Ухвала суду № 46894383, 15.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6315/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» про стягнення недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 636 884,66 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АТЛ» було направлено вимогу від 02.02.2015 року №Ю-176 про сплату заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, яка була вручена відповідачеві 12.02.2015 року, що підтверджується відміткою на зворотньому поштовому повідомленні. Дана вимога в судовому порядку відповідачем не оскаржувалася, а тому сума боргу по вказаній вимозі є узгодженою.

Відтак, за ТОВ «АТЛ» обліковується податковий борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 636 884,66 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податку, та не спростовано відповідачем.

В зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з ТОВ «АТЛ» вказаної заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 636 884,66 грн.

Приписами п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п.4, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами абз.3 ч.4 ст.25 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Імперативними положеннями абз.9 ч.4 ст.25 Закону встановлено, що у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Враховуючи вищевказані приписи законодавства, факт того, що заборгованість відповідача по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 636 884,66 грн., що підтверджено карткою рахунку, яка є належним доказом в розумінні ст.70 КАС України, та те, що наявність даної заборгованості не спростовано апелянтом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «АТЛ» не надано суду доказів сплати узгодженої суми заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у добровільному порядку, та не доведено протиправність вимоги про сплату боргу №Ю-176 від 02.02.2015 року, відповідно, позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості у розмірі 636 884,66 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апелянта стосовно того, що обов'язковою умовою складання та надсилання вимоги про сплату боргу є проведення перевірки, критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки приписами п.6.4 наказу Міністерства доходів та зборів України від 09.09.2013 року №455 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску, та зокрема, облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Апелянт на виконання вказаних вимог ч.1 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та належним чином не обґрунтував їх у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 27.04.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.