Ухвала суду № 46894335, 09.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20060/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, працівниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сканія Кредіт Україна», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. В результаті чого складено акт від 06 червня 2014 року №218/1-26-50-22-02-33052443.

В наведеному акті перевірки відображено допущені платником податків порушення, а саме: 1) підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ півріччя, три квартали 2012 року, 2012 рік та 2013 рік сумі 420 587 грн та завищено від ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ-IV квартали 2011 року у розмірі 129 237 грн 2) підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 207 471 грн, у тому числі за травень, червень, липень, листопад 2012 року, вересень 2013 року; зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 78 070 грн та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року та листопад 2013 року у сумі 325 253 грн.

Зазначені порушення мотивовані наступним: ТОВ «Сканія Кредіт Україна» не включено до вартості об'єктів лізингу та не відображено в рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» та в рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» декларації з податку на прибуток підприємства вартість витрат, понесених при купівлі даних об'єктів лізингу, а саме: витрати на реєстрацію в органах УДАІ ГУМВС України, послуги по підготовці документів для реєстрації автомобілів, надані ФОП ОСОБА_2; зазначені витрати здійснені лізингодавцем, лізингоодержувачами не відшкодовувались; у свою чергу реалізація об'єктів лізингу за покупною вартістю без урахування витрат, пов'язаних з придбанням об'єктів лізингу (витрати на реєстрацію в органах УДАІ, послуги по підготовці документів для реєстрації автомобілів) призвела до заниження задекларованих показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Керуючись висновками акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005842202, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ «Сканія Кредіт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 525 734 грн, у тому числі за основним платежем на - 420 587 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 147 грн;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005852202, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ «Сканія Кредіт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 259 339,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 207 471 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 51 868 грн;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005862202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.228, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ «Сканія Кредіт Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року у розмірі 129 237 грн;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005872202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ «Сканія Кредіт Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року та листопад 2013 року на суму 325 253 грн та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 81 314 грн.

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 19 червня 2014 року №0005872202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ «Сканія Кредіт Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 78 070 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав та інтересів з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Сканія Кредіт Україна» звернулось за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення норм оподаткування податком на додану вартість є обґрунтованими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення вказаного податку - правомірним.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, за І квартал 2011 року за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за послідуючі періоди - правилами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Закону України «Про фінансовий лізинг» та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України вказує, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно із підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до приписів пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії здійснюється в такому порядку:

передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

За таких умов, оскільки витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, суд приходить до висновку, щодо складу доходів від реалізації товарів включається собівартість реалізованих товарів, ідентична собівартості товарів, включених до складу витрат.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договорів фінансового лізингу, укладених між ТОВ «Сканія Кредіт Україна» (лізингодавець) та підприємствами-лізингоодержувачами, лізингодавець зобов'язується за заявкою лізингоодержувача придбати у власність у продавця транспортні засоби відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати їх у користування, з подальшим викупом та набуття права власності після закінчення строку договору, лізингоодержувачу на строк і на умовах, викладених в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов'язання, передбачені договором.

Придбаваючи об'єкти фінансового лізингу, позивач сплачував вартість послуг щодо реєстрації в органах УДАІ ГУМВС України транспортних засобів, надані ФОП ОСОБА_2, зокрема вартість оформлення транспортної документації для реєстрації та зняття з обліку транспортних засобів, сплата за послуги з оформлення автомобілів, тобто витрати, що формують собівартість об'єктів лізингу.

Вказані витрати ТОВ «Сканія Кредіт Україна» включало до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість (адміністративні витрати) у відповідних періодах, а саме: за І квартал 2011 року у сумі 33 063 грн, 3 квартали 2012 року - 212 224 грн, за 2012 рік - 477 617 грн, за 2013 рік - 1 343 904 грн.

Підсумовуючи наведені правові норми, а також враховуючи обставини справи, ТОВ «Сканія Кредіт Україна» всупереч наведеним положенням ПК України, при відображенні доходів від передачі майна у фінансовий лізинг, не врахувало у собівартості об'єктів лізингу вартість послуг по підготовці документів для реєстрації автомобілів, надані ФОП ОСОБА_2, які включались до складу витрат. Наведене вказує, що фактично витрати, що формують собівартість об'єктів лізингу, визнавались позивачем без визнання доходів від реалізації таких товарів, що суперечить, зокрема, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

Водночас, судова колегія вважає безпідставними твердження позивача в апеляційній скарзі про необхідність оподаткування лізингових операцій за правилами статті 153 Податкового кодексу України, оскільки відповідач не заперечує проти застосування до спірних правовідносин норм статті 153 Податкового кодексу України, зокрема пункту 153.7; крім того, особливості оподаткування лізингових операцій, передбачені у пункті 153.7 статті 153 Податкового кодексу України не встановлюють інших правил визнання витрат та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ніж тих, що передбачені пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

Також, що стосується наданих позивачем судових рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013, від 19.08.2013 та рішень Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, 11.03.2014, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення №0104521510 від 03.12.2012 та №0104721510 від 06.12.2012, що прийняті на підставі актів податкових перевірок №2271/15-127 від 20.11.2012 та №2159/15-127/33052443 від 24.10.2012,та не є предметом розгляду даної справи, а тому не приймаються до уваги суду апеляційної інстанції, як преюдиційні обставини.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстав для їх скасування відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.