Ухвала суду № 46894312, 09.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10502/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 по справі № 2а-8388/11/2670 стягнуто з Українського державного геологорозвідувального інституту (ідентифікаційний номер 01432032; адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 78-А) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 897884 грн 97 коп.

27 лютого 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Науменко К.В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 36747965, якою боржнику (ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут») надано строк до 06.03.2013 для добровільного виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 №2а-8388/11/2670 та попереджено, що при невиконанні в добровільному порядку рішення в наданий строк, відповідачем будуть вжиті заходи для його примусового виконання зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

20 березня 2013 року до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві надійшла заява від ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут» з проханням про відкладення виконавчих дій на десять робочих днів, оскільки підприємство лише 19.03.2013 отримало постанову про відкриття виконавчого провадження № 36747965 від 27.02.2013, а тому не мало можливості її виконати в добровільному порядку до 06.03.2013.

23 квітня 2013 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-8388/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, було розстрочено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 по справі № 2а-8388/11/2670 строком на 8 місяців шляхом погашення суми боргу по 112235 грн 62 коп. щомісяця з дати проголошення даної ухвали (судові рішення наявні в матеріалах виконавчого провадження № 36747965).

Однак, 18 лютого 2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й. було винесено постанови, а саме: про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 89788 грн 49 коп.; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 200 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав та інтересів з боку виконавчого фонду та з метою їх відновлення ДП «Український державний геологорозвідувальний інститут» звернулось за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач у повному обсязі виконав постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 № 2а-8388/11/2670 про стягнення з Українського державного геологорозвідувального інституту заборгованості у розмірі 897884 грн 97 коп., а також, враховуючи те, що Підприємство лише 19.03.2013 отримало постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження, а тому не мало можливості виконати її вимоги в строк до 06.03.2013, правових підстав для стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, немає.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, у відповідності до частини п'ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст. 254 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно із частини першої ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Особливу увагу слід звернути на те, що згідно наведеної статті боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини першої ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Пунктом 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 15.12.1999 №74/5 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Аналізуючи наведені норми та обставини справи, судова колегія приходить до переконання, що оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав лише 19.03.2013 (а.с. 215, 216), а також враховуючи те, що відповідач не пересвідчився в здійсненні боржником дій спрямованих на добровільне виконання даної постанови, правових підстав для застосування санкції за невиконання судового рішення немає.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, слід звернути увагу на наступні обставини справи.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3)стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувану стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6)виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

З урахуванням викладених норм, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2013 № 2а-8388/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, якою встановлено строки для добровільного виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 по справі № 2а-8388/11/2670, шляхом розстрочення суми податкового боргу строком на 8 місяців щомісячними платежами по 112235 грн 62 коп., починаючи з 23.04.2013 по 23.12.2013.

Водночас, за положеннями четвертої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у повному обсязі виконав постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2012 № 2а-8388/11/2670 про стягнення з Українського державного геологорозвідувального інституту заборгованості у розмірі 897884 грн 97 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.03.2013 № 404 (497884 грн 97 коп.), від 18.09.2013 № 1534 (63383 грн 13 коп.), від 16.10.2013 № 1768 (112253 грн 62 коп.), від 13.11.2013 № 1982 (112253 грн 62 коп.), від 13.12.2013 № 2187 (112199 грн 62 коп.) позивач перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 897974 грн 97 коп. для погашення боргу за виконавчим листом № 2а-8388/11/2670.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем не у спосіб наданих йому повноважень, а тому дана постанова порушує охоронювані права та інтереси позивача.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.