Ухвала суду № 46894905, 14.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокусправа № 804/19990/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.11.2014р. №0006442203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агроспецпереробка збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, за основним платежем в розмірі 48 870 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 24 435 грн.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, повноважними особами Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Агроспецпереробка» (п.н. 33473523) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «АНРІОН» (п.н. 39123818), ТОВ «УЦП», за результатами якої складено акт №3992/2203/33473523 від 28.10.2014 р.

Вказаною перевіркою встановлено: нереальність здійснення господарських відносин ТОВ Агроспецпереробка, а саме встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ Агроспецпереробка операцій по ланцюгу з ТОВ УЦП за липень 2014 року на суму ПДВ 5 200 грн., ТОВ Анріон за липень 2014 року на суму ПДВ 81 190 грн.; нереальність здійснення господарських відносин ТОВ Агроспецпереробка, а саме встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ Агроспецпереробка операцій по ланцюгу постачання: ТОВ УЦП, ТОВ Анріон - ТОВ Агроспецпереробка - контрагенти/покупці на суму 21 570 грн., а саме: ТОВ Укр ОСОБА_1, ТОВ Восток Агро, ТОВ Граківські комбікорма, ТОВ Українські ветеринарні технології, ТОВ Глобал-Інвест, СТОВ Птахофабрика Пролетарська; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на загальну суму 64 820,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014р. №0006442203, яким ТОВ Агроспецпереробка збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 305,00 грн., з яких 48 870 грн. - сума грошового зобовязання за основним платежем, 24 435 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «АНРІОН» та ТОВ «УЦП».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2014р. між ТОВ Агроспецпереробка (Покупець) та ТОВ «АНРІОН» (Продавець) було укладено договір поставки №010701, за умовами якого Постачальник (Продавець) зобов'язується передати у власність товар, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його після ціни вказаної у відповідних витратних накладних, рахунків-фактур постачальника. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна вартість товару визначаються по видаткових накладних на товар. Товар: борошно мясо-кісткове, кісткове, жир технічний, брикет паливний, даасал драй, ТМЦ. За умовами договору постачальник згідно товарно-транспортної документації надавати товар в місце поставки товару не пізніше строку обумовленого сторонами, покупець зобовязаний своєчасно приймати і вивозити товар, наданий йому в місці поставки, своєчасно сплатити поставлений товар згідно товарно-транспортної документації, рахунків-фактур.

Виконання зазначеної угоди підтверджується виписаними ТОВ «АНРІОН» на адресу позивача видатковими накладними на товар, товарно-транспортними накладними.

Транспортування товару було здійснено ТОВ Український центр послуг за умовами укладеного договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №030103 від 03.01.2014р. на підставі виписаних видаткових накладних, про що свідчать матеріали справи.

Судом встановлено, що придбаний товар був використаний підприємством для власних потреб задля виготовлення корму для тварин та подальшої реалізації товару, що підтверджується наданими до суду: договором №1 від 01.01.2013р., укладеним із ТОВ ТПФ Еней, предметом якого є передача в оренду до ТОВ Агроспецпереробка приміщення та обладнання для переробки мясо-кісткове та рибне борошно й паливної гранули з лузги соняшника; видатковими та податковими накладними на постачання ТОВ Агроспецпереробка на адресу ТОВ Укр ОСОБА_1, ТОВ Восток Агро, ТОВ Граківські комбікорма, ТОВ Українські ветеринарні технології, ТОВ Глобал-Інвест, СТОВ Птахофабрика Пролетарська товару; платіжними документами, що засвідчують розрахунок за поставлений товар; договорами оренди транспортних засобів.

Відповідно до договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №030103 від 03.01.2014р. ТОВ Український центр послуг (перевізник) бере на себе зобовязання доставляти та отримувати ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Оформлена товарно-транспортна накладна є підставою для перевезення вантажу.

Відповідно до договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №030103 від 03.01.2014р. ТОВ Український центр послуг (перевізник) бере на себе зобовязання доставляти та отримувати ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Оформлена товарно-транспортна накладна є підставою для перевезення вантажу.

Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) засвідчено виконання ТОВ Український центр послуг автопослуг за умовами укладеного договору перевезення.

За фактом виконання умов договору ТОВ Український центр послуг було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між ТОВ Агроспецпереробка та ТОВ Український центр послуг здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів, що підтверджено матеріалами перевірки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, відповідачем зазначалося про порушення позивачем норм податкового законодавства, у звязку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ Агроспецпереробка встановлено недостатність та дефектність наданих первинних документів, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару та виконання послуг.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договорів та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально доведено реальність виконання вказаних вище правочинів з зазначеними вище контрагентами.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача ТОВ АНРІОН та ТОВ УЦП були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджено Спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 23.12.2014р., з яких не вбачається внесення записів про відсутність платника податку за місцем реєстрації, про що, серед іншого, зазначає податковий орган в акті перевірки. Також, у період, який перевірявся, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, у акті перевірки позивача відповідач посилається на акт ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ УЦП під час здійснення господарських відносин із постачальниками покупцями за період з 01.01.2014р. по 31.07.2014р. від 19.09.2014р. №4251/26-58-22-03-17/34914295, яким зазначається про відсутність платника за податковою адресою, що свідчить, на думку податного органу, про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ та унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ УЦП.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0006442203 від 18.11.2014 р. прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:Ю.М. Дадим

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко