Ухвала суду № 46894251, 03.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 року

справа № 808/5818/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 18.11.2014р. у справі №808/5818/14

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до:

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

16.09.2014р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі – ВАТ «Запоріжсталь») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі – СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. / а.с. 2-13 том 1/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2014р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №808/5818/14 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведених відповідачем документальних позапланових виїзних перевірок з питань правильності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – ПДВ) на рахунок платника податків за квітень 2014р. та травень 2014р., податковим органом було зроблено висновок про безпідставне завищення підприємством сум податкового кредиту за квітень 2014р. на суму ПДВ 173360 грн., за травень 2014р. на суму ПДВ 173360 грн., через віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які були сплачені позивачем протягом перевіряємого періоду у вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від контрагентів, з якими не встановлено підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх вид, обсяг, у зв’язку з чим на думку податкового органу позивач не мав право на формування податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень та травень 2014р. по таким контрагентам, а тому відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені об’єкта оподаткування та завищення податкового кредиту, що було зазначено у актах перевірки №232/28-04-46-20/00191230 від 18.07.2014р. та №267/28-04-46-20/00191230 від 19.08.2014р. на підставі яких відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: - на підставі акту 232/28-04-46-20/00191230 від 18.07.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000394620 від 01.08.2014р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ за квітень 2014р. на суму 173360,0 грн.; на підставі акту №267/28-04-46-20/00191230 від 19.08.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000474620 від 04.09.2014р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2014р. на суму 173360,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 86680грн., позивач вважає висновки податкового органу, у актах перевірки, та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що зазначені у актах перевірки контрагенти позивача на момент укладення господарських договорів з позивачем та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, придбані позивачем у контрагентів товари (роботи, послуги) були використані у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов’язань за договорами та подальше використання отриманих за договорами товарів (робіт, послуг) позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, при цьому усі документи були надані позивачем фахівцям відповідача під час проведення перевірки, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «В4» №0000394620 від 01.08.2014р. та форми «В1» №0000474620 від 04.09.2014р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. у справі №808/5818/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0000394620 від 01.08.2014р. та форми «В1» №0000474620 від 04.09.2014р.. (суддя Татаринов Д.В.) / а.с. 213-219 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 225-227 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 18.11.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 235-246 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи, надано оцінку усім доказам, які були надані суду сторонами у справі, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 189.11.2014р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 18.11.2014р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях позивача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 18.11.2014р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ВАТ «Запоріжсталь», ідентифікаційний код 00191230, зареєстровано як юридичну особу 04.01.1997р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у справі.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 01.07.2014р. по 17.07.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014р. за результатами якої було складено акт №232/28-04-46-20/00191230 від 18.07.2014р. (далі – акт перевірки №232).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки №232 / а.с. 16-60 том 1/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про:

- порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013р. №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013р. за №2118/24650, в результаті чого ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму податкового кредиту та від’ємного значення за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173360 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту 232/28-04-46-20/00191230 від 18.07.2014р. , податковим органом (відповідачем у справі) 01.08.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000394620, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ за квітень 2014р. на суму 173360,0 грн. / а.с. 61 том 1/.

Крім цього , відповідачем у період з 06.08.2014р. по 19.08.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014р. за результатами якої було складено акт №267/28-04-46-20/00191230 від 19.08.2014р. (далі – акт перевірки №267).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки №267 / а.с. 63-83 том 1/ податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновки про:

- порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013р. №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013р. за №2118/24650, в результаті чого ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173360 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №267/28-04-46-20/00191230 від 19.08.2014р. , податковим органом (відповідачем у справі) 04.09.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000474620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2014р. на суму 173360,0 грн. та нараховано штрафні( фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 86680грн. / а.с. 101 том 1/.

Вищезазначені висновки актів перевірок зроблено перевіряючими з огляду на те , що :

- до складу податкового кредиту квітня 2014р. підприємством було включено податкові накладні за березень, квітень 2014р. по взаємовідносинам з контрагентами, якими не задекларовано та не сплачено до бюджету суми податку на додану вартість –ТОВ «Білогірське кар’єроуправління» на суму ПДВ 95 442,36грн., -ПП «ЕФАРМОН» на суму ПДВ 66 258,0грн., -ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на суму ПДВ 6 050,0грн.,- ДП «Санаторій «Ай-Петрі» на суму ПДВ 5 610,0грн.;

- ТОВ «Білогірське кар’єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2014р. №525/5 не стали на податковий облік на території України, тобто вони припинили виконання обов’язків платників податків відповідно до ст..16 ПК України, втратили можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов’язання до бюджету України;

- декларації з податку на додану вартість за квітень 2014р. відсутні в податкових базах, не відображені податкові зобов’язання по взаємовідносинам з підприємствами на території України, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН;

- підприємство не мало підстав до включення виписаних податкових накладних вищезазначених контрагентів до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ – до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в зв’язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що :

-1. 01.11.2013р. між ТОВ «Білогірське кар’єроуправління» (постачальник) та позивачем (покупцем) було укладено договір №20/2013/1932 (покупець) за умовами якого «постачальник» зобов’язується передати, а «покупець» прийняти та оплатити вапняк для флюсування (далі – ресурси) на умовах, передбачених договором, при цьому

кількість, номенклатура ресурсів зазначені в Специфікаціях до цього договору та є його невід’ємною частиною./а.с.100-103 том 2/.

