної особи до категорії суб'єктів господарювання державного сектора економіки є наявність у статному фонді такого суб'єкта частки держави. При цьому частка держави в статному фонді такого суб'єкта має перевищувати 50 % або частка держави в статутному фонді такого суб'єкта має надавати державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього суб'єкта.

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» є товариством 78,28 % акцій якого знаходяться у власності держави.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 15 Закону N 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

У той же час, відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом (Постанова Верховного суду України від 28.10.2014, № 21-462а14 ).

Відповідно до розділу 8 Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення Сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства.

14.05.2015 ПАТ «Центренерго» направило претензію ТОВ «Комфорт-лайф» № 8-04/2422. Однак, відповіді отримано не було, грошові кошти не повернуто.

Таким чином, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач завищив вартість виконаних робіт, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 18 918,77 грн.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак до нього застосовуються відповідні положення законодавства про договори підряду.

Відповідач в порушення умов укладеного договору підряду та діючого законодавства порушив прийняті на себе зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, ТОВ «Комфрт-лайф» при визначені цін за Договором № 16/4 від 14.11.2011 були невірно застосовані будівельні норми, коефіцієнти та розцінки, що були виявлені під час перевірки Державною фінансовою інспекцією в місті Києві.

В силуст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

В частині 1 ст. 632 Цивільного кодексу України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. N 174, що діяв на той час, було затверджено і введено в дію з 01.10.2000 р. державні будівельні норми України, Правила визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000 (далі - ДБН Д. 1.1-1-2000) які встановлювали основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носили обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Таким чином, при визначені цін ТОВ «Комфорт - лайф» не було враховано будівельні норми, що діяли на той час, чим порушило ч.1 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України_до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тобто, обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Враховуючи викладене, внаслідок порушень ТОВ «Комфорт-лайф» щодо правильності застосування норм, коефіцієнтів та розцінок будівельних норм, виявлених та викладених в Акті ревізії Державної фінансової інспекції в м. Києві, ПАТ «Центренерго» зазнало збитки на суму 18 918,77 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума завданих збитків в розмірі 18 918,77 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-лайф" (01042, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд. 19, код ЄДРПОУ 37635459) на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1, код ЄДРПОУ 22927045) основний борг в розмірі 18 918(вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.07.2015