Постанова № 46894034, 17.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2015 року № 826/18793/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областійська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області

до

Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про

стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 12.02.2015 податковий борг ПАТ "Укрнафта" перед бюджетом по платі за користування надрами становить 8 142 195,92 грн., який виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум та не погашений.

У судове засідання 21.05.2015 представник позивача не прибув, подавши клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, 03.06.2015 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем було винесено рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків ПАТ "Укрнафта", наслідком чого можливо буде подвійне стягнення. Також, відповідачем зазначено, що він звернувся до податкового органу про розстрочення грошових зобов’язань, а тому спір можливо буде вирішено в позасудовому порядку, що виключає необхідність прийняття рішення по цій справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2015 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" знаходиться на обліку в Стрийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, як платник податків за неосновним місцем обліку.

Станом на 12 лютого 2015 року, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність у відповідача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 8 142 195,92 грн., що складається з плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 2 783 504,99 грн. та плати за користування надрами для видобування нафти у сумі 5 358 690,93 грн.

Податковий борг виник у зв’язку з несплатою ПАТ "Укрнафта" узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених та задекларованих ним.

Позивачем, у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, сформовано податкову вимогу від 02 вересня 2014 року № 1801-25 на суму 2 589 052,02 грн. та надіслано 02 вересня 2014 року на адресу відповідача, яку останній отримав 08 вересня 2014, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вищевказані обставини зумовили звернення контролюючого органу до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнаються податковим боргом платника податків.

Під грошовим зобов'язанням платника податків Податковий кодекс України визначає суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із положенням підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України за органами державної податкової служби закріплено такі права, як застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як передбачено у статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.1); стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача з урахуванням часткової сплати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно розрахунку податкового боргу станом на 12 лютого 2015 року та розрахунків податкового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування нафти та газу.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність у нього податкового боргу, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія заяви про розстрочення податкового боргу, отримана позивачем 29 січня 2015 року.

Стосовно посилань відповідача про надходження до обслуговуючого відповідача банку інкасових доручень про стягнення з відповідача податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України: тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до зазначених норм позивачем винесено рішення від 04 лютого 2015 року № 1 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків ПАТ "Укрнафта", яке постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року по справі № 826/2154/15 було визнано протиправним та скасовано.

В той же час, нормами чинного законодавства не передбачено зупинення вжиття інших заходів стосовно стягнення з відповідача наявної суми податкового боргу.

Також, суд звертає увагу, що подана ПАТ "Укрнафта" заява щодо розстрочення податкового боргу до позивача не може бути достатнім доказом подальшого самостійного виконання податкових зобов’язань.

Крім того, прийняте рішення по цій справі не позбавляє відповідача права щодо звернення та подальшому розгляду податковим органом вищезазначеної заяви та можливістю прийняття рішення про укладання договору про розстрочення грошового зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене та підтвердження матеріалами справи наявної у підприємства заборгованості по платі за користування надрами для видобування нафти та газу в розмірі 8 142 195,92 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути кошти з банківських рахунків Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 8 142 195,92 грн. (вісім мільйонів сто сорок дві тисячі сто дев'яносто п’ять грн. 92 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов