Ухвала суду № 46894701, 15.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р.Справа № 820/4377/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/4377/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд" (далі по тексту ТОВ «Інтербуд»,позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту Харківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області,відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення від 21.04.2015 року №0000941501,прийняте відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за № 753/20-23-15-01-09/31337000 від 01.04.2015р. містить висновки, що не відповідають дійсності, а видане на його підставі податкове повідомлення рішення від 21.04.2015р. № НОМЕР_1 є протиправним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції , позивач, зареєстрований Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 06.02.2001 року як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 31337000. Позивач, перебуває на обліку як платник податків у відповідача , та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість .

Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Інтербуд», за результатами якої 01.04.2015р. був складений акт за № 753/20-23-15-01-09/31337000, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 12683,69 грн. за листопад 2013р.

За наслідками акту перевірки 21.04.2015 року відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 на загальну суму грошового зобовязання 15855,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 18 листопада 2013 року була проведена сплата за товари (залізобетонні вироби), платіжне доручення № 752 від 18.11.2013 року, згідно рахунку № 1-396 від 18.11.2013 року у розмірі 76102,14 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 12683,69 грн. на користь ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій №1».

Також 18.11.2013р. позивач отримав оригінал податкової накладної № 34 від 18.11.2013 року на загальну суму 76102,14 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 12683,69 грн. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій №1».

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що включення позивачем до податкового кредиту суму 12683,69 грн. було здійснено правомірно.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обовязки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци першийтретій цього пункту).

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (в редакції Закону № 2755-VI). У редакції Закону № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК.

Норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, повязані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обовязкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обовязки учасників податкових відносини, повязані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обовязкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту продавець зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.

Абзаци третійпятий зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Реєстру свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.

Законом № 3609-V пункт 201.10 статті 201 ПК був доповнений новим абзацом, згідно з яким реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (ця норма набрала чинності з 6 серпня 2011 року і діяла на час подання платником податку податкової звітності та на час проведення податковим органом камеральної перевірки).

У наступному сьомому абзаці цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру.

Абзацом восьмим пункту 201.10 статті 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобовязано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та (у редакції Закону № 2755-VI) та/або (у редакції Закону № 3609-V) порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у звязку з придбанням таких товарів./послуг (абзац десятий пункту 201.10 статті 201 ПК).

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18. статті 48 ПК податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ (у редакції Закону № 2755-VI); 2) двадцять днів (у редакції Закону № 3609-V). В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку покупець товарів/послуг зобовязаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі статтею 201 ПК обовязок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку продавця товарів (послуг), а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16.09.2014 року у справі 21-259а14.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/4377/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2015 р.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5