Ухвала суду № 46894489, 13.07.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 р. Справа № 876/2243/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Стоматолог і Я» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Стоматолог і Я» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області з вимогами про скасування рішень від 22.09.2014 року за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та про зобовязання внести зміни у картку особового рахунку ПП «Стоматолог і Я» та зарахувати днем сплати, а саме 24.10.2013 року єдиний соціальний внесок за жовтень 2013 року, сплачений згідно квитанцій за період жовтень 2013 р.- травень 2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що юридичне значення має сам факт сплати єдиного соціального внеску до бюджету, а не до картки особового рахунку платника. Зазначає, що платежі фактично надійшли до бюджету на відповідний рахунок у визначений законодавством строк, а те, що кошти не були зараховані до КОР платника є виключно формальною обставиною та не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне страхування та застосування штрафних санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано прийняті ДПІ у Галицькому районі м.Львова рішення від 22.09.2014 року за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_6. В задоволенні вимоги про зобовязання внести зміни у КОР відмовлено з тієї підстави, що позивачем не надано документів в підтвердження його звернення до контролюючого органу із зазначеною вище вимогою і відсутністю в матеріалах справи відповіді на таке звернення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області подала апеляційну скаргу, вважаючи його такими, що прийнято судом з порушенням норм матеріального права та неповним зясуванням обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

При тому апелянт обґрунтовує та мотивує свої доводи аналогічно запереченням на позовні вимоги та додатковим поясненням, зокрема тим, що помилкова сплата єдиного соціального внеску на інший рахунок вважається недоїмкою, що тягне за собою встановлену законом відповідальність.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464, який набрав чинності з 01.01.2011року визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно зазначених норм позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нарахувати, обчислити і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до положень п.2 ч.11 ст.25, в редакції чинній на час застосування штрафних санкцій, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно ч.10 цієї ж статті, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що рішенням ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (правонаступник ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області) за №0010641703 від 22.09.2014 року на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування застосовано до ПП «Стоматолог і Я» штраф у розмірі 412 грн. 74 коп. (10%) та нараховано пеню у розмірі 28 грн. 89 коп. (0,1 % від суми недоїмки).

Відповідно з тих самих підстав рішенням за №0010601703 від 22.09.2014 року застосовано штраф у розмірі 412 грн. 74 коп. та нараховано пеню у розмірі 20 грн. 64 коп.; рішенням за №0010591703 від 22.09.2014 року штраф 412 грн. 74 коп., пеня 37 грн. 15 коп.; рішенням за №0010611703 від 22.09.2014 року штраф 412 грн. 74 коп., пеня 33 грн. 02 коп.; рішенням за №0010581703 від 22.09.2014 року штраф 412 грн. 74 коп., пеня 20 грн. 64 коп.; рішенням за №0010621703 від 22.09.2014 року штраф 412 грн. 74 коп., пеня 24 грн. 76 коп.; рішенням за №0010631703 від 22.09.2014 року штраф 412 грн. 74 коп., пеня 28 грн. 89 коп.

В матеріалах справи наявна квитанція за №792420007 від 24.10.2013 року, в якій правильно зазначено платника та його код, номер рахунку, призначення платежу в частині місяця та року за який сплачується єдиний соціальний внесок.

При цьому, у призначенні платежу зроблено помилку у знаковому та цифровому сполученні - *;101;33665977; замість *;101;36670094; у звязку з чим сплачена сума єдиного соціального внеску була зарахована на рахунок іншого платника, а згаданий внесок у картці обліку позивача вважався недоїмкою.

Подальші ж сплати, які підтверджуються наявними в матеріалах справи квитанціями, зараховувались в календарній черговості виникнення зобов'язань.

У звязку з наведеними обставинами контролюючим органом було застосовано до позивача штраф та нараховано пеню.

Як передбачено абз. першим ч.5 ст. 9 Закону №2464, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, диспозиція наведеної норми під сплатою єдиного внеску розуміє внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів . Державна казначейська служба України , діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України , забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 БК).

А згідно із частиною п'ятою статті 45 БК податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції за №792420007 від 24.10.2013 року рахунок вказано вірно, як і платника та періоду за який сплачується єдиний внесок, а тому така підтверджує вчасне виконання позивачем обовязку зі сплати єдиного внеску саме перед бюджетом.

З врахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що контролюючий податковий орган без достатніх правових підстав прийшов до помилкового висновку про наявність складу правопорушення (несвоєчасна сплата) та застосував до позивача штраф і нарахував пеню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 року № 21-24а/15.

Згідно статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи і які могли привести до неправильного вирішення справи, що може бути згідно частини 1 статті 195 КАС України підставою для виходу за межі апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року у справі № 813/214/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

ОСОБА_1