-2. 31.10.2013р. між ПП «ЕФАРМОН» (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір №20/2013/2020 за умовами якого «постачальник» зобов’язується передати, а «покупець» прийняти та оплатити алюміній вторинний марки АВ-87 (Zn+Fe не більше 5%, в т.ч. Zn не більше 3,3%) (далі – ресурси) на умовах, обумовлених цим договором, при цьому кількість, номенклатура матеріалів зазначаються в Специфікаціях до цього договору та є його невід’ємною частиною. /а.с.68-72 том 2/

-3. 01.03.2014р. між ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу путівок на санаторне-курортне лікування №20/2014/497 за умовами якого «продавець» зобов’язується передати, а «покупець» прийняти та оплатити путівки в заклад санаторно-курортного лікування на 2014 рік у кількості, ціні відповідно до специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору./а.с.179-183 том 2/

-4. 20.02.2014р. між ДП «Санаторій «Ай-Петрі» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу путівок на санаторне-курортне лікування №31/2014/490 за умовами якого договору «продавець» зобов’язується передати, а «покупець» прийняти й оплатити путівки в заклад санаторно-курортного лікування на 2014 рік у кількості, ціні відповідно до специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору. /а.с.88-92 том 2/.

Контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів та під час виконання сторонами своїх зобов’язань за цими договорами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов’язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором, а саме передачу продавцями товарів покупцю та оплату покупцем вартості цих товарів , та подальше використання позивачем отриманого за цими договорами товарів у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідний звітний період позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов’язання та податковий кредит /а.с. 73-86, 93-98, 108-177, 184-190 том 2/.

Стосовно висновків актів перевірок та доводів апеляційної скарги про те, що:

- до складу податкового кредиту квітня 2014р. підприємством було включено податкові накладні за березень, квітень 2014р. по взаємовідносинам з контрагентами, якими не задекларовано та не сплачено до бюджету суми податку на додану вартість –;

- контрагенти позивача не стали на податковий облік на території України, тобто вони припинили виконання обов’язків платників податків відповідно до ст..16 ПК України і втратили можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов’язання до бюджету України;

- декларації з податку на додану вартість за квітень 2014р. відсутні в податкових базах, не відображені податкові зобов’язання по взаємовідносинам з підприємствами на території України, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН;

- підприємство не мало підстав до включення виписаних податкових накладних вищезазначених контрагентів до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ – до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в зв’язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ;

колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР – 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначені постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв’язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача на час здійснення у березні 2014р. господарських операцій були зареєстровані за своєю податковою адресою на території Автономної республіки Крим і перебували на обліку в органах доходів і зборів.

Посилання відповідача в актах перевірки та в апеляційній скарзі на наказ Міністерства юстиції України від 14.03.2014р. №525/5 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.03.2014р. за №358/25135 «Проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місце проживання фізичних осіб-підприємців», колегія суддів вважає неогбрунтованим, оскільки цей наказ не визначав обов’язковості ставати на податковий облік та здійснювати перереєстрацію місцезнаходження всіх юридичних осіб Автономної республіки Крим та міста Севастополь на території інших областей України, а крім цього зазначений наказ втратив свою чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №1197/5 від 23.07.2014р.

Відповідно до п.п.1 та п.п.11 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На виконання зазначеної норми Податкового Кодексу України позивачем по податковим накладним, які були отримані від ТОВ «Білогірське кар’єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі», але які не були зареєстровані в ЄРПН, було подано заяви з скаргами на них і було відображено у додатку 8 до декларації з ПДВ за квітень 2014р. із зазначенням порушення : «Продавець не здійснив належну реєстрацію в ЄРПН»/а.с.2-36 том 2/, про що відповідач сам зазначив в актах перевірки.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих товарів у контрагентів ТОВ «Білогірське кар’єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі», , оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів, які позивачем було отримано від його контрагентів, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов’язань не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту та від’ємного значення за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173360 грн., про завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173360 грн. є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000394620 від 01.08.2014р. та №0000474620 від 04.09.2014р. і їх скасування та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 18.11.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.11.2014р. у справі №808/5818/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 16.07.2015р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко